Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Дюку, будь ласка, зупиніться, мені боляче!

Розділ 17.

Прочитано 0% глави

     Така раптова прихоті герцога стисила графа.  

- Тоді чому ти вирішив виїхати? Якщо скажеш, в чому проблема, я постараюся її вирішити. - відповів батько дівчини.

- Її ноги всі в окрівлених мозолях. Не можу думати про те, щоб дозволити їй стояти.

     Граф втупився на Моллі, і природно дівчині не сподобався цей погляд. Він завжди так на неї дивився, коли вона щось викидала. І взагалі, батьки не дивляться так на постраждалих дочок.

     Увагу графу ковзнув до ніг Моллі. Але побачив лише акуратну пов’язку на одній нозі і синці з мозолі до іншої. І через таких дрібниць вона хоче зірвати весілля? Знайшла проблему на їх голови, і чого герцог з нею так возиться? Вона вже не маленька дитина, може потерпати.

- Але ж вилікували і забинтувалися, як бачу. Цього повинно бути достатньо. Якщо тобі не хочеться, щоб вона робила собі боляче, можу запропонувати стілець, тоді їй не доведеться стояти.

- Ні, мабуть ми поїдемо додому. - Так, герцог Лінерйо відповів.

     Моллі дивилась на нього з вдячністю. Прокинути решту вечора на стільці, в той час як інші будуть розважатися і танцювати їй не хотілося.

     Незважаючи на компроміси, герцог стояв на своєму, а граф все ще не розумів у чому справа. Хоча ні, дещо він зрозумів.

- Тобто проблема не в її ногах?

     Це весілля було чудовим способом спростувати чутки про сім'ю Клеменса і герцога Лінеріо. Графа дратувала те, що про них шепочуть через Моллі і в цей день він хотів все виправити. Але все літали в тартарари через якийсь туфель. Невже сам герцог не хоче розвіяти чутки? Адже про нього так говорять, що й ворогу не побажаєш.

     Крім того, граф Клеменс хотів поширити свій вплив на герцога Лінерйо як сім'ю, в яку віддав свою « кохану» дочку. Але тепер родичі мають допомагати одні одним. А з огляду на те, що граф набагато старший герцога, то чоловік чекав, щоб він заглядав йому в рот і чекав порад.

     Але якщо герцог відмовиться від співпраці зараз, граф не зможе домогтися бажаного. Чоловік нахмурився.

- І що будуть робити гості? Ми зібралися тут, щоб відсвяткувати перший день вашого сімейного життя. Залишіться ще хоча б ненадовго.

- Я вже з'явився, і Моллі все уже бачили. Правила пристойності виконано, - стояв на своєму новоспеченому чоловік.

- Але ви ще не зустріли важливих людей.

- Ви думаєте, що вони не знають, як я виглядаю? Упевнений, вони будуть раді не бачити мене зовсім, - Саркастично посміхнувся герцог.    

     Його вже порядок дістав розмову з тестем. Він ледве стримувався, щоб не висловити йому все, що про нього думає. І єдиним його бажанням було піти.    

     Моллі, яку взагалі ігнорували, більше притискала до чоловіка, яка відчувалась так само як вона скликає й вчепилася у його плечі. Чоловік підвів дівчину, відчувши, як вона починає побалювати руки. Вона, звичайно, пушка, але не коли тримаєш її довго.

     Граф, на якого в упор продовжував дивитися герцог, кілька побілів, зрозумівши сенс його слів.

- Нет... Це не так. 

- Можеш приходити в мій будинок будь-коли. Якщо тебе не влаштує наш від'їзд, я укладу грандіозний прийом пізніше. Коли у Моллі заживуть ноги.

     Хто знав, що слово "грандіозний" може так напружувати?

     Граф з усіх сил намагався впоратися з ознаменом, що сильно обвозив його. Кажуть, що герцог дуже багатий і має немірну силу та вагу в політиці. І він бачив, що це не брехня. Він вірив, що прийом буде справді « грандіозним » і граф був готовий схилитися перед подібним багатством.

     Герцог, подумавши, що розмова закінчений вже розгорнувся до виходу, як раптом його зупинив голос тесті.

- Але хто ж буде блидіти, коли головна пара піде? - Не відступав той.

- Хіба тебе недостатньо?

     Після цих слів граф ніби « здувся » і в очах стала втомлена.

- Я вірю в твої здібності, і, покидаючи це місце, знаю, що ти зможеш. Тому, будь ласка, виправдай очікування, - герцог сильніший обняв Моллі, і тихенько просунувши руку їй під попу, погладив.

     Дівчина, яка відчула дотик, почервоніла і заривалася носом кудись між його шиями та плечем. Герцог знову безсоромно посміхнувся.

- Я більше не хочу бачити, як моя дружина шкодить собі, тому прощаюсь.

     Герцог поспішив втекти з коридору, в якому приголомшено застиг граф. Він мабуть не міг повірити, що вийшло все зовсім не так, як він очікував. Серце Моллі, яке пильно вдивлялось у батька через плече чоловіка, сильно тряслося. Чи не вийде потім це боком?

     Вони вийшли на ґанку. За цей час майже стемніло, і тепер вулицю освітлював тільки світло з вікон будівлі та заходового сонця. Герцог покликав слугу і попросив сказати кучері, що вони звільнилися. А в цей час спробував якось розмити руки, і Моллі зрозумів, що він втомився, стрибнула сама. Холодний камінь з насолодою охолодив шкіру стоп. Чоловік насмілювався підтримати її, але вона відмахнулась і сказала, що все гаразд.

     Вони стояли і дихали свіжим повітрям, поки герцогська карета не під’їхала до входу. Чоловік попрямував до неї, але обернувся. Дівчина спокійно стояла з заплющеними очима і вдихала запах вечора.

- Чому стоїш? Дуже болить? - З тривогою запитав він, і Моллі зрозуміла, як їй подобається це.

 - Ні, все добре.

- Тоді що?.

- Я вперше не слухалася батька...

     Хоч у розмові брав участь тільки її чоловік, але дівчина могла і повинна була щось сказати на захист батька, проте вона мовчала.

     Її серце все ще заходило в рваному ритмі і здавалося, що ось-ось вискочить. Моллі ніколи в житті не виступала проти графа. Було кілька маленьких повстань, але зрештою все закінчувалося очікуваннями батька.

     Його слова були правдою, в яку треба було вірити й підкорятися. Інакше вона буде покарана за те, що пішла проти нього. Голодувати або сидіти в холодній кімнаті було звичайною справою, хоча й бачила вона свого батька рідко. Багато з них переходили в хронічні хвороби і ставали більшими.

     Коли вона кілька днів просиджувала без їжі, то б’ючи з нею спит і сліпо підкоряючись йому. Бажання графа було важливішим, і завжди стояли на першому місці...

     Для неї була важливою подією піти проти нього. Серце обливалося слізьми, чи то з радості, а також сумом, що вона сама не могла поставити його на місце. Тільки герцог Лінеріо був її чоловіком. Вона подивилася в небо і часто-часто заморгувала, щоб сльози не полилися і чоловік не побачив цього. 

https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache

Попередня главаНаступна глава