Довго чекати Арлонґа не довелося, він підбіг роз'ярний зі своїм клинком незвичної форми. Меч виглядав як пила з великими зуб'ями, і довгою був метр три, якраз під стати зростанням величезної риболюди, який теж був ростом не менше трьох метрів.
Як тільки він побачив своїх переможених товаришів, то гнівно закричав:
- Вб'ю! - І накинувся на мене зі своєю пилою.
* Вшуух*
Я не мав роботи, тому відразу опинився за спиною і вдарив по голіні ногою.
*Бах* ***
- Ааа... - Арлонг впав у криках на одне коліно. Кістка, що була відірвана з розорваної ноги і все заливало кров'ю.
- Хм, продовжимо. - Я обійшов риболюдина, і встав прямо перед ним, схоже він був вже не в змозі битися, ну, на це я й очікував.
*Бах* ***
- Ааа... - Ще один розлютований вереск виспустив Арлонг. Тільки один цей крик заповнив простір. Всі навколо стояли і дивилися на нас з жахом.
- Ти! - Я звернувся до найближчої рибини, у якої був кремнієвий пістолет: - Заряди зброю і дай сюди, живо.
Він закинув головою і з трясучими руками зарядив стовбур, потім підійшов до мене:
- В-вот. - Він підняв пістолет двома руками і підніс мені.
*Щолк*
Я взяв курок і направив дуло на голову Арлонга.
- Знайома сцена, не знаходиш? - Холодно вимовив я.
- Уб-ублюдок... - Просвердлював Арлонг з розлюченим поглядом, але це все що він міг, крім зламаних ніг і втрати крові, я ще дав на нього гравітацією. Тепер він наче риба в сітці.
- Намі. - Проніс я, не відводячи очей від Арлонга: - Я вб'ю його?
Вона мовчала, довго мовчав, все що було чутно, це биння сердець риболюдей і переривчасте дихання Арлонга. Але через час, нарешті, почули:
- Чому? - Запитала Намі трохи не плачучи: - Чому ти це робиш?
Я нарешті змінив на неї погляд і щиро посміхнувся вимовив:
- Бо ти мій накама.
Відразу після моїх слів, у дівчини покотилися сльози і вона розплакалася. Да уж, не очікував...
Ну, тоді час закінчувати.
*Бум*
Куля прошила Арлонгу голову, і мізки розлетілися в різні сторони. Він так і залишився стояти на колінах з повислою назад головою.
Єдиний звук, який можна почути в Арлонґ парку був звук капаючих сліз і льовини крові.
У цей момент в моїй голові пролунав знайомий металевий голос:
[ *Біпіп* Убит пірат "Арлонг", 20 000 тисяч білияли. Нагорода: 50 очок росту. ]
Навіть якось і настрою немає, ех ...
Я повільно підійшов до Намі і тихо обняв її. Вона заткнулася мені в плече головою і вхопилася руками у жилетку, і почала тихо плакати. - Дякую за сльози.
Я посміхнувся і міцно обнявши її, сказав:
- Тепер ти вільна і можеш виконати свою мрію. - Вона тихо кивнула: - Я продовжив:
- Моя пропозиція ще в силі, якщо згодна піти зі мною на ... - У цей момент вона відірвала від мене голову і подивившись в очі сказала:
- Я згодна! Я хочу піти з тобою.
Я посміхнувся і кивнув:
- Тоді, ласкаво просимо у команду "Кривавої зірки": "Колишка злодійка".
Дівчина підняла брову і запитала:
- Кішка злодійка? Я?
Я хмикнув і проговорив:
- Тобі цілком підходить.
Вона дивно мені посміхнулася і сказала:
- Ладно. До речі, якщо ви пірати, у вас ж є золото?
Я кивнув:
- Так, у нас повно золота.
Очі нам різко забили і вона з доситью умилкою сказала:
- Хі-хі, я як новий навігатор повинен оглянути корабель, чи мало, раптом там проблема з цією ... кхм, навігацією. Так що я, мабуть, піду. – І швидко сховалася з виду.
Е-е? Так, якось швидко вона заспокоїлася. Ну, думаю це на краще.
Насправді, я спочатку хотів дозволити Намі вбити самої Арлонга, але потім ... Думаю, вона не змогла б, не в її це характері. Та й не варто їй марати руки про такого виродка, адже на це є я, її лава і капітан. Тож, якщо я за все відповідатиму.
Поки я, як завжди був в собі, до мене підійшов Зоро і плескнув по плечу:
- Знову ти завис?
Я посміхнувся і сказав:
- Принаймні, я зможу знайти дорогу до корабля.
Зро хмикнув і сказав:
- Що з цими будемо робити?
Я почесал підборіддя і запропонував:
- Рибний суп?
- Хе-хе-хе, непогана ідея. - Зоро облизнувся і виблискнув очима.
Я переглянув погляд на риболюдей і запитав:
- Ну, з кого почнемо? - Півриби знатно так боялися, хтось почав тікати, дехто почав просити пощади, були навіть ті, хто нападав на нас, але Зоро швидко з ними розібрався. Звичайно, ніхто не вбивав нікого, ми їх просто трохи побили, максимум померло двоє або троє разом з Арлонгом. Тому ми ще трохи попіймали риб і пішли на корабель, є ми звичайно нікого не стали, хоча, може, варто якось спробувати? Бажано без свідків, а то мене не так зрозуміють.
Ми дійшли до корабля без пригод, але ось коли ми прийшли...
- Ай, не треба, Не викидай це, ні, поверни його, це ж речі кепа... Ні, зачекай!
На палубі був шум і гам. Намалювала речі з моєї каюти, а Норт намагався їй перешкодити, але без успіху.
Ми з Зоро прибули на корабель, і я запитав:
- Що тут відбувається?
Норт підбіг до мене, і показав пальцем в сторону каюти, почав говорити:
- Кэп! Там якась божевільна розносить твою каюту і ще каже, що вона тепер там житиме.
Ми з Зоро переглянулися, він потиснув плечима і по-швидкому свинив, я зітхнув і відповів:
- Ця божевільна, кхм, тобто нормальна, тепер наш штурман ... І схоже, тепер живе в моїй каюті... - Сказав я зітхнув.
А що я хотів? Це ж Намі.
Коли ми будуємо свій корабель, потрібно буде поставити замки, хоча, сумніваюсь, що це її зупинить.
Гаразд, піду, зайду в гості до Каюти.
Я відкрив двері і зайшов в ...
Куди я потрапив? Це моя каюта?
Е-е? Тут були вікна?
- Та вже, ось це чисто. - Проговорив я в шоку.
- Хмпф, ти взагалі тут прибирався хоч раз? - Почувся невдоволений голос через спини.
Я повернувся і побачив Намі з відром та ганчіркою, яка не могла дивитися на мене. У мене задригся око, але я відповів:
- Це моя каюта, знаєш...
Дівчина присоромилася і сказала:
- Ти мене виганяєш?
Сумно зітхнув:
- Гаразд, значить, нам доведеться жити разом.
Намі повільно підійшла до мене, і прошепотіла на вухо:
- Звичайно, якщо ти згоден одного разу не прокинутися то чому б і ні...
Я хмикнув і сказав:
- Ти мені так погрожуєш? Думаєш, я не прийму пропозицію?
Намасти застигла, а потім промалювала:
- Я ж не серйозно...
Я подивився на неї і сказав:
- Я теж, але не треба погрожувати своєму капітану, добре?
Нама усміхнулася і кивнула:
- Добре, так я можу тут залишитися?
- Звичайно, скоро все одно новий корабель купувати, а дівчині потрібне окреме місце. Розпочинай. - З цими словами я залишив її.
Можливо, я був трохи грубий, але не міг забути про те, що було в каноні між Муґіваром. Хоча я не проти бути їм другом, але я перш за все їх капітан, і ми повинні бути злагодженою та сильною командою, а капітан повинен усе це контролювати. Мугивари виживали в складній ситуації не за рахунок сили чи стратегії, а завдяки удачі Луффі. Його удача це його козир, його пощадив Кудзан просто з "милосердя" непогано, чи не так? А подія на Сабаоді? І ще багато подібних випадків. Але чи буде зі мною так? У мене є система, а також знання канону, тому я просто не можу покладатися на удачу, тепер я відповідаю не тільки за себе, але й за свою команду. Я повинен стати сильнішим і зробити сильніше всіх моїх людей.