Відразу після того, як підвищив голос, він раптово замовк і його плечі злегка здригнулися. Його нетерплячі пальці продовжували постукати по столі в такт диханію.
- Я повністю здорова.
Це звучало зовсім інакше, але Моллі все одно швидко кивнула. Рувим у змішаних почуттях вперше за довгий час заглянув в її широко відкриті очі.
- Я чула, у тебе багато роботи, але ти повернувся рано.
- Слухи просто перебільшують. Насправді, роботи було не так вже й багато.
Якби Терренс почув це, він був би засмучений, був б убитий горем. Сьогодні ввечері він уже мав жувати масло на честь герцога.
- Ти так здивувався моєї раптової втрати свідомості. Відтепер я буду здорова. Тобі більше не потрібно турбуватися.
- Насправді, тобі не обов'язково бути здоровою.
На мить запанувала тиша. Як тільки Моллі подивилась на Рувима, його відразу охопили емоції, які він пережив вперше у своєму житті.
- Ні, я не хотів, щоб на тебе занадто давило цей стан. Мені не все одно, але насправді це не зробить тобі краще.
Чорт забирай.
Він проклинав себе за безглузді помилки. Чи завжди з нею так важко розмовляти? Він не знав, як йому це вдавалося раніше.
- Якщо одного дня ти захворієш, я обов'язково приведу тебе до лікаря, який вважається найкращим в імперії. Так що не хвилюйся занадто сильно, ми знайдемо кращі трави, і ти, звичайно, одужаєш знову.
- Це вже занадто.
Абсурдність його слів змусила її розчавити губи.
Вона вперше чула, що їй не потрібно надто турбуватися, бо вона завжди слухалась тих, хто змушував її ставати кращою.
Моллі здалося, що це було безглузде, але зворушливе зауваження. Вона завжди очікувала, що буде розсміятися, коли почує, але на очі навернулися сльози.
Ах, як мило. Молли швидко посміхнулася, щоб він цього не помітив.
- Тим не менш, дякую. Я ніколи раніше не чула нічого подібного.
Відразу після того, як на її обличчі з’явилася усмішка, він більше не міг стримуватись і знову притиснувся до губ.
Її язик здригнувся. Слюна вперто текла з її язика, поки нарешті не вийшла з рота. Коли їхній поцілунок ставав дедалі глибшим, рука Рувима швидко вчепилася до краю одягу. У той же час він провів рукою по її щоці. Потім він спустився до вирізу одягу і погладив ключицю. Через деякий час Моллі відчув у грудях легке відчуття.
Але це було все. Він відірвався від її губ після того, як акуратно встромив на них легкий поцілунок.
Розфарбована Моллі злегка зітхнула. Здавалося, це була ілюзія, його обличчя теж почервоніло.
- Просто відпочинь. Я ненадовго піду.
- Але ти щойно повернувся додому?
- Справа в тому, що своя робота є і вдома.
- Можу я тобі чимось допомогти?
- Що?
Рувим скрикнувся від подиву, але невдовзі до нього почав повертатися самовладання.
- Ні, ні. Тобі і не потрібно цього робити. Я можу впоратися сам, - Сказав він і закінчив її в обійми.
Вражена, вона замовкла, слова застрягли у неї в горлі, і її штовхнули на ліжко.
- Ти повинна міцно спати, дружина моя. Тільки сьогодні ти ледве встала з ліжка.
Рувим накрив її ковдрою. Але на цьому все не закінчилося. Поки тоненькі ковдри насаджувалися одна на одну, Моллі була збентежена.
- Їх занадто багато... Насправді, мені вистачить і одного.
-Ні, - Він суворо відповів. - Ти забула, як простудилася тільки тому, що погано укрилася?
- Це правда.
- У тебе буде тільки одна ковдра, коли ти зовсім одужаєш.
У Моллі не залишилося іншого вибору, окрім того, як лежати під усіма цими ковдрами.
[Кінець першого тому]
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache