- Чекай тут. Я принесу тобі ліки.
- О, не варто! - Моллі вигукнула.
Вона намагалася наздогнати Рувима, який вирішив піти. Окрім ліків, які дав лікар герцога, у неї ще було свої ліки, тому вона залишила все як є.
Вона не хотіла, щоб проблеми продовжувалися. Моллі махнула рукою, намагаючись зупинити герцога.
Вона також не хотіла терпіти болю від прийому багатьох ліків.
- Я зроблю це. Ти щойно відірвалася від роботи, тому тобі треба зараз відпочити- сказав Рувим.
- Нічого страшного, це все-таки моя робота.
Рувим ніжно погладив дівчину, коли вона спробувала встати. Також ніжно, але з силою зупинив її, щоб Моллі не вставала з крісла.
- Сиди тут, я зараз принесу тобі ліки.
- Добре...
Зрештою Рувим пішов за ліками, і Моллі зітхнула.
Її обличчя злегка почервоніло, коли герцог сам пішов за таблетками для неї, не змушуючи це робити покоївки.
Так само не повинно бути. З огляду на його манеру і те, що він погрожував дівчині на весіллі, вона ніколи не могла припустити подібного.
« Він кращий, ніж я вважала...»
Голова Моллі злегка схилилася. Це все напевно було дивним для неї, адже вона все ще була у перші в цьому будинку. Навіть її чоловік був незвичайним.
Раптом Моллі різко піднялася. Вона вже не могла спокійно сидіти. Вона хотіла швидко випити свої ліки, поки герцог не повернувся.
Рідкісна супензія з лікарських рослин мала дуже неприємний смак. Окрім того, що горе було зрозумілим, вона мусила звикнути до смаку і навіть при цьому паралізувала її мову.
Проте, хоч би скільки вона пила, все ніяк не могла звикнути до смаку ліків. З цієї причини вона двічі відмовлялася приймати його. Моллі швидко увійшла в спальню і озирнулася.
На щастя, тут було пусто. І дівчина в поспіху витягла з скриня заховані ліки.
У важкій коричневій пляшечці було лише трохи рідини, яка була попередньо розбавлена. Оскільки рослину легко розкладали в рідкому стані, то неможливо було відразу отримати велику кількість ліків за раз.
Вона швидко відкрила пробку пляшки і налила трохи рідини в ложку. Спочатку вона обурилася через густоти ліки, а потім швидко відправила ложку в рот.
Воно було дуже гірким, щоб залишити на мові враження заліза з жахливим принаком, який неможливо описати словами. Це змусило Моллі нахмуритися.
Її руки нетерпеливо заступили по столу. Вода! Їй терміново потрібна вода, щоб прибрати цей огидний смак!
- Що робиш? - Раптом запитав Рувим.
- Ой, кха-кха!
Здивований голосом, що роздавався через спину, Моллі раптом закашлялася. Вода, яку вона швидко пила, частково потрапила в дихальні шляхи. У той же час вона також задалася питанням, чи не потрапила чашка їй в ніс.
- Молли?
- Ой, нічого... Кха! Нет...
Вона все ще задихалася від болю, коли спробувала зупинити його. Моллі не хотіла, щоб її спіймали. Вона швидко сховала пляшку з ліками у відкритій скриньці і повернулася. Все це вона зробила за кілька секунд.
У цей момент обличчя Рувима нахмурілося.
- Ты...
Здивована Моллі відступила назад, коли він підійшов до неї зі страшним обличчям. Потім він підтягнув рукав і притиснув руку до її носа.
- У тебе кров з носа, і ти кажеш, що все гаразд?
Кровотеча? Моллі раптом відчула солодкий присмак у роті, коли смак крові пробрався через смак ліків.
- Гілберт! - Прокричав Рувим.
Дворецький поспішив на крик герцога і відкрив рот від здивування, побачивши, що у його пані знову йде кров.
- Міледі! - Він кинувся до неї.
- Визивай лікаря.
- Добре!
Дворецький зник швидше, ніж коли увійшов до спальні господарів. Моллі нахилила голову, бо кров йшла дуже швидко.
- Нічого страшного... І воно скоро закінчиться, - Пробувала Моллі заспокоїти його.
- Я краще дозволю лікарю сказати, страшно це чи ні.
Почувши слова Рувима, вона зітхнула. Мешканці цього особняка завжди дивувалися таким звичайним речам... Для неї кровотеча, яка щодня боліла божого дня, була дрібною і дріб’язковою.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache