Минуло досить багато часу, але начебто наша подорож нарешті принесла свої плоди. Попереду був великий острів. Думаю саме там і бути Саргон. Хоча у цього острова дивновата аура... Та і якийсь він величезний, що взагалі там забув старий?
Від роздумів мене відвів голос:
- Мор, у нас проблема... - До мене підійшла Намі, з похмурим обличчям. Не часто її таким можна побачити, схоже сталося щось важливе.
Я встав з шезлонга і запитав:
- Що сталося?
- Ем, ну, розумієш... Твоя Вивр-карта...
Мене обдали холодом і я нервово запитав:
- Що сталося?
- Гей, не тряси мене... З Саргоном все гаразд, просто...
Я полегшено видихнув і знову запитав:
- Якщо все гаразд, то що з вівр-картою?
- Вот. - Дівчина простягла мені все ще тліючу буму. Я негайно взяв її і насупився:
- Начебто все як і ра... Хмм... - Тільки зараз я помітив злегка дивний рух. Карта рухалася, як і завжди, але... Її напрямок відрізнявся. Тепер це був не острів вдалеці, це було щось лівіше. Саргон рухався і прямував вглиб Нового Світу.
Я знизив карту і проричав:
- Його перевозять, схоже його перемогли і кудись везуть. Це точно не дозорні, їх штаб в іншій стороні, як і Імпел Даун.
- Думаєш це Йонко? - Поцікавилась, що поруч з'явилася Робін.
Я кивнув:
- Є ймовірність. Вчора карта ще показувала це місце, значить, вони відбули не так давно. Я поїду в погоню, а ви посадитеся на тому острові. - Показавши на темну гору вдалеці, я додав: - Повернути Саргона і зустрінемося там, добре?
Дівчата кивнули, і я відразу злетів без зволікань. Я хочу подивитися на цього хлопця, який посміхнувся в моєму житлі!
*ВЖН!*
За мить я пролетів кілька сотень миль і буквально за пару рухів вималював у величезного чорного дракона. Трансформація була ще швидше ніж раніше. Моя швидкість піднялася в різні форми дракона. Вівр-карта ширяла поруч з очима, так що я міг чітко стежити за змінами.
Через кілька хвилин польоту я побачив великий піратський корабель. Чотирищогловий, навіть більше лінкора. Особливим були коричневі вітрила, з досить відомим весняним доріжком. Великий череп з кістками та бивнями. Нос корабля мені був погано видно, але судячи по стирчачим бивнями, це точно голова величезного мамонта. Тепер я точно знав хто це, в Новому Світі тільки одна людина має цей прапор. Один з "Зоряків" підпорядкований Кайдо - « Засуха» Джек.
Я відразу помітив його на кораблі, як і він мене. Величезний восьмиметровий чоловік, справжня гора м'язів. На голові у нього був дивний шолом, який закривав підлогу обличчя, з двома рогами по боках, а на спині довгий хутровий плащ, із шиповими наплечниками. Його розміри були дивовижними для людей. Всі його команди карлики у порівнянні з ним. Хоча для мене, він був просто жуком трохи більше за інших. Прості люди були для мене розміром з маленький собаку, а він просто псина більшого, нічого особливого ...
Я також помітив досить великий шрам на його правій грудях, рана була свіжа, хоча майже і зажила. Схоже його регенерація не так вже погано... Побачивши мене, його очі налились кров’ю і він стискав свої зігнуті клинки. Я оскалівся і заричав:
- ГРААA! - Великий стовп яскраво- оранжевого полум'я вдарив в бік корабля Джека. Він не ризикував і відразу прийняв свою повну форму мамонта. Тепер його розмір був вже непоганий, хоч і недостаток, щоб бути мені рівнею.
*БУМ!*
Стовп полум’я вдарив у корабель і відразу ж почули жахливі крики. Ці пірати не були простими слабаками, але навіть так, більшість з них просто негайно згоріли. Ті, хто мав успіх у цій ситуації, були в жалюгідному стані і бігали на кораблі. Деякі кораблі були випали, всі щогли і повністю знищені верхньою палубою. Тільки область поруч з Джеком була більш-менш цілою. Звичайно ж я не став атакувати весь корабель, там був Саргон, я його відчував, так що нападав тільки верхівку. Я хотів битися з Джеком, втопити його.
Засуха витримав мій удар, його шерсть зовсім трохи підгоріла, а в решті він був у порядку. Дивно, я вже замикав себе монстром знищуючим все, а він зміг витримати мою атаку. Хоча я дивуюсь, що це для мене наче чхнути, природно він витримає це, інакше не посмів би називатись генералом Йонко.
Очі мамонта ще сильніше налилися кров'ю, подивившись на панікуючих піратів навколо, Джек заричав:
- УБЛЮДОК! ХТО, МАТЬ ТВОЮ? - Піднявши свій хобот, Засуха відразу ж видихнув велику кількість повітря, і вогонь був швидко погаслений.
- Ха... Дякую, капітане.
- Дякую бос... Аа, моя рука!
Хтось із сльозами почав дякувати своєму капітану, а хтось навіть слова вимовити не міг. Були навіть ті, хто ще жив і його тіло підригувалося, як у безголової мухи. Вони були при смерті, але продовжували чіплятися за життя...
Я оглухався і засміявся:
- ГРА-ХА-АХИ! ЧИ ТИ не ВЗНАЄш МЕНЕ? РИБІНЬ, ТИ ТАКИЙ ЖІЙ ЯК ТВОЇ КАПІТАН!
Від мого крику збилося море і деяких на кораблі Джека почало рвати кров’ю. Я засміявся ще раз:
- ГРА-ХАХА! ХТО Я? ТАК ПОДИВИСЬ! — У ту ж мить я почав швидко зменшуватися в розмірах, а вже через кілька секунд повністю став людиною.
Стоячи в небі і з веселою посмішкою дивлячись за реакцією Джека, всередині я був розбуджений. Нарешті я зіткнуся з гідним противником!
Джек не був здивований такою величезною істотою. Він вже зустрічав декого не меншого розміру. Він більше дивувався його силі, це чудовисько було безумовно не слабкіше його. За роки свого життя Джек був переконаний не одне. Але подібне він відчував лише одного разу... Тепер він відчував величезну небезпеку від цього величезного дракона. В одну мить, під здивований погляд пірата, істота зменшилась до рівня дрібної людини. У порівнянні з Джеком цей чоловік був дійсно дрібний. Він був звичайний ріст, широкоплетний, м'язистий, не більше двох метрів. Коротке темно-сине волосся і гола ухмілля. На тілі було кілька помітних шрамів, але їх не так вже й багато. Торс був обголений, а з одягу на ньому були тільки бриджи і сандалії, навіть зброї не було. Єдине що в ньому було незвичайного, так це татуювання, які покривають руки і частину обличчя. Джек вже бачив це обличчя, так що він відразу впізнав чоловіка перед собою ...
- Морський диявол... - Просвердлює Мамонт, так само приймаючи свою справжню форму.