Дресс Роза, Країна Любові, пристрасті і фей.
Сьогоднішній день повинен був бути звичайним, ніхто і не думав, що все може дуже скоро змінитися. Ясно небо, прекрасна погода, теплий літній вітерець, все було як завжди. Протягом останніх десяти років країна перебувала у відносному світі. Донкотіот Дофламінго скинув шаленого короля Ріку і став новим правителем держави. Люди прийняли його, були навіть ті, хто йому поклонявся. Мало хто знав правду про події десятилітньої давності, а ті що знали або мертві, або поверталися в іграшки за допомогою диявольського фрукта. Не можна було й припустити, що ця країна править над злою узурпаторою піратом, який пережив трагедію десять років тому. Люди насолоджувались життям, виглядали ситими і щасливими. Життя в країні кипило і нічого не передвіщало нещастя... Але одного разу все змінилося, ясне небо заволокло чорні хмари, теплий вітерець похолодів. Тварини в лісах почали ховатися у свої сховища, а люди в країні відчували наближення чогось неймовірного.
Дофламінго, який сидів у замку, почувався дуже небезпечним і сьогодні не посміхався. Його інстинкти, що розвивалися роками, підказували йому тільки одне — втікати!
Він не міг зрозуміти що відбувається, Кайдо вирішив порвати з ним всі зв'язки? Ні, це було неможливо... Джек забрав партію фруктів зовсім недавно, це було безглуздо. Хто ж це...
Віддавши наказ всім членам сім'ї бути напоготові, Шичібукай став чекати, він не міг просто втекти, бігти через якесь передчуття? Дурня! Хоч би хто це був, він пожалкує, якщо втрутиться у справи Свідків. За ним стояв Кайдо, хто в здоровому розумі посміє його провокувати?
***
Кілька днів тому. Гранд Лайн, околиці Віскі Пік.
Неподалік від острова подібні до кактуса кораблі були на відстані кількох кораблів. Ці кораблі оточили маленький човен. Корабель був нічим не вражаючим, але його прапор...
Хіна, цей прапор. Це вони?
Розоволоса дівчина випустила цигарку і кивнула:
- Так, це їх прапор, але ось корабель... Розвідка довела, що пірати з цим прапором прямували до Реверс Маунтін. Тепер вони тут...
Недавно, дозорним було повідомлення про піратів на дорозі з Іст Блю на Гранд Лайн. Вони могли проігнорувати це, оскільки пірати майже щодня прибувають до Раю, але цей випадок був унікальний. Цього разу пірати, які перетинали Реверс Маунтин були не звичайними головорізами, їх прапор був відомий кожному дозорному по всьому світу. За останні два роки, навіть найжорстокіший рядовий ясно знав, що саме так виглядає прапор Піратів Кривавої Зірки. Звичайно всі знали, що ці пірати просто не могли бути в цій частині океану, але проігнорувати дозорні цього не змогли. Навіть якщо це їхні союзники, вони повинні бути знищені.
На перехоплення вирушили два найближчих Контр-адмірала. Нещодавно вступила у це звання Хіна, по прозвучу "Чорна клітина" - молода дівчина із досить хорошими здібностями. І вже більш досвідчений, що носить плащ контр-адміра не один рік, високий чоловік, на ім'я Катакомбо. Для того, щоб знищити простих новачків вистачило б і одного контр-адмірала, але дозорні не хотіли ризикувати. Але також вони не хотіли даремно марнувати сили. Вони точно знали, що пірати Кривавої Зірки просто не можуть перебувати тут. Тому послати сюди двох офіцерів для розвідки і в разі чого усунення самозванців.
На маленькому піратському кораблі було небагато людей, всього дві дівчата, які не особливо турбувалися оточенням худорлявих. На них лежала на шезлонзі і загоряла, потягуючи коктейль. Алія була неподалік і читала книжку в тіні. Їх зовсім не турбувало, що два контр-адмірала був дуже поруч готові кинутися в бій.
У цей момент, з одного з кораблів дозорних почувся гучний голос:
- Пірати! Ви оточені! Сдавайтесь!
Намі припустила окуляри і подивилася на корабель з якого кричали. Він був у раз десять більше шлюпу на якому пливли дівчата. Різниця була як між кішкою і мишкою, але дівчина навіть не здригнулася, а просто посміхнулася:
- Провалюйте, якщо ви не помітили наш прапор, то раджу подивитися ще раз і подумати, чи варто заважати під ногами.
Чорна Клітка відразу впізнала дівчину:
- Ти ж... Ти намі, Примарна кішка?
- Раз ти знаєш хто я, то раджу звалити, з такими слабкими силами вам навіть не варто і думати про наше захоплення.
Почувши слова дівчини, другий контр-адмірал, що стоїть поруч з Гінною закричав:
- Та як ти смієш чортова піратка? Думаєш цей жалюгідний прапор захистить тебе? Хто ти без свого капітана?
- Катакомбо заспокойся, тобі не варто ... - Хіна не встигла договорити, як всі її почуття кричали про небезпеку. Все що вона встигла це ухилитися ...
*БУМ!
Величезний корабель дозорних похитнувся і високий контр-адмірал був буквально вбитий обличчям у палубу. Він навіть не встиг зрозуміти, зреагувати і був миттєво виведений із ладу. Всі дозорні навколо були вражені, а Чорна Клітка зі страхом дивилася в бік тіла товариша офіцера. У цей момент, перед усіма наче з нічого матеріалізувалася красива, висока, рудеволоса дівчина. Її нога була на вбитій у палубу голові контр-адмірала, а в правій руці довгий палицю, який лежав на плечі. Дівчина обвела поглядом безглуздих і посміхнулася:
- Може я і не сильна як капітан, але моєї сили більш ніж достатньо щоб відправити вас всіх на дно, тому повторюю ... Провалюйте, або відправтеся годувати рибу!
Зворушена Хіна привела дихання в норму і кивнула, потім подивилася на інших дозорних і крикла:
- Ми йдемо!
Наси посміхнулася і зникла. Через мить вона знову з'явилася на шезлонзі з коктейлем в руках. Алія за весь цей час так і не відкинула погляду від книги, ніби все відбувається в порядку речей і зовсім не мало значення.
Дозорні були дуже швидкі, пройшли буквально кілька хвилин і вони звільнили дорогу для маленького піратського корабля. Коли човен пішов вже далеко, Хіна видихнула:
- Вона навіть не найсильніша в команді, а володіють такою силою, що вже говорити про їх капітана... Схоже нам сьогодні пощастило... - Варта знала, якби Намі хотіла їх знищити, то в них не було б і шансу. Тому було безглуздо сперечатися і намагатися їм заважати. Привівши відчуття в порядок, дівчина подивилася на все ще лежачий контр-адмірала і віддала наказ:
- Віднесіть його в лазарет, так само, повідомте... Хоча ні, Хіна сама повідомить.
У той же час, на маленькому кораблі Намі та Алії.
Блондинка відклала книжку і запитала:
- Ми зупинялися? Я чула якийсь шум.
Намі посміхнулася:
- Не турбуйся, всього лише маленькі попутники.
Алія мила посміхнулась і запитала:
- Ти впевнена, що він буде там?
Нами поглянула на Етерал Пос, стрілка якого вказувала туди куди прямувала корабель і кивнула:
- Мусиш бути, ти ж читала газету, тепер він справжній багатій, я просто не можу цього так залишити. За ним должок... - Сказавши це, у дівчини яскраво заблискували очі і вона хитро посміхнулася.
Аля похитала головою:
- Тобі тільки б золото більше, ми туди не за цим пливемо, втром буде безпечно потрапити на Дресс Розу.
Намагнула рукою:
- Я знаю, сподіваюся він вже не впав як Санджі. Робін невідомо де, а Мор і Зеро... У будь-якому випадку, я вже давно хотіла бути там.
Блондинка кивнула і встала зі словами:
- Добре, нам не варто світитися раніше часу, піду чогось приготую.