- Невже? Наступного разу я виспу їх знову.
Її усмішка була такою ж солодкою, як печиво з безе, яке вона приготувала.
- Але навіщо ти це зробила?
- Що?
- По-моєму, я передав тобі через дворецький щоб ти відпочила гарненько.
- Ну, мені потрібно було поїсти чогось солодкого після прийому ліків.
Коли Рувим дивилась на Моллі, яка, здавалося, прийняла ситуацію досить байдуже, то зловила її погляд.
- Чому ти не наказала приготувати це кухареві? Я наказав їм слухатися кожного твого слова.
- Я була впевнена, що вони спопечуть багато інших тортів, які я б не захотіла
Вона тихо зітхнув. Її вразило те, що вона снідала. На щастя, з обіду бенкету не зробили, але це здавалося їй непотрібним.
Тим не менш, вона їла дуже добре. Слова постійно линули з усної Моллі.
- Я хотіла поїсти шоколаду... Це досить просто приготувати, і для цього потрібно всього кілька інгредієнтів.
- Шоколад.
Рувима відобразила це слово у своїй свідомості.
- А як щодо вечері?
- Я ще не їла, бо хотіла пообідати з тобою. Я навіть не могла розділити з тобою сніданок, тому подумала, що змогла б принаймні, приєднатися до тебе вперше за день хоч ввечері
- Я можу дуже запізнитися. Не варто було чекати...
- Ні, все гаразд, адже ти працюєш.
Моллі злегка похитала головою.
- Стол занадто великий, щоб сидіти за ним на самоті.
У резиденції графа вона завжди їла одна. Коли Моллі хворіла, їй доводилося обідати в ліжку. Усе це було пов’язано з її слабким здоров’ям, яке нібито не передало молодшим братам і сестрам.
- Тоді давай повечеряємо разом, - Тоді він сказав герцогу.
Моллі раптово перестала відповідати на слова Рувима, бо він взяв її губи в полон відразу ж після того, як ніжно підвів її за підборіддя.
Його губи ніжно зісковзнули по її м’яких губах. У роті Моллі був солодкий присмак, можливо, через те, що вона з'їла печиво перед тим, як лягти спати.
- Гм... Дюку...
- Клич мене по імені. Не треба цього робити тільки в ліжку.
Її несподіване знецінення сильно мучило його, що спонукало поцілунок затягнутися ще на короткий час.
Він ще глибше засунув свій язик їй в рот. Знайшовши її мову, він притиснув до нього свій язик, щоб переплисти один з одним.
Його рука повільно опустилася вниз, він погладив її за волосами. Веки Моллі злегка задрижали, коли його руки пройшлися по її тонкому одязі.
- Почекай, вечеря...
- Трохи пізніше.
- А...
Вона застала, коли він ніжно ковзав руками по внутрішній стороні її стегна. Його руки, які постійно ласували спину Моллі, розбудили її чуттєвість, змусивши відкинутися назад набагато більш звабливо, ніж зазвичай.
Коли він провів пальцями по нижньому білій дівчині, з її рота котилися чуттєві стони. Якщо все піде так швидко, скоро вони закінчать. Яскраве червоне світло раптово спалахнуло в свідомості Моллі.
- Тепер ми можемо повечеряти? Я умираю с голоду.
Він замовк, почувши її слова.
- Можна почекати хвилинку?
- Я зараз дуже голодна...
Він злегка надихнув брови. Рука, яка тремтіла під її тонкою спідницею, повільно відійшла. Чоловік зовсім забрав руки тільки після того, як з жалем перестав прати волосся Моллі.
- Эй!
Дворецький відразу ж кинувся до дверей, почувши його голос.
- Я б хотів повечеряти тут.
- Зрозумів.
У спальні, знову... За винятком сьогоднішнього обіду, вона весь час їла в ліжку. Обличчя Моллі миттєво спалахнуло, коли вона згадала, як служниці застали її на місці злочину.
- Тепер все в порядку?
- Що?
- Я питаю, чи можу я отримати тебе до того, як подадуть вечерю.
- Почекай, Рувим... Ах...
Його рука швидко схопила м’яку груди Моллі, одночасно змішуючи її одяг. Було так шкода, що він не міг відчути, яка її оголена шкіра, хоча і притиснув до неї руку. А не міг цього чоловік тому, що він не був упевнений, коли його слуги принесуть їжу. Його великі руки були чутливі до її стегна, змушуючи їх покластись у очікуванні. Тоді Рувим розлабив її щільно зігнуті ноги, перш ніж обережно просунути їх. Після цього він закопав обличчя в волосся Моллі на потилиці, погладячи їх ладонами.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache