- Правда?
У цей момент, почувши дивну відповідь палацового, Рувим впився у нього пристебним поглядом.
- Якщо найближчим часом не перевдягнешся, запізнишся до вечері.
- Так, я скоро прийду.
Рувим повернувся на голос дружини. Він намагався позбутися підозр з приводу її поведінки. У неї всього лише був дивний вираз обличчя. Проте Моллі й далі поводилася досить незвично.
Навіть під час обідів вона здавалася глибоко задуманою. Вона не зводила погляду за столом.
Рувим відклав виделку і пильно подивився на неї.
Не знаючи, що за нею пильно спостерігають, Моллі перевертала виделкою і дивилася лише на свою тарілку.
Як тільки Моллі встала зі стільця, коли прийшов час вносити її улюблений десерт, Рувим зрозумів, що він більше не може дозволити їй залишатися у такому стані.
*
- Молли.
Тільки вона сіла на ліжко в спальні, Рувим встав до неї обличчям до обличчя, наче пропалюючи діру поглядом.
- Відповідай мені чесно. Щось сталося?
- Ні, нічого.
Моллі рефлекторно похитала головою. Вона дивилася на Рувима, але чомусь її очі здавалися порожніми:
- Можливо, я просто трохи втомилася. Тому у мене досить дивне обличчя.
- Ти втомилася?
- Думаю, мені стане краще після хорошого сну.
- Справді?
Він ніжно взяв її за руку.
- Ах!
Рувим негайно випустив її руку, а Моллі випустила його здивувавшись цим пронизливим криком. Раптом вона відчула біль у тій самій долоні.
- Що сталося?
- Ну, це... У мене раптово захворіла рука...
- Рука?
Почувши її відповідь, Рувим швидко приглянувся. Його очі були вражені, коли він помітив червону відмітку точно на тильній стороні долоні Моллі.
- Коли це сталося?
- Ну, це... Я...
Її губи невпевнено стисувалися в пряму лінію, ніби вона навіть не відчувала болю перед тим, як на власні очі побачила цю відмітку.
Коли це сталося?
Коли...
- Може бути, я трохи розлючувала чай сьогодні вранці під час чаєпіття.
Вона згадала, як від руху Арьян стіл люто затрепетав. Він був весь спорожнілий залишками чаю, що вилились з чашки. Тепер, коли стало відомо про причину цього, Моллі подумала, що її рука зовсім не в порядку.
Рувимові очі відразу звузилися. Вона сама цього не знала, але вона висловила щось схоже на припущення.
Спочатку вона казала, що нічого не сталося. Тому він відчував лють, але не до своєї дружини.
Він хотів негайно попросити в Моллі всі деталі, але тепер у нього були куди важливіші справи.
- Є там хто-небудь?
Один із слуг, що стояв за дверима, негайно ввійшов, почувши розкатистий голос Рувима.
- Моя дружина поранилася. Негайно доктора сюди.
- Так, сер.
Був уже пізній вечір, але привести лікаря було можливо, оскільки він жив у їхньому домі. Слуга негайно покинув кімнату.
Незабаром лікар, якого привів слуга, увірвався в їдальню і поспішав.
Потім він негайно оглянув руки Моллі і вклонився знову.
- Насправді, це легкий опіки. Але мені здається, що рука вже опухла, так що я не можу зняти його негайно. Прикладайте пакети з льодом, і незабаром вам полегшить.
Вильний бік руки Моллі перев’язали тонкою бинтом. Потім вона поклала пакет з льодом.
Тим не менш, також я випишу деякі ліки - просто на всяк випадок.
Як тільки лікар оглянув її і пішов, у спальні запанувала тиша. Моллі дивилася вниз, не в змозі побачити чіткий погляд Рувима.
- Молли.
Тихий голос, нарешті, розірвав мовчання.
- Тобі насправді мені нічого сказати?
- Рувим, це...
- Я вже сказав тобі, що ніколи б нічого не став від тебе приховувати. Так чому ти ховаєшся від мене? Ти як і раніше не можеш мені довіритися?
Моллі, вражена чудовими словами Рувима, негайно вкинула голову.
- Ні! Я просто...
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache