"Пробудження"? Ого, раніше такого не було. Напевно я зміг досягти його коли перейшов поріг в три сотні окулярів, непогано. Цікаво, що я зможу робити, коли фрукт буде повністю пропущений? Напевно щось цікаве... У того Шичібука з Дрез Розі були хороші здібності.
Гаразд, досить милуватися, час подивитися як там успіхи з плаванням.
Я встав і вийшов з каюти. На палубі все було досить непогано, після мого вчорашнього посилення все були полагоджені, ці хлопці знали свою справу. Я підійшов до типу в смокінгу, який стояв за штурвалом, і запитав:
- Скільки ще? Коли прибуття?
Від мого голосу він здригнувся, потім заспокоївся і сказав:
- Вже скоро сер, кілька годин тому ми проминули острів риболюдей, вже незабаром піднімемося на поверхню.
Я кивнув:
- Добре, я почекаю.
Я сів недалеко від нього, на якусь бочку, і став чекати спалахи, попихаючи ром.
Приблизно через кілька годин ми нарешті випливли, довкола було спокійно і темно. Зоряне небо і тихий вітерець були приємними відчуттями. Все-таки на поверхні куди краще... Хех, особливо фруктовиком, я хоч і можу літати, але якби впав у воду, то мені б не допомогли ці хлопці. Я повернувся до них і сказав:
- Гаразд, дякую за роботу тепер можете плисти куди хочете, далі я сам. - Відразу після цього я злетів у повітря і попрямував в напрямку, яке показувала Вівр-карти.
Мда, це було довго... Я летів майже три дні, і не тому що острів був далеко, а потім що цей Новий світ просто огидне місце. В мене раз двадцять блискавка вдарила, вітер мене ганяв з боку в сторону, але найсмішніше було тоді, коли Вівр-карта полетіла кудись. Якби я не вмів літати і керувати гравітацією, то я б її просто не знайшов. Через це мені довелося повчитися більше звичайного. Але, розв’язавши всі проблеми, я таки добрався до декількох великих острівців на одному з них і розташовувалася місто Пурінія.
Острови були порожні, з якимось дивним піском червоноговатого відтінку. Але, на відміну від звичайних пустинь, тут росли дерева, хоч і трохи незвичайні. Вони були дуже довгі, сто не менші і дуже тонкі. Листів майже не було, а ті, що нагадували листя пальми, великі й довгі. Але лише в 100 разів довше за пальмове дерево могло спокійно обгорнути цілий корабель. Отже, острови були дивами, але красивими.
Я спустився на той острів куди привела Вівр-карта, і пішов туди куди вона мене скеровувала.
Архітектура містечка нагадувала Алабаста, якби не знав де я, то подумав би що перебуваю десь там.
Я йшов близько хвилин десять і зупинився біля звичайного з виду будівлі, коих тут було повно. Але було дещо, що відрізняло його від усіх. Це величезна табличка, на якій зображено піратів Белоуса, білі кістки у формі хреста і череп з білими вусами.
Я зайшов всередину і застав звичайний магазинчик зброї, цілком пристойної якості. За прилавком стояв чоловік середніх років з рудими вусами і червоним волоссям. Він посміхнувся мені і сказав:
- Привіт хлопець, прийшов купити клинок?
Я похитав головою і дістав Вівр-карту, зі словами:
- Я тут за цим.
Чоловік посміхнувся і кивнув:
- О, зрозуміло, так ти шукаєш капітана? Хочеш вступити в команду?
- Ні, просто у мене є одна справа до нього, точніше до одного з його командирів. - Я відповів.
Продавець здивувався і сказав:
- До кого?
- К Татчу.
Чоловік задумався, а потім проговорив:
- Хмм, а ти непогано вибрав, я чув що Татч тижня два назад повернувся на Мобі Дік. Якщо хочеш його знайти, то тобі варто поквапитися, раптом він відпливе кудись ще.
Я кивнув:
- Дякую, як мені знайти корабель Белоуса?
- Зараз. - Коротко сказав хлопець і відійшов кудись.
Тоді почувся голос:
- Привіт Марко, тут є хлопець який хоче зустрітися з Татчем ... Ні, я не знаю чому... То що робити? Хмм, ладно... Я зрозумів... Ага і тобі.
Після розмови продавець підійшов до мене і сказав:
- Гаразд хлопець, команда святкує щось там, так що вони зараз просто стоять. Якщо поквапишся, то зможеш зустрітися з Татчем. Я тобі дещо дам... - Продавець порився в якийсь коробочку, потім щось дістав і простягнув:
- Ось, це приведе тебе на корабель, але будь акуратною, і не базікай зайвого. О, і з тебе сто тисяч.
Я хмикнув:
- Хех, ясно, ось. - Я передав йому гроші і вийшов з магазину.
- Мда, ще одна Вівр-карта, ну, сподіваюся цього разу не вироню. - Я зітхнув, а потім пішов шукати маленький човен. Я вже налетів, поплаваю краще, та й давно хотів пробуризувати моря на маленькому вітрилі.
Лодку було легко знайти, тут їх було повно. Я взяв перший уцілілий і підняв маленький вітрил. Що ж, моя весела пригода почалася...
***
Мда... Яка гарна ідея прийшла мені в голову, плисти у Новому Світі на човні. Хех, зате весело, правда я мало не перекинувся пару раз, але мій фрукт творить дива. Лодкою керувати завдяки йому, набагато простіше.
Мені цікаво, як Міхоук справляється з керуванням такий човен? Хоча, він ніби плаває на Гранд Лайн, а там все краще ніж тут, але перетнути на ній Реверс Маунтін, мда, просто псих ...
Мені здається і справді пощастило, якщо Татч повернувся тижня два тому, то можливо й фрукт при ньому, сподіваюся я зможу його забрати раніше ніж його гуркотить Титча, а то буде дуже неприємно ... Думаю Ейс буде там, все ж Татч його друг, сумніваюся що він пропустить зустріч з ним, а це мені на руку. Все ж Ейс ключовий персонаж мого плану, без нього мені фрукта не бачити. Так само, я сподіваюся на його дружбу з Татчем і батьківську турботу Білоуса. Якщо все піде як треба, то дуже скоро я стану ще сильнішим і почнуться мої будні експериментів над фруктовими фруктами. Але я не уявляю, як Титч забирає сили інших фруктів, а це треба дослідити. Не впевнений з кого я почну, але це треба буде провернути не в Новому Світі, а ближче до небесного острова. Адже моя мета - фрукт Енеля, я ще не вирішив кому його дати, але варто забрати його точно, такого чудового плоду не треба пропадати у цього слабака.
Гм, до речі, я так і не перевірив свої сили, хоча я й можу літати без проблем, але це не головна особливість фрукта. Зараз потрібно зрозуміти що я взагалі можу, хто знає що зі мною станеться на кораблі Білоуса, треба бути готовим до всього.