Її пані була такою ж тендітною, як і тонкі скло: воно могло здаватися чудовим, але при цьому могли й розбитися в дрейбезги у будь-яку мить.
Коли Лілі подивилась на бліде обличчя пані, то вирішила передати його до кухні, щоб було приготовано найбільш поживну їжу.
- Дозвольте мені дати доручення шеф-повару.
Як тільки Лілі вийшла, зависла трунна тиша. Це був дуже мирний день, далеко від раптового болю, якого можна було вважати за стражданнями Піллен.
- Ах...
- Вам надто жарко? - запитала друга покоївка, що слідкує за Моллі.
-Ох, тут трохи жарко, але ... Но... Я думаю, все в порядку.
Коли Піллен поклала на її талію теплий рушник, вона заривалась обличчям глибоко в подушку. Здавалося, всі її м'язи ослабли через тривалу відсутність навантаження.
- Дякую, Піллен. Якби не ви всі, то я б цілими днями лежала в ліжку нерухомо, як труп.
- Будь ласка, не кажіть так. Допомагати вам відчувати себе краще - це моя робота, - Усміхнулася Піллен, чиї очі рішуче горіли.
Мабуть, вона просто відповідала з ввічливістю служниці, але це все одно було приємно.
Моли просто не могла проігнорувати цей подвиг. Коли Пільлен подякувала за доброту, її погляд став м’якшим.
- Я просто не можу мовчати про це. Так що, якщо мені щось подобається, я говорю про це вголос.
- Мадам...
Піллен широко відчинила рот, почувши такі слова від доброї пані, але відразу закрив його знову. Колись вона працювала в багатьох місцях, але ніколи не зустрічала людини, яка б так дякувала.
Моллі дякувала їй навіть за дрібниці, які здирали її. Люди, які мали благородний і високий статус, робили це з вагомих причин. Ось чому вона так нервувала, борючись за цю посаду, перш ніж зустріла Моллі.
- Я щаслива, що можу служити такій неймовірній людині, - Знайшла що відповісти покоївка.
Пиллен поступово підсилювала масаж, який робила в ногах Моллі.
- Я приніс вам трапезу.
Коли двері відчинилися, очі Моллі розширились.
Оскільки дівчина думала, що прийде Лілі, то швидко заскочила в палац. На щастя, тепер її біль не був таким гострим. Усе це могло бути наслідком відчайдушних зусиль Піллен.
- Ви добре себе почуваєте? - звернувся до палацу.
- Завдяки служницям мені вже набагато краще.
- Це чудово!
Гілберт виставив страви на стіл одну за одною. Перше, друге... Її очі розширилися, коли Моллі побачила таку кількість яств.
- І це все мій сніданок?
- Так, мені сказали, що у вас сьогодні особливий ранок.
Тут було гарно нарізані ягнинки, свіжі салати та миски супу з тоненько порізаними овочами. Ці страви в усіх сенсах ліпше підходили для урочистого обіду, ніж на сніданок.
Оскільки Моллі рідко їла за межами резиденції графа через анемію, вона була спантеличена такою увагою з боку прислуги.
- Служби, які пройшли додаткове співбесіду будуть тут сьогодні.
- Вже? Так рано? - Все більше дивувалася Моллі. Для неї сьогодні все більше несподіванок.
Здивована, вона перестала набирати суп.
- Якщо ви про це попросите, - відразу ж запевнив її Гілберт.
Він був справжнім палацким герцога. Моллі задоволена.
- Будь ласка, підготуйтеся все, що знадобиться, щоб служницям не було незручно. Ви не повинні залишати їх на самоті.
- Вас зрозумів, пані.
Ці добрі новини принесли їй полегшення, і Моллі знову взялася за суп. Гилберт не давав їй опустелити, адже він дійсно турбувався про її здоров’я.
Незабаром вона перестала задумано рухати руками. Як їй здавалося, вона вже багато з'їла, але їжі все ще залишалося занадто багато. Озираючись у тишу, вона поступово змінювала свій погляд на речі.
- Мені б хотілося продовжити описування зі вчорашньими документами.
- Пан вже забрав їх з собою- Відразу запевнив її палац.
- Як це забрав?
- Він сказав, що сам про це подбає, а вам краще було б відпочити.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache