- Ну, не схоже, що ти якийсь головоріз, хоча, можливо це ще гірше. - Зітхнув старий і подивився на мене: Так значить, ти шукаєш Намі перед тим як вбити Арлонга? Хочеш так справити враження, щоб вона вступила у твою команду? - Він посміхнувся: - Розумно, особливо в її випадку.
Я підвів брову і запитав:
- Що ви маєте на увазі?
Він посміхнувся і з гіркотою проказав:
- Арлонг зробив їй більше шкоди, ніж усьому нашому селі... Якщо хочеш знати, запитай її, не мені тобі це розповідати, але якщо зможеш вбити Арлонга для неї, можливо вона оцінить, а не називайся, що через це піде з тобою. Вона не дуже любить піратів, куди більше ніж я ...
Я кивнув і сказав:
- Дякую Гендзо сан, навіть якщо вона не піде до мене в команду, я все одно позбуду вас від цієї рибини. До речі, ви не знаєте де зараз Намі?
Старик похитав головою і відповів:
- Ні, я її рідко бачу, особливо після того як вона приєдналася до цієї, кхм, « рибіне», якщо хочеш дізнатися про сестру, вони частіше спілкуються.
- Де мені її знайти?
Шериф надів фуражку і встав зі словами:
- Ходімо, покажу.
Я допив чай і пішов за ним.
Ми йшли недовго, і приблизно через хвилин десять, прийшли до околиці міста, до мандаринової ферми. Старий повернувся до мене і сказав:
- Почекай, зараз покличу. - І пішов вглиб мандаринової гаї.
Через деякий час він вийшов, і поруч з ним була красива дівчина з блакитним волоссям. У неї була татува на правій руці, яка йшла вздовж ключиці. Дівчина була в фартуці, який не міг приховати досить об'ємні форми. Наскільки я знаю, у нас вони ще більше, хотів би на них подивитися, кхм... Припини п'ятися... Чорт, ходу вона помітила.
Вони підійшли до мене, і дівчина мені дивно посміхнулася і привіталася:
- Привіт, Гендзо сан розповів мені про вас. Ви дійсно здатні позбавитися від нього? - З надією в голосі запитала дівчину.
Я посміхнувся і сказав:
- Якби він був сильним піратом, хіба б він ховався в цій глушині від сильних людей? Такі, як він, можуть лише гнобити слабких. Я швидко вб'ю його, але для початку ... Я подивився їй в очі і серйозно сказав: - Я знаю, що ваша сестра кликала на себе важкий тягар, але тепер я тут і зможу вирішити її проблеми, а для початку я хочу знайти його.
Нодзіко кивнула і проговорила:
Її зараз немає на острові, але вона скоро буде, зазвичай її не буває тиждень, в крайньому випадку два. У найближчі кілька днів, вона повинна з'явитися. Коли вона прибуде, я можу знайти вас і повідомити.
Я похитав головою і сказав:
- Не варто. Нодзіко сан, ви не могли б показати мені могилу вашої матері?
Нодзіко подивилась на мене здивовано і запитала:
- Навіщо?
Я посміхнувся і сказав:
- Там я зможу зустріти Намі і поговорити.
Нодзіко трохи замовкла, а потім показала мені могилу їх з Намі матері.
Це місце було таке ж, як у каноні, просто дерев'яний хрест на пагорбі. І досить гарний вигляд на морі, приємне місце. Тут я і вирішив дочекатися Намі.
Ну, чекати довелося недовго ввечері того ж дня, вдалині я побачив самотній вітрил на маленькому човні. У ній сидів один чоловік, а поруч з ним був досить об'ємний мішок, мабуть, награбоване золото. Я зрозумів, що це Намі просто подивившись на її руде волосся. Хоча, звідси занадто погано видно, почекаю ще трохи, скоро вона повинна прийти сюди ...
Через деякий час я відчув, що хтось наближається і відійшов подалі.
До хреста підійшла струнка дівчина з коротким рудим волоссям, і поклавши квіти, сіла навпроти нього. Так, а вона нічого, принаймні зі спини...
Вона сиділа мовчки навпроти хреста якийсь час, а потім заговорила:
- Белл-мере сан, залишилося зовсім небагато, я майже зібрала потрібну суму ... Вже скоро, всі будуть вільні...
А потім продовжувала мовчати.
Ну, думаю не дуже ввічливо підглядати і підслуховувати, пора б і справу. Я вийшов з-за дерева і почав повільно підходити до дівчини. Спочатку вона мене не чула, а потім різко обернулася і встала, нахмурилася і сказала:
- Ти хто?
- Я Мор, а ти? - Спокійно відповів я.
Вона не відповіла і продовжувала насторожено питати:
- Що ти тут робиш, підслуховував?
Я посміхнувся і сказав:
- Я просто проходив повз. Ти боїшся?
Намі фиркувала:
- Чого мені боятися? Я пірат, я з команди Арлонга, чого мені боятися?
Я почав повільно підходити до неї і казати:
- Оо, так ти з команди самого Арлонгу, мені почати бояться?
Нами напружилася і нахмурилася:
- Ти не боїшся Арлонга, ти що, ідіот?
Я розсміявся:
- Ах-ха-га-хо, з чого б мені боятися маленьких риб? До того ж... - Я кинув очі на хрест і сказав: - Він убив її, хіба ти не хочеш йому смерті?
Після цих слів Намі дуже напружилась і відповіла:
- Звідки ти знаєш? Хто ти? Що тобі потрібно?
Коли я підійшов до неї, то щиро усміхнувся і сказав:
- Скоро це закінчиться, і хоч я й пірат, буду радий тобі у своїй команді. Якщо ти мрієш побачити світ, на моєму кораблі тобі будуть раді, а якщо хочеш намалювати карту світу... Ну, думаю, з нами у тебе буде можливість здійснити свою мрію. - Сказавши це, я не дав їй шансу відповісти і просто зник, використовуючи Сору. Досить ефектна навичка.
Ну ось, перша частина плану готова. Знаючи дівчат, вони віддають перевагу тим, хто займається справами, а не балакають. Тому я не багато говорив і просто звалив.
Хоча, я звичайно трохи обадел. Тіло Нам нічим не поступається тілу Ташіґі, а груди ще більше, але її обличчя і волосся, ох... Вона надзвичайно вродлива, якщо Ташіґі прекрасна милашка, то Намі велична безтія. Так і знаючи її за каноном, вона досить розкрита, що цілком можна помітити по її діях.
Хоча, я б не відмовився від Тасіґі і Намі в моїй команді, але, сумніваюся, що це можливо... Кхм, і про що я думаю? Я просто впевнений, якщо на мені використовувати Меро Мемо, то я вже не зможу відкаменяти або розмалювати... Тьху... Ай, неважливо.
До речі, про Меро Меру, можливо варто відвідати острів амазонок. Оо, та там же цілий рай!
*Бах* ***
- Ааа... Твоюжь... Аргх... Моя голова, треба було так замислитись, мало не вбився, хрінів камінь.
Кхм, ладно, пора б і справою займатися, а не слини розпускати. Де Арлонг парк?