- Молли...
Він ніжно торкнувся її плечей. Рувим не міг просто піти, бо думав, що вона буде засмучена цим.
- Хіба ти не хотіла мене проводити?
Стук-тук.
Він струшив її трохи сильніше. Проте Моллі все ще не рухалася. Вона навіть не прокинулася від приємного сну.
- Молли!
Це було дійсно дивно. Тому він поспішно схопив її за плече.
Незважаючи на те, що тіло дівчини було дуже темним, вона не мала міцної хватки. Вчора він навіть жахнувся, коли помітив, що її губи щільно стиснуті.
Її бліде обличчя з кожним днем ставало дедалі темнішим. Рувим відразу встромив її ще сильніше.
- Моллі, відкрий очі.
- М-м ... Що?.
Невже це її розбудило? Її щільно закриті повіки затуманені фіолетові очі. Він ніжно обійняв молитву, яка топтала очі в замішанні.
- У тебе є сили? Тобі боляче?
- Я...
- Що б я не робив, ти не прокидалася. Ти наче...
"Умерла"...
Рувим швидко зупинив себе, коли він уже збирався вимовити це. Такі тривожні слова не були висловлені, він і не хотів їх вимовляти вголос.
Можливо, він був занадто схвильований. Вона просто дуже міцно спала, так що він може занадто розсміятися. Рувим намагався заспокоїтися, незважаючи на сильний неспокій.
- Ти спала так міцно, що я подумав, чи не захворіла ти.
- О, нет. Все в порядке. Мені не боляче. Мабуть, я просто міцно заснула. що ти мене будиш.
- Справді?
Герцог поклав руку їй на лоб. Він не міг приховати своєї стурбованості.
- У тебе, здається, легка гарячка.
- Кажу тобі, я щойно прокинулася, тому тіло розігріте.
- Ти хочеш, щоб я викликав лікаря?
- Ні, ні. Все гаразд, Рувим. Мені просто хотілося спати.
- Ти впевнена?
Попри наполегливі запитання Моллі видала тиху усмішку.
- Звичайно. Але я не впевнена, що зможу провести тебе...
- Ти не повинна цього робити!
Він тихо зітхнув, перш ніж обережно укласти її назад на ліжко. Коли голова дівчини з упевненістю опустилася на м'яку подушку, Рувим підвівся.
- Тобі треба відпочити. Я повернуся трохи пізніше.
Рувим відразу ж наказав Моллі лягти, якраз коли вона збиралася встати. Він натягнув ковдру і вкрив її як слід, поки не добився задовільного результату.
- До побачення, життя моє.
Рувим посміхнувся їй. Вона могла тільки попрощатися з ним поглядом поверх руки. Тільки після того, як чоловік чмокнув її в лоб він вийшов зі спальні.
Моллі махала руками, втомленими до тих пір, поки двері не зачинилися і не стало чути видалених кроків.
Відразу після того, як його кроки стемніли, вона відпустила руку. Потім миттєво поклала руку на серце, намагаючись відпочити.
Вона щиро сподівалася, що все пройшло досить добре.
Моллі була абсолютно впевнена, що він зовсім нічого не помітив. Правда ж?
Її тремтяче дихання було палким. Тому що втома більша, ніж сила. Їй ніколи не було легко терпіти, бо вона була дуже слабка.
Раптом у неї закрутилася голова. Дівчина лежала прямо на спині, бо не могла спокійно рухатися. Моллі стиснула зуби, щоб стримати нудоту.
- Міледі, я вже приготувала ванну.
Піллен привітала її, коли двері обережно відчинилися, що змусило Моллі поспішно натягнути ковдру. Вона не була впевнена у своїй справі в даний момент порівняно з тим, що було тоді, коли вона жила з Рувимом.
- Пробач, можна я зроблю це трохи пізніше? Насправді, у мене немає сил...
- З вами все гаразд, мадам?
- Все в порядке, Пиллен. Я думаю, було б непогано, якби ти зробила мені масаж після ванни, як вчора. Ти не заперечуєш, якщо я попрошу про це?
- Звичайно ні. Будь-коли просите мене.
- Дякую.
Молли тихо зітхнув. Турботливі служниці розташувалися на дуже зручному місці. Вони були б вражені, якби підійшли ближче і побачили її бліде обличчя. Було приємно усвідомлювати, що такого не сталося.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache