Мені було важко повірити. Навіть з досвідом Ротрета такого ще не траплялося. Адмірале, та ще й революціонер? Що за жарт... Але, який сенс йому брехати? Добратися до лідера Революційної Армії таким безглуздим чином? Дуже сумнівно. Такий ризик і явна брехня не були б ефективними. Це спрацює лише якщо він не брехав... Але тепер мечник просто не хотів у це вірити.
— Революціонер... Ти? — Ротрет обернув поглядом Кудзана і з насмішкою запитав: « Чи ти хочеш обдурити мене? »
- Здається, я брешу? — Все також холодно відвів Аокіджі. Усім своїм виглядом він показував, що впевнений у своїх словах. Відразу було ясно що він не збирався більше базікати про це.
Ротрет фиркнув і розвернувся:
— Мені плювати, забирайся звідси. Якщо ми зустрінемося в морі...
- Якщо ми там зустрінемося, ти мені не противник. Я не до тебе в гості прийшов - я прибув до Драону і зараз не час для наших з тобою суперечок. Ти командир, повідом мені лідера! Якщо хочеш битися, я до твоїх послуг відразу як все закінчити.
Ротрет розвернувся і почав ридати:
— Убирайся! Я не збираюся допомагати дозорному псу! Якщо ти такий таємний агент, то у тебе повинен бути спосіб ... — Ротрет зупинився на півслові, саме в той момент, коли неподалік від Аокидзі з'явилася зграя ворон. Через мить чорні птахи зібралися в силует, який поступово виявився. Блискучий і лисий чоловік у масці з'явився далеко від Кудзана.
— Карасу? Ти ж... — Ротрет насупився: « Так він не брехав?
Карасу глянув на товариша і повільно кивнув, даючи тому час на роздуми. Він і сам не вірив цьому таємному агенту, але наказ Драґона не обговорювався...
За словами Ротрета, з уст Карасу почулося глухого бормоту. Він швидко зрозумів свою проблему і відразу включив гучномовця. Як тільки він зробив це, по окрузі пронісся його грубий голос:
- Лідер попереджав, ця людина може з'явитися на Барасау... Після того як Карасу з любов’ю привернув увагу до колишнього адмірала, він кинув лише одне слово: « Ходімо! »
Після цього чоловік швидко кивнув Рорету і, перевернувшись у зграї круків, повільно полетів на північ до невеликого корабля. Ротрет дивився їм слідом і хмурився все більше. Він просто не хотів вірити в слова Кудзана, але ситуація доводила протилежне...
Кудзан виявився таємним агентом Драгона? Така новина могла висихнути по цілому світі. Цей чоловік був так близько до звання Адмірала Флота, що здавалося, ніби він нереалістичний.
Ротрет і сам довгий час був на завданнях. На відміну від інших командирів армії, він мав звання — командувача, але солдатами не користувалися. Інформацією також володів мінімальна, особливо про всіх агентів. Здебільшого його місією було впровадження і збіром інформації, але Кудзан... Це завдання здавалося неймовірним, бо я міг увійти в Морську Варту і дослухатися до Адмірала. Варто зазначити, що в ті часи Аокіджі тільки перешарувався. Таємний агент в такому віці? Не дивно, що він став адміралом. Також зрозуміло, чому в цю справу нікого не присвятили. Тепер же, це виглядало як правда, інакше Карасу не направили б сюди ...
Але що змусило його піти на таке? Така витримка не з’являється у людей просто так.
Хоча Кудзана в чомусь пощастило. Якби він опинився тут на кілька днів раніше, то міг би бути не настільки щасливим, особливо коли б зважав на алкоголь і старі обіцянки друга. Можливо, що Кудзан не пережив би цієї зустрічі, а Ротрет точно не був би проти.
З похмурим виглядом Ротрет вирішив поки не турбуватися про це. Агент так агент, з Драгоном таке цілком можливо... Хоча неприємне відчуття не зникло. За можливості Ротрет хотів помститися, але тепер... Все виявилося таким складним. Тепер залишалося тільки чекати кінця всього. Але й зрештою, власні сили явно не вистачить для цього. Настояти на обітницю Мора в старі часи? Можливо, але... Чи справді Кудзан тепер повинен померти?
Коли він повернувся до натовпу, що напивається, то вихопив пляшку в одного з піратів і залпом осушував її. Тепер треба було напитися!
Далеко від всієї цієї метушні, під світлом чудового місяця Ребекка і Віолу милувалися зірками. Лежа на м'якій травці, дівчата з усмішками згадували останні дні. Всі пили і розважалися, і ніхто з присутніх зовсім не був схожий на кровожерного пірата, особливо команда Йонко. Решта може і стримувалися через них, але вони зовсім не скромничали і при цьому не викликали відторгнення. Ці пірати справді були серед тих небагатьох у світі, хто прагнув пригод, а не багатства чи влади.
Від двох красунчиків Кірос і Санджі тягли вино. За останні дні гладіатор зовсім непокоївся і перестав турбуватися про свою дочку. Коли вона розкинула десятком набридливих піратів, він, гордий за дочку, нарешті заспокоївся. Ще й тішило те, що Джеймс Д. Мор одружився і зараз не пристає до неї. Та і в тверезому розумі той вів себе явно спокійніше.
Кірос зробив кілька ковток і побачив дівчат, які повернулися до Санджі. Він лежав на траві і видихав сигаретний дим. На цьому святі він майже не готував, хіба що займався тортом для капітана. Саме це і виявився свого роду подарунок. Особливі складники з Дресс Рози, вони зовсім не те що можна знайти на кожному розі. Тому, торт і вийшов таким смачним. Шкода, що не всі спробували, одна пожадлива особа в солом'яному капелюсі швидко все знадобилася. Тоді вперше почалася бійка між сестрами Імператриці та бідолашною Луффі. Озираючись назад, Санджі лише посміявся. Дуже рідко їм випадали такі безтурботні дні, як цього місяця. Цінування і... Робити вибір.
Санджі, покинувши погляд на Віолу, випадково пішов у теплі вусмішки. Кирос хмикнув і запитав:
- То ти теж зібрався?
- Чого зібрався? — Не зрозумів кок.
— Жениться.
Санджі закаштувався і різко піднявся. Дівчата відразу звернули на них увагу. Санджі посмів і прошепотів Кіросу:
- Ти це взагалі про що?
— О Виоле звичайно, — вигукнув чоловік.
Санджі змінився в обличчі і підставив палець до губ:
- Тшш! Тише... — Подивившись на дівчат, які відволікали, чоловік з полегшенням зітхнув і сказав: « Не жартуй так. Вона ідеальна, але... Яке ще весілля? Ніби вона погодиться...
Кірос видав смішок і хитнув головою:
- Тобі звідки знати? Я знаю, простий гладіатор, але зважився адже у свій час. Та й взагалі, не спробуєш. Не дізнаєшся.
— Так, я пірат і... У мене ще багато справ у морі. Не думаю, що вона чекатиме...
— Ось і дізнаємося, — гукнув чоловік, і глотнув вино: « Хаа! Славне вино, не гірше нашого! У того, хто вибирав випивку хороший смак.
Санджі криво посміхнувся:
— Це наш багатий Норт, як проспиться, можеш подякувати.
- Ха-ха, обов'язково!