І тут я замислився... Чого можуть боятися навіть світовий уряд? Ця сила повинна бути як мінімум не гірше сили Рокса в його кращі роки, або того більше. Можливо, це якийсь артефакт. Якщо так, то це може бути лише щось з тих легендарних оружечок. Але, чи так це...
Знову від роздумів мене відволікає голос старого:
— Не бери в голову капітан, зараз треба б закінчити з твоєю весіллям, ти так не вважаєш?
— Тут ти правий, — усміхнувся я і крикнув: « Лови її!
Саргона не треба було просити двічі, він різко витягнув рибку, яка швидко опинилася в ланцюгових лапах його кота. Я посміхнувся і знову погладив його:
— Молодець, справжній пірат!
Саргон розсміявся, а потім знову притих. Цього разу тишу порушив я:
— Уже скоро я зобов'язаний зробити її щасливою, і так довго змушував її чекати.
— Так, ми тобі підтримаємо, ти ж знаєш - старий кивнув і запитав: « А що щодо інших? » Ти теж з них одружишся?
— Звичайно! — Я сильно сяяв очима: « Я одружуся на всіх! »
Саргон засміявся, я ж збавив тон і сам посміхнувся...
- Гаразд, піду перевірю інших, вони там в нормі? — Піднявшись запитав я.
— Так, — відповів старий коротко. — Санджі тільки кудись ділився, а решта тут.
— Добре, — піднявшись, я повільно пішов до каюти. Цікаво, куди ж це Санджі вирішив піти? Ну, Зоро або Чарлі точно повинні знати, інакше хрен ми його знайдемо ...
Я спустився в тренувальну зону корабля і зайнявся кумедною картинкою. Зоро спав у обнімку зі своїми катанами, але по пояс голий і до того ж не слабо вибитий. У кількох метрах від нього голосно хропе Йон, також голий по пояс. Він лежав, сховавшись одним крилом з напівпустелою пляшкою вина. У стіни, трохи прикорившись сидів довгорукий пірат і ледве чутно співпел. Чудове видовище... Хоча храп Йона був до струги гучний, як вони взагалі спати тут можу. У нас є благо, хоча я не заздрю сусідам цього хлопця, але він тепер член команди.
У будь-якому випадку, довго розглядати їх я не збирався. Я вже зустрів всіх членів команди крім Санджі, а це мене напружувало. Мені хотілося впевнитися, що з ними все гаразд, а вже потім спокійно зайнятися чимось. Весілля організовують для дівчат, щоб вони допомогли Норт або Чарлі з Зоро. Я не збирався в цьому брати участь. Та і після мого пробудження в обіймах Алії я злегка побоювався наслідків. Хоча, якщо вони це дозволили, то може все і в порядку. Правда, ця думка не заспокоювала мене. До того ж, організовувати щось було так нудно, я краще б прогулювався і потріпав дозорних. Правда, після нашої п'янки вони швидше за все пішли з цієї частини Нового Світу...
Ладно... Приблизившись до Чарлі, бо він був ближче до мене, я плескнув його по плечу і присів поруч:
— Прокидайся!
— Брр... Ды что ты... Кха...! — По кашлянувши, Чарлі зачарував і глянув на мене своїми вузькими та все ще п'яними очима. Нарешті він щось зрозумів, а потім знову зачарував, позіхнув і оглянувся:
- А де моя гітара?
- А де Санджі? — задав я зустрічне питання.
Чарлі піднявся і хитаючись схопився за моє плече, після, зловивши рівновагу він знову позіхнув і оглянувся:
- Хмм, хіба він не ... Погоди-ка... — Аж раптом, пірат закинув голову і придумавшись знову позіхнув, після чого хитнув головою:
— Не, не пам'ятаю... Ми з ним пішли рибалити, а потім Йон розпукав всю рибу, Зоро вирішив з нею боротися і ... Вооот. Ну, я пішов і п'ю полювання - пірат щось ще простоал і спираючись на стіну почав підніматися вгору по напрямку до камбузу.
Я сам позіхнув і нарешті підійшов до Йону, його хроп був вже занадто гучний, тому ...
Підійшовши до пірата, я закричав:
- Підйом!
Це абсолютно не спрацювало, тільки Зоро чогось пробурмотів і повернувся на інший бік. Я роздратовано зітхнув, а потім додав у крик королівської волі:
— Прокидайтеся!
Цього разу все успішно спрацювало, обидва пірати як грому вскочили і відразу ж стали у бойову стоянку. Я сміявся і махав рукою:
- Заспокойтеся, де Санджі?
— Э-э, капитан... Чорт! Нахрена так кричати? — Зро недовольно протерти очі і витер слину. І тоді він підняв катани і помахався наверх, але потім поплутався:
- Цей смердючий кок звалив на Дресс Розу, у нього там якась справа.
Я кивнув і похмуро задумався. Чого це він там забув, на цій Дресс Розе? Це не найкраща ідея. Хто знає, що на думку Адмірали. Санджі, звісно, сильний, але це досить небезпечно.
У цей момент, Ен позіхнув, потягнувся і цілком спокійно ходою підійшов до мене:
— Доброго ранку кэп! Вітаю з першою весіллям!
дякую... — Я прищурився і запитав: « Що там з Санджі?
Старик потиснув плечима:
- Не впевнений, він начебто подарунок хотів знайти. Ми з Сарго вже знайшли, ось і він схоже щось вигадав. Я був занадто п'яний, так що звинувачуй ... - Позіхнувши, Ен повільно помахав нагору до інших.
Я ж залишився один... я сказав:
— Якщо ти там, чому б і мені не прогулятися, - посміхаючись, я вилетів з корабля і на всій можливої швидкості рвався до Дресс Розе. Може полюса в Новому Світі і страшно небезпечні, але не для мене. Для Йонко це просто маленькі дощі і вітерці. Справжня штормова хвиля — це сама сила, яку ми чуємо!
Я не дуже хотів розсиджуватися на місці. Алкоголь мені ще не був цікавий після останнього, а от прогулятися до Дресс Рози я був би не проти. Може знайти там чого цікавого, і до того ж настав час почати поглинання нового фрукта. У мене ніби залишалися окуляри. З усім цим, прокачка буде не зайвою, все ж скоро настане новий бій і хто знає, наскільки сильними будуть противники, варто підготуватися до несподіванок, нічого окулярам пролежити без справи. Поки весілля на носі, знайду пригод!
На цих думках я ще більше прискорився...
У той же час на Дресс Розе.
"Страна любові, пристрасті та фей" після деяких подій, що відбулися недавно, країна поступово видужувала і відновлювалась. Після битв було багато руйнувань, але люди наполегливо працювали і відбудували свої доми назад, поступово придаючи місту колишнього вигляду. Можливо, коли все буде відновлено, місто стане ще красивішим. Країна любові розквітне новими фарбами.
Після поразки Дофламінго і його смерті все змінилося, багато мешканців дізналися правду та повернули загублених членів сім'ї. Вони і уявити не могли, що всі ці роки вони були в жорстокому работорговцю...