На відміну від минулих часів, фарба використовувала суху тиву з ручками. Завдяки цьому печінка безе на цей раз було набагато більше схоже на квіти. Пишнота і гарна краса кольору приковували увагу.
- Як називається це печиво?
- Це печиво називається безе.
- Не можу повірити, що ви самі змогли приготувати такий чудовий десерт. Я ніколи не забуду цієї честі.
- Це вже занадто. Це всього лише проста їжа, зроблена з яєць, побитих із цукром.
Тоді Моллі підняла тарілку і поставила її перед Рувимом. Маленькі печінка, розкладені на тарілці, були надзвичайно яскравими.
- Найгарніші – герцога.
- Я із задоволенням їх з'їм.
Побачивши її сором, він намагався приховати свої почуття. Якби не ці два лицарі, він міг би підхопити її на руки і відразу віднести в спальню.
Чарівна усмішка Моллі застигла перед його очима. Коли він подумав про те, як два його лицарі бачили таку ж посмішку, то витягнули свої губи в вертикальну лінію. Хоча під час обіду на губах він грав усмішку, але вважав, що тоді це було набагато приємніше, ніж тепер.
"Я хочу з'їсти це сам 4.
Він відправив у рот трохи печива, прокручуючи в голові брудні думки, які належали лише йому. Солодкість розтанула в роті, і це трохи заспокоїло його.
- Это здорово. Солодка повністю тане в роті. Неймовірно!
- Я рада, що вони вам подобаються.
Саме в цей момент Моллі сяяла своєю сліпучою посмішкою у їхньому напрямку. Рувим відразу піднявся зі свого місця.
-Рувим?
На мить Моллі забула, що лицарі спостерігають за ними і її очі широко розкрилися.
- Якщо ви закінчили, чому б вам просто не піти?
- Що? Но, милорд...
- Час закінчувати роботу.
- Що?
- Я працюю з самого ранку. Тож саме тепер час піти.
- Але, зустріч ...
- Чи є якісь справи, які не можуть почекати до завтра?
- Ні, сер.
Терренс злегка нахилив голову. Він не міг зрозуміти, в чому проблема, але, схоже, його лорд був у поганому настрої. У такі моменти, краще було виконати все до єдиного наказу пана.
- Тоді я, хлопці, вас залишу.
-Рувим? Почекай...
Коли він обережно обійняв її, обличчя Моллі миттєво спалахнуло. Він відкрито зробив це перед іншими людьми, а не лише в присутності цих двох лицарів. Сором повністю похитнув її.
- Чолов'я дивляться!
-Чоловік? Люди, яких визнала моя дружина, члени герцогства.
- Але...
- Хіба ти не знаєш, що коли у пари все добре, з сім'єю все теж добре?
Це справді так? Він дуже м’яко поцілував брмочуюче Моллі в щоку і швидко вийшов з їдальні, тримаючи її на руках.
Ліндон і Терренс пережили багато жахливих подій у їдальні.
Раптова поява цієї пари налякала Піллен і Лілі, які приводили в порядок спальню. Без подальших церемоній вони обійшли їх, поспішно вибігши зі спальні.
Як давно це було? Обличчя герцогині було абсолютно червоним. Піллен затремтіла, коли побачила щільно зачинені двері спальні.
Для них було добре мати здорові стосунки. Якби подружня пара відокремилась одне від одного, це напружувало б слуг. З огляду на всі обставини, це напевно було непогано.
Що ж, це очевидно...
-У-у...
- Що сталося?
Лілі з цікавістю подивилась на Піллен.
- Ні, нічого.
-О, ми тільки що всі прибрали, і вони вдвох увійшли туди, вірно? Якщо вони один з одним, я майже впевнена, що не вийдуть, поки знову зійде сонце.
Лілі трохи почервоніла, коли заговорила, оскільки вона дуже заздрила їхнім стосункам. Пиллен слабо посміхнулася їй.
- Добре, що вони так ладять.
Вона знала це, але Піллен майже не відводила від спальні очей.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache