Коли дракона вдарила, тягар тіла став величезним. Мор не зволікав і відразу атакував своїми кігтями. Лілін не втікала, а кинулась прямо до когту.
*БУМ!*
Двоє зіткнулися, від чого тріщина на землі раптом розірвалася повністю...
- ГРААA! - Лінлін закричала, намагаючись стримати удар, але вона протрималася недовго. Від сили атаки, її міцний меч повністю розколовся, а величезний драконий кого вдарити в груди.
*БУМ!* *** ВШШШЕ
Лінлін вилетіла з місця зіткнення, немов ракета, пролітаючи сотні метрів перед тим, як врізатися у Пірожний замок.
Мор не думав і відразу полетів туди, він знав, що цього ще мало. Її потрібно послабити, ослабити для останньої атаки...
Хоч дракон і був величезним, але йому знадобилося мить, щоб дістатися до замку. В ту ж секунду, звідти вилетіла щось величезне. Відмахнувшись від шматка каменю, Мор фиркнув і, знайшовши поглядом Лінлін знову атакував.
Цього разу жінка не вирішила сліпо атакувати. Може вона зараз і була трохи не в собі, але її інстинкти були дуже добре розвинені. Вона знала, що дракон має більшу силу перед нею. Кілька його ударів і вона більше не встане ...
Скрившись, жінка пішла в сторону від кігтя і вдарила по тілу противника.
Мор намагався ухилитися, але вона все ж змогла його зачепити... Нелегко було відмовитися від такого велетенського тіла.
Удара прийшов по животу, причому досить болючий...
- ГРР! - Заривши, Мор помахнув хвостом і вдарив Лінлін. Цього разу вона не змогла втекти і прийняла атаку.
*БУМ!
Атака хвостом була трохи слабша, так що їй вдалося встояти. Але в ту ж секунду її наздогнав драконячий кулак.
*БУМ!*
Повертаючись у літак, Мор не зволікав і кинувся наздоганяти.
"Ще кілька ударів і її захист знизитися достатньо ..." - внутрішні набудувавшись, він прискорився.
Після довгого рів, Йонко нарешті зупинилася...
- Кхха! - Схопивши кров, вона піднялася і з ненавистю подивилася на величезного дракона, який не міг дістатися до неї. У цей момент, вся лють, що копалася в Йонко, нарешті досягла межі. Вона підняла руку і заричала:
- ЖРААТИ!
Тисячі душ, що все ще були живі, раптом затремтіли і почав покидатися свої тіла та вміщання. Вони були приголомшені, і кожен зрозумів, що відбувається. Але навіть якщо вони знали все, що зараз могли, це безпорадно спостерігати, як їх життя зникає.
Мор відразу помітив дивний рух, але він вже був досить близько, так що одразу атакував ...
*БУМ!
Лінлін взагалі не захищалася, вона просто стояла з піднятими руками і відкритим ротом, поглинаючи дивну енергію, коли величезний коготь потрапив їй точно в голову.
Цього разу вона не полетіла, Мор просто вбив їй у землю, а потім продовжував наносити несамовиті удари кулаками загартовані волею і силою фруктів.
*БУМ!* ***
Зробивши кілька десятків ударів, Мор вже був готовий, так що він розкрив пащу і закричав:
- ДРАКІЙ МІТОД — ВИПЕЛЕННЯ СВІТУ!
Три види сил об’єдналися разом, і три плоди утворили жахливий промінь. Темно-фіотовий стовп енергії відразу ж ударив в Йонко, тіло якої відновилося з жахливою швидкістю. Мор бачив, що вона почала захоплювати всіх своїх душ, бажаючи відновитися. Він просто не міг цього дозволити...
Поки він видирав промінь, його сили йшли з страшною швидкістю. А тіло Лінлін не могло відновитися, воно повільно розпадалося і намагалося вилікуватись за допомогою енергії душ.
Випалюючи її тіло, Мор зрозумів, що сил може не схопити, тому, він простягнув коготь і схопив жінку за голову. У цей же момент, всі сили душ припинили рухатися ... Але великий темний промінь продовжував випалювати тіло Йонко.
- АААAa! - Лінлін нарешті видала заспокійливий крик. Без підтримки своїх душ, її тіло почало швидко знищуватися. Неймовірно, але навіть без них це відбувалося не так вже й швидко. Якби це будь-яка інша людина, і він би перетворився на попіл менш ніж за секунду. Але Лінлін трималася...
З налими кров'ю очима, вона кричала і простягла руку до голови Мора:
- АААAa!
Протянута рука повільно окидалась: шкіра, м’ясо і кістка. Всі вони, наче пісок, розлетілися і забруднювалися під хвилями жахливої енергії, не залишаючи після себе нічого...
У певний момент, все тіло Мора здригнулося. Ті, що світяться, почали туснути... Але він продовжував випалювати цього монстра...
Через кілька секунд, він нарешті припинив. Мор, повільно піднявши голову, подивився на свої кігті. В лівій руці, у нього була голова Великої Мамочки. Її обличчя було обкрите, а очі луснули від тиску. Що стосується решти...
Дивлячись на глибоку яму, в якої не було кінця, можна було зрозуміти що сталося. Вся нижня частина колись великої піратки була знищена.
У цей момент стало ясно. Легендарна Шарлотта Лінлін, найсильніша жінка пірат у світі. Одна з чотирьох Імператорів Нового Світу була вбита.
Подивившись на цю безжиттєву сморщену голівку, духоподібний Диявол засміявся:
- ГРА-ХА-АХИ! ПЕРШИЙ ГОТІВ!
Жахливий сміх неймовірної сили, пронісся по всьому Тотто Ленду, змушуючи здригнутися кожного.
Відкинувши її розгублену голову, Морську диявол почав швидко зменшуватися в розмірах.
- Кхаа! Твою ж мать... - Схопивши кров і вирубавшись, Мор протяжно видихнув і сів на землю. Сил майже не залишилося, він навіть руку підняти не міг... Але на його обличчі грали тільки розслаблена усмішка.
« Я прикінчив Йонко, та вже... Кілька років тому, я б і не подумав про це."
У цей момент, в голові хлопця пролунав знайомий механічний голос:
[Біґ Мам, 4 388 000 тисяч білли. Нагорода: 20 очок розвитку, 2000 окулярів росту.]
Коли він побачив нагороду, то навіть трохи здригнувся... Дві тисячі... Але потім прозвучало наступне повідомлення:
[Убитий особливий персонаж, один з "Енко" Шарлотта Лінлін, "Пірати Біг Мам". Спеціальна нагорода: 5 очок розвитку, 500 окулярів росту.]
[Бип! У зв' язку з діями користувача відбувся переобчислення даних]
« Чорт! Дві з половиною тисячі окулярів - хоча він і очікував чогось подібного, але побачити такі цифри викликає зовсім інші емоції.
Але, він радів не дуже довго, все ж більше таких великих нагород навряд чи вдасться отримати. Тільки Адмірал Флота може дати щось хороше, або черговий Йонко...
Поки Мор насолоджувався нагородами, Чарлі нарешті міг вийти.
Поглянувши на напівмертвого Конфетного генерала, Чарлі усміхнувся:
"Катакурі здається тепер безполезен..."
Коли він побачив смерть Великої Мамочки, на нього виступили дивні відчуття...
Кинувши Катакурі на плече, хлопець помахав до капітана. Пригадую минуле... Смерть батьків, бажання помсти Великої Мамочки... Його життя промайнуло перед очима. Тепер, він нарешті був вільний... По-справжньому... Вільний...
Подивившись на моторошно хихикаючого капітана, Чарлі посміхнувся:
« Я назавжди запам'ятаю це гас, щоб не сталося, я завжди буду на твоєму боці...» - думки хлопця, перервав радісний голос.
- Ей, Чарлі, як ся маєш? - Помахав парню Мор. Чарлі посміхнувся і прискорився...