Ситуація складалась дуже цікавою. Життя можна врятувати, а життя — його безжалісно відняти. Кожен пірат знав би що робити, коли перед його ногами лежать напівмортні дозорні адмірали!
Піднявши голову і вдивляючись у чисте небо, на обличчя Морського Диявола поповзла дивна посмішка:
- Ми вважаємо це кармою... У деякому розумінні воля Роджера привела в море просто тучу виродків, які руйнують світ і вбивають невинних людей. В результаті, все так як воно є. Ми пірати, це не гра, тут все по-справжньому і будь я дозорим, навіть Луффі довелося б платити. Я найкрутіший пірат цієї ери. Чув би мене Сакадзуки... - Саме в той момент, коли Мор збирався зробити крок, він раптом повернувся на північ і у здивованні підвів брову:
- Швидкий і сильний, рухається повітрю — непогано... Судячи з духу - це не Конг, шкода, інакше я б повернув долочок. Ну-с, покінчимо з цим. — Одним кроком морської дияволи був старий, що стікав кров’ю. Тепер під Ісе нагромадилося ціле криваве море. Навіть якщо він проживе годину завдяки розвиненому тілу, в кінцевому підсумку він все одно буде не мешканець.
Присівши далеко від старого, Мор розглянув убік його розгорнуту руку, а зовсім поруч лежала і нога. Обидві кінцівки з ідеальним розрізом. З деяким задоволенням пірат кивнув:
- Бачиш старий, атака що треба, навіть Ваш Адмірал Флота була б важкою. Хоча, що ні говори, а хлопець я добрий тому, з тебе должок ... — З легкою усмішкою, Мор витягнув руку до величезної кровоточивої рани Фуджітори і випустив в неї приховану темряву. Він зробив це з рукою і зробив те ж саме з обрубаною частиною ноги. Найслабші рани відразу перестали кровоточити і на їхніх місцях з’явилася чорна цибуля, що повільно розчинялася в порожньому стані.
Погубивши руки, Мор кивнув і піднявся:
- Тобі вистачить на пару годин, там вже сам справляєшся. Давайте вірити, що випадок може принести добрі результати.
Після того як Диявол сказав, він подивився вдалечінь і розглянув там темну силует, помахнув рукою на неминучий Акаїн. Під час інстинктивної подорожі до моряка Диявол швидко покинув острів і, вийшовши з тіні, відразу повернувся на власне весілля. У Морського Диявола було ще повно справ на суші, а так хотілося в морі... Але, майбутня дружина не чекає на це, усвідомлення цього його зовсім небагато турбувало. Все ж це його перший раз, як би дивно це не звучало.
У той же час на Дресс Розі Санджі нарешті зробив все, що хотів, і збирався вже повернутися до команди. Несподівано ситуація змінилася, і йому довелося брати кількох попутників. Взагалі-то кок був ні тільки не проти нової компанії, скоріше навпаки, пари красуні він був вже точно радий. Тому, принцеса та її племінниця Ребекка вирішили відвідати тріумф Морського Диявола. Звичайно, королю таке не дуже сподобалося. Який король у здоровому розумі відправить свою доньку і онуку з якимось маловідомим піратом в море, на цілий піратський свято? Але сперечатися з двома жінками він не зміг, та й їх супроводжував Кірос, тому що все обійшлося невеликим скандалом. У будь-якому випадку, все добре знали - якби Санджі чи Морську Диявол захотіли завдати шкоди королівській сім'ї, вони б зробили це без жодних труднощів. Чи вони навіть убивали Тен’юбіто без жодного страху, що вже казати про короля напівзруйнованого краю? Крім того, Санджі не сприймав підозр. Особливо це було тоді, коли Вйола визначали злі наміри. Як би це не було дивно, але Вінсмоук Санджі виявився одним з найбільш чесних людей з якими вона зустрічалася. Хоча і у нього були свої недоліки...
Коли підняли вітрила, Санджі так і не переставав плювати на принцесу, вона вже звикла до цього, але все ще їй було не по собі.
З попутним вітром корабель вже пристойно віддалився від країни любові. Ребекка та Віола стояли на кормі і з легкими усмішками дивилися повільно віддаляється острів, свій рідний дім. Віола краєм очі дивилася на Санджі, який не так далеко покурював цигарку, але не зводив з неї очей. Дівчина всім своїм тілом відчувала його проникливий погляд, від чого часто червоніла. Ребекка посміялася над тіткою і мріє про те, щоб подивитися на далекі хмари, то на рідний острів. Вона вперше залишала його, а після сверження Дофламінго в душі дівчини відбулися зміни, тепер вона відчувала свободу і спокій. Мабуть, саме Ребекка і була затійником цієї подорожі. Санджі збирався поїхати один захопивши подарунок в країні кохання, але Ребека запитала його. Тоді і Віола вирішила супроводжувати племінницю, у неї також з'явилося дивне бажання просто відпочити та насолодитися прогулянкою. До того ж, з нею був Санджі. З ним вона чомусь не боялася жодних погроз. Мабуть, тільки один Кірос турбувався за дочку. Король доручив йому охороняти обох дівчат, тому чоловік був на взводі. Він не особливо довіряв піратам, хоча й Санджі був винятком. Тільки що стосується його капітана? Дофламінго також зміг багатьох обманути і що з цього вийшло? Це було небезпечно, але відмовити свою дочку навіть для гладіатора було складним завданням. Він міг тільки розглядати з далекого рідного острова і качати головою:
- Сподіваюся все пройде добре.
Ребекка подивилася на батька і посміхнулася:
— Та все буде гаразд, я впевнена, не турбуйся ти так.
- Ну зрозуміло... — З кривою посмішок кивнув чоловік.
У цей момент до Трійці підійшов Санджі і кинувши закоханий погляд на Віолу злегка помедив, після чого вимовив:
- Я вам дещо не сказав... Так що раз вже настав момент...
- Що таке? — Нервно запитав гладіатора.
- Це стосується капітана.
У Ребекки відразу заблискував погляд і вона прислухалась. Помітивши цей вираз, Санджі видав смішок:
— Мой капитан, кхм... — По кашлянувши, Санджі подивився на хмари і подумав: « Як би так сказати... Ну, коли справа доходить до жінок і вміння їх обдурювати...
Віола закотила очі і похитала головою:
- Так і скажи що він бабник, чого тягнути те? У світі багато чуток ходить, я чула про ваші походження. Так що, я навіть не здивована... - З легким рум'янцем на щоках дівчина відвернулася.
Від цієї краси у Санджі вже почала підступати кров, він уже не міг стриматися!
— Віола-саан...
Ребекка хіхалась і повернулася до свого острова, який перетворився на ледь помітний силует. Вона подумала:
« Я впевнена, Санджі-сан ніколи б не пішов за лихою людиною. Тому, я ще більше хочу зустрітися... Але який же знаменитий морський Диявол є насправді? Чи він страшений як описують? І чи Імператриця Піратів справді така гарна?»