Країна Вано. Острів Онигашема.
У просторій кімнаті, заставленої бочками з вином і порожніми пляшками із-під рома, сидів величезний чоловік. На його плечах було накинуто темно-пургурне пальто, а масивний обголений торс прикрашає помітний шрам на правому боці. Довгі вуса звисали до пояса, а на голові були два довгих і гострих роги. Чоловік був дуже засмучений через те, що в нього з’явилися проблеми зі сном. Звичайно, це був Кайдо, але, мабуть, зараз це було не один з жахливих піратів, а просто сумний п'яниця.
- Хиї... Як же так... Лилін... - Посунувши наступну кілька літрів чашку, Кайдо струшив сльози з очей і важко зітхнув. Подивившись на газету, що змила, пірат пробурмотів:
- Чортів пацан, як він взагалі умудрився... Ех, як же так ...
У цей раз Кайдо не був в люті, він навіть нікого не вбив, це дуже здивувало членів його команди. Але насправді Кайдо був злий, але в той же час засмучений. Він знав, що слабкий поїдав сильного, пірат дуже чітко запам'ятав це правило життя, ще коли був простим юнгою на кораблі Рокса. Так що смерть Лінлін від рук сильного пірата була очікувала... Давним давно, вона врятувала його, і він вічно пам'ятав цей борг. Але тепер, його вже і не повернути ...
- Хмм, тепер пацан і за мною прийде? з чого ти зроблений... - Кайдо неспокійно зітхнув і похитав головою. За вбивство Джека він хотів розірвати наглеця живцем, але тепер вже не був впевнений в цьому. Звичайно в власній силі він не сумнівався, ось тільки пацан росте швидше ніж хто-небудь у світі. Кайдо був безумовно сильніший Шарлоти Лінлін. Але ця відмінність була не таким вже сильним, інакше він би уже давно був на чолі всіх Йонко ... Якщо морський Диявол зміг здолати її, тобто шанс, що з Кайдо він буде як мінімум на рівних, а як максимум ... Про такого пірата навіть не хотів думати. Хоча...
- Во-ро-р/ро! Як цікаво! Невже з'явився хтось стоїть! Не дочекаюся нашої битви, Морської диявола! - від голосного голосу Кайдо, вся Онигашима дрогнув. Поведінка пірат так швидко змінилася, що це було дивовижно... У цих словах вже не було ненависті й зневаги до Мора. Тепер слава піратів була наповнена азартом і повагою. Якщо Джека вбив хтось настільки сильний, то його смерть цілком заслужена.
- Гр! Знову я протрезвел! Треба б це виправити... - Похмурившись, пірат підняв велику бочку і швидко почав її осушувати, поступово заливаючись рум'янцем.
Новий Світ. Земля з білої глини — Балтіго.
У просторому кабінеті сидів світловолосий чоловік, з помітним шрамом на правій оці. Поряд з ним, на столі, лежав великий циліндр і довга металева труба. Прочитавши недавно випущену газету, хлопець дедалі більше усміхався. Спочатку Морганс випустив одні новини, а потім вийшли наступні від світового уряду і кожні були цікавими іншими. Мор справді викликав величезний шторм.
Озираючись назад, Сабо міг лише кричати.
Вперше це сталося в Новому Світі, на одному відомому архіпелазі Сініар. Мор прибув на зустріч з Ейсом і Марко, ще до того як капітан позосталих піратів Білоуса був обраний. Тоді Сабо прибув.
Зустріч пройшла без особливих проблем. Усі колишні пірати Белоуса і члени альянса мали велику повагу до Морського Диявола, так що все швидко було вирішено. Ну а потім почалася п'янка...
Кілька днів повних алкоголю, жінок і веселощів. Мор розповів багато історій, про зустрічі з Луфі, війну проти адмірала і навіть про свій унікальний фрукт. Саме тоді Сабо і отримав свою логіку металу.
- Так, друже, ти не перестанеш дивуватися... - Сабо з радістю посміхнувся, а потім одягнув циліндр і вийшов з кімнати.
"Ротрет-сан, безумовно, буде радий побачити це, хоча, може Дракон-Сан вже йому розповів" - йдучи по простому коридору, Сабо помав кілька нових членів революційної Армії і всередині посміхнувся:
"Та вже, після того як з'явився Емпоріо-сан, тут стало занадто оживлено..."
- Сабо-куун... - Раптом почувся неприємний голосок, від якого у Сабо мурашки по спині пробігли.
"Чорт, згадай про ..." - подумки вирубившись, хлопець додав крок і прискорився, закривши голову газетою.
Але сховатися не вдалося, Іванків з'явився перед хлопцем і з посмішкою простягнув:
« Сабо-куун, від мене не втечеш...
***
Новий Світ. Архіпеґ Сініар.
Нині архіпелаг був дуже неспокійний. На острів прибули досить галасливі гості...
*Бум! *Бум!*
Кілька людей відлетіли, розтрощивши кілька будинків поблизу і піднялася пила.
Було декілька чоловіків, яких розкинула вбік висока і неймовірно вродлива жінка. Вона була оточена іншими дівчатами, чиї краса теж була на гідному рівні, хоч і не настільки приголомшливою.
Перед десятком жінок, стояло приблизно стільки ж піратів, більшість з них вже не були в своєму розумі і все що вони могли це перев'язувати. Всі вони були вражені красою дівчини, від чого в їх очах були серечки, а в головах повний безлад.
Хенкок з презирнів подивилася на них і голосно сказала:
- Кучка сміття, я повторю останній раз, приведіть мені вашого капітана, або я вб'ю кожного з вас, мерзенні черви!
Пірати взагалі не відреагували, від чого жінки порядні за Хенкок, з жалем покачали головами. Дві сестри горгони, тільки з презирством засміялися і обнажили свою зброю.
Коли Хенкок приготувалася відправити наступну партію піратів у політ, нарешті, почувся спокійний голос.
- Досить. Міс Боа Хенкок, прошу припинити травмувати моїх людей. - Розриваючи натовп, вперед вийшов високий худорлявий чоловік з світлим волоссям і легкою щітною. На відміну від інших піратів, поглянувши на Хенкок, його погляд зовсім не змінився. Він був такий же сонний і байдужий. Подивившись на кілька побитих піратів, чоловік тільки зітхнув і повернувся до своїх людей та голосно сказав:
- Живо зібралися, ідіоти! Не знеславляйте честі піратів Білоуса!
Коли пірати почули ці слова, вони почали себе вбивати. Хтось соромився опустив голову, а хтось прикрив очі і перестав п'ятися на Хенкок.
- Добре, а тепер заберіть поранених і йдіть. Я тут сам розберуся... - Коли пірати почали розходитися, Марко повернувся до Хенкок і запитав:
- Дозвольте пояснитися міс Хенкок, навіщо ви поранили моїх людей і взагалі, чому ви прибули сюди?
Хенкок проігнорувала його питання і здивовано запитала:
- Де Мор?
Марко здивувався:
- Мор? Ти про Морського Диявола? Навіщо він тобі?
На цьому питанні Хенк трохи почервоніла, від чого Марко ще більше здивувався. Але потім дочекався, посміхнувшись відповів:
- А, я думаю розумію... - З зітханням, хлопець похитав головою і сказав:
- Ну, після нашої останньої зустрічі, я його не бачив, але дещо порадити можу. Але як тільки я це зроблю, ви відразу підете. Я зрозуміло висловився?
- Та як ти... - одна з сестер Хенкок, вирішила втрутитися, але була зупинено Імператрицею:
- Отвали! - Знову, повернувшись до Марко, дівчина в наказному тоні сказала:
- Що ти знаєш? Кажи!
Марко гучно посміхнувся, а після підійшов до одного з поруч стоячих піратів. Швидко йому щось сказав, пірат кивнув і пішов...
Тоді Марко розгорнувся і запитав:
- Якщо ви прийшли сюди, то, мабуть, не чули останніх новин, я правий?
- Новостей? Яких новин? - Нетерпляче запитала Хенкок.
Марко кивнув і відповів:
- Зрозуміло, зараз все дізнаєтеся ...
Через кілька хвилин після того пірат, якого послав Марко, повернувся і приніс з собою листівку із нагородою та парочку газет.
Марко прийняв їх, а потім підійшов до Хенкок і передав зі словами:
- Подивися, це останні новини.