- Думаю, платинки можна на час прибрати, - Схвильовано сказав лікар.
Моллі відсунула їх від обличчя і надихла цілковитою грудьми, через тканину було важко дихати.
Поблизу стояли покоївки, і дівчина лише закотила очі від того, наскільки вони стурбовані простою кровотечами з носа. Доктор попросив герцогиню розслабитися і сидіти спокійно. Вона так і робила, поки він не закінчив огляд.
- У вас важка анемія. І тіло досить слабке. Ну і здоров'я теж...
- Здається, це дуже серйозно?. - обережно запитав Гілберт, що стояв поруч з ним.
Він багато років працював палацом в цьому будинку, але ніколи не бачив, щоб кров текла звідки-небудь ще, крім рани. Хоча більшість слуг, які працювали в особняку, були досить сильними і також мали міцне тіло та характер, прям, як і їхній господар.
За своє нехай і короткочасне життя він жодного разу не чув, що у когось може текти кров з носа. Через це Гілберт не міг відірвати очей від пані. Він заволокнувся вже в той момент, коли вперше зустрів її вчора і звернув увагу на те, яка вона маленька й тендітна, але після цього інциденту він був серйозно стурбований.
Його руки злегка тремтіли, і палаций не міг вимовити ні слова. Хоча він знав, що герцог у разі чого, зробить йому домовленість за нездатність добре служити його дружині.
- Міледі... - співчутливо зітхнув чоловік.
Після слів доктора занервував не тільки палац, але й служниці. Вони крутилися то навколо міледі, то довкола лікаря і буквально заглядали тому в рот, очікуючи вертикту.
- Це поправо. Вам стане краще, якщо ви трохи відпочили.
- Міледі! Як чудово! - одночасно викрикували служниці.
Усі зітхнули з полегшенням, але атмосфера ще була напруженою. Моллі не звертала на це уваги і поринула в думки, роздумуючи, чому вони цілу подію через кілька крапель крові зробили?
- Слава Богу, міледі.
Герцогиня злегка кивнула на слова палацового. Вона подумала, чи варто їй розповісти їм про хворобу? Але побачивши, як вони заспокоїлися і навіть усміхнулися, вона вирішила промолчити.
На щастя, їх не дуже цікавило погане здоров’я Моллі. Вони просто ще не зрозуміли, наскільки воно слабке. Вирішили, що це хвилинне нездужання і заспокоїлись.
Раптом кров потекла знову і дівчатка повернулися знайшли десь чисті хустинки, але не сказати, що б попередні сильно промотувалися. Це ніс, а не рана.
- Через кілька хвилин заберете їх. І поки що намагайтеся не торкатися носа і не дратувати його духами та олією.
- Добре. - гнусаво сказала Моллі і кивнула, погоджуючись зі словами лікаря.
- Також ви не повинні пропускати прийоми їжі, - відповів їй чоловік і повернувся до палацу, вже ігноруючи дівчину: - Герцогиня досить слабка, тому їй потрібно регулярно харчуватися. Раціон повинен бути різноманітним і чим більше, тим краще.
Моллі доторкнулася до Гілберта, бо він з великим запалом слухав лікаря. Здавалося, його більше цікавило слова чоловіка, ніж пані.
"Ех, тепер їдою пити будуть..." - Я подумала Моллі, співчуваючи собі.
- Я швидко приготую ліки і відправлю його вам, - сказав лікар дівчині, збираючи дивні інструменти назад в шкіряний чемоданчик.
Коли він вийшов з кабінету, Моллі не хотіла дивитися слугі в очі, опустила голову і зосередилась на крапельках крові біля столу. Згадавши про плати, вона обережно прибрала їх. Оскільки тканина була чисто білою, висохла кров здавалася майже чорною.
- Міледі, ви зможете дійти до їдальні? Приймати ліки коштує на повний шлунок, - сказав Гілберт.
Це найкраще, що він міг зараз зробити. Молли кивнули, піднялася з крісла і готувалась виконати його прохання.
- Міледі, будь ласка, будьте обережні, коли встаєте! - Вигукнула служниця, що стояла поруч з нею, і кинулася до пані поже підтримати її та не дати їй впасти.
- У вас може кружляти голова через втрату крові. Будь ласка, йдіть тихенько, - сказала вже інша, також підтримуючи дівчину за руку.
Коли покоївки взяли її з двох сторін, Моллі відчула, ніби йде повітрям. Вони тримали її занадто міцно, і герцогині було незручно.
- Лікар ж сказав, що я в порядку. Не потрібно цього робити... - Спробувала вона звільнитися.
- Міледі, обідній зал, звичайно, недалеко і ми дійдемо швидко, але ... - Він намагався підібрати слова, а потім зітхнув: - Загалом, я просто покажу дорогу...
Коли Моллі побачила, наскільки дбайливі служниці та палаци, вона знову замовкла. Буде не так вже й погано, якщо за нею наглядатимуть, впасти і зламати що-небудь немає ніякого бажання, особливо розбити голову.
"Однако навіть в цьому випадку підтримка з обох сторін трохи занадто..."
Моллі поглянула на одну з покоївок, що найбільш міцно вчепилася до неї. Та зрозуміла все без слів і відступила на крок, намагаючись все-таки триматися поруч.
- Ходімо? - запитав палац, і Моллі кивнула. - Я проведу вас.
Оскільки дівчині зараз було погано, вона поїхала в їдальню в оточенні маленької свити. Вони турбувалися про неї, і навіть коли вона сіла за обіднім столом все одно трималися поблизу. Інші служниці, які накривали стіл і подавали їжу, намагалися бути дуже обережними й обачними. Здається, новина про те, що вона була кровотечею, вже облетіла її будинок.
На відміну від неї, тут до її дому ставилися як до королеви. Це було не погано, а навпаки, відчуття турботи відсвіжало і підбадьорило.
Однак Моллі знала, що це триватиме недовго. Якщо вона й далі хворітиме, як батько, то обов’язково мусить носитися з нею.
Коли стіл повністю накрили, герцогиня випрямила спину.
"Хватить поводитися як ганчірка! Соберись!"
***
- Вітаю, мілорде. Ви повернулися раніше, ніж ми думали.
Звичайно, Рувима першим дізнався про повернення до палацу Ґілберт. Поклонившись, він отримав в руки пальто.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache