Після вбивства того велетня, мені прийшла в голову проста ідея. Замість убивства, звільнити тих, кого планую вбити. Це було розумно, адже якщо вони фруктовики, то використовують сили свого фрукта, щоб перемогти мене і тоді мені не доведеться ламати голову про те, які у них були сили. Бо якби я просто їх убив і забрав силу, то отримав би невизначений диявольський фрукт, а це зайві проблеми...
Коли сила плоду була пересунута в яблуко, вона відразу ж змінилася і придбала форму червоного банана з звичайним зеленим стебелем. Ну, можливо цей фрукт дозволяє контролювати змій і вирощувати їх зі свого тіла. Тепер зрозуміло, чому цього пірата звуть "Змієуст".
Закінчивши з цим я попрямував далі...
"Чорний слід" Мірані, була дівчиною. Хоча, на неї вона була не дуже схожа. Мужня вередлива жінка досить жорстока. Я прикінчив її цілком легко. Фрукта не було, а ось нагорода була непоганою, цілих триста вісімдесят вісім мільйонів. За неї система мені видала одне очко розвитку і вісімдесят очок росту. Таке буває досить рідко, можна сказати, мені пощастило.
Наступний на черзі був хлопець з довгими руками, ймовірно з того племені довгоруких про якого я чув. Він був агресивним і не говорив зі мною, а відразу кинувся. Я звільнив його, але фрукта він не показав, а коли я його вбив, то зрозумів, що показувати було просто нічого. Його голова була теж непогана — триста десять мільйонів. Мені дали за нього вісім очок росту.
Вбивши ще кількох людей з схожими на аурамі, я зрозумів, що варто підняти планку. Тому далі йшли хлопці вже серйозно.
Вбивши ще трьох неслабих хлопців, я закрив ділянку від чотирьохсот до п'яти сотень мільйонів, це були:
Червоний Джек 420 000. Нагорода: 100 очок росту, 1 очко розвитку.
Шелькопряд" Алестін Мурьєва - 476 000. Нагорода: 70 очок росту.
Зумбіс чудовий - 412 000. Нагорода: 6 очок росту.
Коли я закінчив з ними, то також вбив кілька додаткових піратів, щоб точно нічого не пропустити. Ну а потім, я пішов до більш потужних особистості ...
***
Однорукий сивий старий з купою шрамів на тілі спокійно сидів у своїй камері і свистив веселу мелодію. Він досить виділявся в цій частині поверху, та як його аура мабуть була найвизначнішою. Решта сил були або на північному, або південному крилі, і там все видно з найбільш небезпечних місць. У цій тюрячці було багато подібних аур як у цього старого, але лише дві які були достатньо сильними, щоб навіть здивувати мене. Обидві були на протилежних сторонах один від одного, я залишив їх на десерт. Думаю, їхня нагорода мене дуже здивує.
Я підійшов до старого і запитав:
- Сподіваюся ти знаєш умови?
Старий посміхнувся:
- Хто ж їх не знає, ти їх чітко пояснив хлопець. Але можеш мене вбити відразу, я тобі не противник. Та й сумніваюсь, що тут хоч хтось тебе зупинить, навіть якщо ти їх звільниш. Тут як років двадцять не було нікого, з такою силою.
- Навіть не спробуєш боротися? - Запитав я здивовано.
Старик похитав головою:
- Не варто, я вже тут більше двадцяти років, боротися уже пізно.
- Ладно... - Я помахнув рукою і розрізав його наручники разом з решіткою. Потім посміхнувся і сказав:
- Можете йти, з вашою силою це цілком можливо.
- Ем, ти мене відпускаєш? - З підозрою запитав старий.
- Так, щось мені не хочеться вас вбивати.
Здається, я надто сентиментальний. Ті, хто тремтів і благав були безжалісно мене вбити, а його мені захотілося відпустити. Він не був схожий на інших, мені просто захотілося допомогти йому. Може це і безглуздо, але з такою як у нього силою, таких тут ще багато, тому я нічого не втрачаю.
Старки вийшов з камери і вклонився:
- Дякую, молодий чоловік, не очікував такого подарунка на старість років, мене звуть Бартоломей Агастон. Один з тих, хто занадто домагався Світовому Правительству, тому я і тут. Можу я дізнатися ваше ім'я?
- Я Джеймс Д. Мор.
Бартоломій кинув:
- "Д" значить, тепер зрозуміло, зазвичай люди з ініціалом « Д» викликають багато неприємностей. Тому я не здивований вашою тут перебуванням. - Потім він зітхнув і сказав:
- Гаразд, не буду вас затримувати, дозорні напевно просто так вас не залишать, вам варто поквапитися. Як я зрозумів, ви вбиваєте сильних людей, он там і там є парочка піратів ... - Старик показав на кілька далеких клітин і сказав: - Це близнюки Агусті, Морко та Борко. Вони тут досить давно, їх сила майже як у мене, ми колись боролися. Якщо вам потрібно когось прикінчити, то раджу їх в першу чергу, це ще ті м'ясники.
Я вклонився старому у відповідь, і сказав:
- Дякую, може ще побачимося.
- Обов'язково, якщо дорога занесе до Революційної Армії, то знайти мене буде не важко, удачі хлопець. - Старик помахав мені і швидко пішов на п'ятий поверх.
Отже, Революціонер не викликав у мене поганих відчуттів. Сподіваюся не даремно я його звільнив, сидіти цілих двадцять років, ех ...
Я попрямував до згаданих старих людей, вони були недалеко один від одного і їх аури були дуже схожі.
Коли я підійшов до першого, то злегка здивувався. Його зовнішність була дуже незвичною. Це був невисокий чоловік з трьома очима. Два були там, де і звичайні люди, а третій — на лобі.
- Ого, триокий, ось це знахідка. - З усмішкою проговорив я, підійшовши ближче до клітини.
Триокий подивився на мене і закричав:
- Грр, виродку, що тобі треба? Хочеш і мене вбити?
Я кивнув:
- Ти готовий?
Він зненавидів на мене подивився і фиркнув:
- Іди до біса, якщо хочеш вбити, то вбивай.
Я хмикнув і розрізав його наручниками, потім вдарив кулаком.
*Бах* ***
Кілька ударів і триокий розлютився і кинувся на мене. У цей момент його тіло почало змінюватися. Голова стала схожа на левину, а з нижньої частини спини виріс довгий хвіст із гострим жалком на кінці. Його тіло почало покриватися лускою, а з пальців вилізли кігті, і саме тоді я помахнув рукою ...
*Свщ*
Кров оббризкала стіну і голова з трьома очима впала з плечей. Хоч він і майже трансформувався, але його сила не була мені загрозою взагалі. Я швидко покрив його силою темряви і почав збирати фрукти. Мені його форма трохи нагадала Мантикеру, можливо це якийсь міфічний зоан, добре надбання ...