- Ха-ха, цей корабель чудовий! - Закричав Норт, стоячи на носі корабля.
Ми сиділи з хлопцями на палубі за столом і вплітали стружку Санджі. Усі були раді новому кораблю, і він був у піднесеному настрої.
Я відпив чаю і сказав:
- Я відправляюсь до Нового Світу, мені там потрібно дещо зробити.
- Що? Ми пливемо до Нового Світу? - Запитала Намі.
Я похитав головою:
Ви залишаєтеся, точніше, попливете в інше місце.
- Що? Чому? - Змутилась Намі.
Я вже хотів відповісти, але Зоро перебив мене.
- Ми розуміємо. - Кивнув Зеро.
Санджі також погодився:
- Так, ми залишимося.
- Що? І ви туди ж? - Ще більше розлютилася дівчина.
- Тоді вирішено, після Сабаді, ми розділимося ненадовго. - Закінчив я розмову і встав з-за столу.
Намі ще щось хотіла сказати, але Робін її зупинила похитнувши головою.
POV Намі
Робін похитала головою змусив мене зрозуміти, щоб я не продовжувала цю розмову з капітаном. Але я зовсім не розумію чому... Чому вони так просто погодилися? Це ж Новий світ, як він може йти туди один, без нас, там же небезпечно.
Коли Мор пішов до себе в каюту, я не витримала і запитала:
- Чому ви погодилися? Ми ж всі команда, як ми можемо просто відпустити його одного? Навіть якщо він і капітани ми просто ...
Норт не дав мені договорити, вдаривши кучеркою про стіл, потім він захотів і сказав:
- Ха-ха, не те щоб ми не хотіли плисти разом з ним, просто нам не можна.
- Що? Чому? - Не поняла я.
- Ми слабаки! – Проричав Зоро.
Санджі теж кивнув і сказав зітханням:
- Хренів-мечник правий, ми занадто слабкі для Нового світу на відміну від Мора, тому ми не можемо плисти з ним, тільки заважати будемо.
Після його слів, я нарешті зрозуміла чому вони так себе вели, невже ми дійсно настільки слабкі? Але якщо це так, тоді...
Я запитала:
- Тоді що нам робити?
- Стати сильніше! - З рішучістю в очах сказав Зоро. Решта також впевнено закидали з блиску в очах. Це додало мені впевненості, і я також рішуче кивнула.
POV Нам кінець.
Після того як я підслухав розмову хлопців і відчув, що їхня воля сильніша, мені стало легше і я був ще більше впевнений в них. Після Сабаді вони попливуть на один з островів, щоб навчатися там, де проведуть досить багато часу. Я хочу, щоб вони зміцнилися ще більше ніж це було в каноні, тому їм доведеться там затриматись довше.
Ми пливли вже цілий день, з Айсбергом ми по-швидкому розпрощалися і вирушили в плавання відразу як налаштувався Лог Пос. Потрібно поквапитися, у мене є де-небудь план на Сабаді тому потрібно встигнути протягом цього місяця. Нам доведеться переплисти Флорианський трикутник, а це досить неприємне місце. Я не збирався відвідувати Тріллер Барк, тому ми пропливемо повз. Мені хоч і хотілося перевірити, що буде за вбивство другого Шичібукая, але я не став нагледіти. Зараз немає на цей час, мені б з моїми теперішніми силами видужати. Тому тільки Сабаді, без поворотів.
***
Ми пливли майже два тижні, і ось нарешті ми тут, на Сабаді. Флоріанський трикутник трохи потріпав нам нерви зі своїми штормами, але Намі просто чудовий навігатор і непоганий рульовий, так що ми справилися.
Архіпеґ Сабаді був досить красивим місцем, і мангрові дерева прикрашали це місце. Тут навіть повітря було іншим, чистішим чи що...
- Ех, краса.- Проговорив я, ступивши на один з островів.
Повертаючись до хлопців я сказав:
- Гаразд, я піду дещо зроблю а ви розважайтеся, тільки будьте обережні з дозорними і цими придурками з уряду. Але якщо вони вас розлютить, робіть те що вважаєте потрібними.
Хлопці кивнули і почали розходитися, тільки Робін залишилася і чогось чекала.
- Ти не підеш? - Запитав я дівчину.
Вона посміхнулась і відповіла:
- Іду... Але тільки йду з тобою.
Я хмикнув:
- Ну гаразд, пішли, так може бути ще краще.
Так ми і вирушили в одне цікаве містечко, а саме у "Бар Обдираловка Сяккі" - він знаходився в тринадцятій галявині. Саме там у мене було дельце перед поверненням до Нового Світу, і я сподіваюся, що все вийде.
Зайшовши в просторий бар, я відразу помітив високу струнку жінку з сигаретою. Вона подивилася на мене, і посміхаючись сказала:
- Ого, сам Морський диявол поскаржився в мій бар.
Я хмикнув:
- Та годі вам, тут бували і люди познайоми мене міс Сяккі.
Вона посміхнулась і сказала:
- Зате не було жодного разу новачка з такою нагородою.
Я сів за стілець перед баром і запитав:
- Я шукаю декого, можете порадити де мені його шукати?
- І кого ж? - Запитала барменша.
- Темний король. - Спокійно відповів я.
Жінка видихнула дим і з посмішкою сказала:
- І навіщо він тобі?
- Просто хотів побачити легендарного пірата. - З посмішкою проговорив я.
- Да? Важко повірити, що Скептично пробурмотіла Сяккі.
- Так ви допоможете?
Вона зітхнула:
- Це неважко, він напевно знову десь програє всі свої білизна. Найчастіше він зависає у п'ятнадцятій рощі, там є одне казино, називається "Золотна корона" і пошукай його десь там.
Я посміхнувся і подякував:
- Спасибі міс Сяккі, може ще побачимося.
Жінка видихнула дим і сказала:
- Не сумніваюся.
Відразу після цього, я попрямував в п'ятнадцяту рищу на пошуки Рейлі. Мені було на руку, що він зараз зависав у казино. Я міг з ним грати і поспілкуватися, а те що він ще не пропав на шість місяців було дуже добре, саме тому я квапився на Сабаді. Він скоро зникне до початку канону, а це буде дуже проблемно і мені доведеться вигадувати інший план. Не знаю де він пробув ці шість місяців, але тепер у мене для нього є гарні заняття, залишилося тільки його на це вмовити.
Ми дуже швидко знайшли казино, трохи незвичного виду. Це був великий прозорий скляний купол, всередині якого були ігрові автомати і столи для покеру. Так само, там було багато людей і якраз за однією з їдальні сидів хтось дуже знайомі, з сивими волоссям та в окулярах. На вигляд звичайний старий, але його спокійна аура викликала мурашки по шкірі. Я не міг відчути його силу, тому що моя воля була просто занадто слабка в порівнянні з ним. Але мені вистачало простих інстинктів, щоб зрозуміти, що з ним краще не жартувати.