Ох... Мені трохи набридли ці думки, думаю, варто розвіятися. Так і є у мене дельце, яке нарешті варто закінчити.
Пройшовши через знайомі вулички, я прийшов до невеличкого охайного будинку.
*Дилінь*
Я відкрив двері і знайшов поглядом ту, хто мені потрібен.
- Привіт, Кале. Як ся маєш? - З хижою посмішкою запитав я, приступивши до неї.
- Ее, х-добре, сэр ви, щось хотіли? - Затинаючись і червоніючи, відповіла дівчина.
- Хе-хе, так, я дещо хотів. - Сказавши це, я люто впився в губи дівчини і притиснув її до стіни.
- Ахх... - Вона чинила опір, але недовго, з часом її руки обм'янули, а губи почали відповідати на поцілунок.
Поцілунок тривав досить довго, але потім я відчув, що повітря закінчується і відпустив її губи, проте зупинятися я був не збирався. Я почав цілувати шию Кел, в той же час роздягаючи її.
- Мор-сан не тут, що якщо нас побачать? - Прошепотіла дівчина.
- Хочеш, щоб я зупинився? Я посміхнувся і подивився їй в очі.
Вона почала дивитися і трохи замовкла, похитала головою красеня.
- Чудово. - Я продовжував цілувати її і роздягати.
Швидко знявши її сукню, я всадив її мініатюрне тіло на стіл і почав гратися з її грудьми, поступово опускаючись все нижче.
- Ахх... Я більше не можу терпіти... - Просто знайшла дівчину.
Я кивнув і ні секунди швидким рухом увійшов в неї. Після цього кімнату заповнили крики задоволення дівчини, мого переривчастого дихання і вологі звуки ударяючихся при зіткнення двох тіл.
Та вже, ця дівчина прекрасна. Як це сталося? Ну, історія досить проста. Кал була досить холодною, коли ми вперше зустрілися з Келом.
Але мені вона здалася дуже милою, мініатюрне тіло, при цьому третій розмір молочної залози, дуже добре виглядає, таке рідко побачиш. До того ж, її білосніжна шкіра і чорне волосся, все це разом виглядає чудово. Хе-хе, я не зміг встояти. За цим я захотів її тр... Кхм, запросити на побачення.
Спочатку вона відмовилася, сславшись на роботу, але потім мені вдалося її зловити на вулиці і в неї не залишилося вибору. Ну а далі, все по звичайній схемі, трохи випивки, цікавих історій з життя і дівчина готова. Так у нас і закрутилося, останні два тижні були дуже насиченими.
Після години насолоди ми лежали на підлозі. Я вирішив поцікавитися:
- Як там моє замовлення?
- Все... Все готово, вже як два дні. - З відпочинком промурувала Кел.
- Ти ж знаєш, що я скоро відпливаю? - Запитав я, граючи з її волоссям.
- Я знала з самого початку, що ти підеш до того ж, те що ми робимо неправильно... - Останні слова вона прошепотіла заткнувшись до мене в груди.
- Чому?
- Я... Я... Я заміжня... - З соромом в голосі прошепотіла Сіл.
- Справді? Ти мені не говорила, а де твій чоловік? - Мене ця новина здорово здивувала, по ній і не скажеш, що вона вже заміжня.
- Він... Він у морі.
- Яка ти погана жінка. - З шехідною посмішкою проговорив я.
- Це... Якби не ти, я б ніколи! - З напускною злістю подивилася на мене.
- Ха-ха, да ладно тебе, я не засуджую, до речі, ти так молода, а вже заміжня?
- Ем, я старший за тебе взагалі-то... - Смущо проговорила дівчина.
Я підняв брову і сумнівався,
- Ти? Не вірю, і скільки тобі?
- Мне... Мені вже двадцять вісім.
Що? Їй вже під тридцять? У справи... У цьому світі з першого погляду неможливо зрозуміти, скільки років їй буде. Потрібно бути обережним у майбутньому.
- Хе-хе, я тобі не вірю, а ну йди сюди....
- Ахх, ні ... - Жалобно кричала дівчина, але вона чинила опір недовго.
Стони знову заповнили кімнату.
***
-Кхм, так що там з моїм замовленням я можу його забрати. - Питав я поки, надів штани.
- Зараз принесу. - З цими словами Сіл пішла в іншу кімнату. І не поверталася приблизно десять хвилин.
- Вот, держи, еле знайшла. - Вона передала мені коробку і великий сверток.
Я передав їй пачку грошей:
- Тут все, як і домовлялися, дякую! - Так, нарешті, все готово. Мені вже не терпиться все оглянути.
- Ну, ось і все, радий був знайомству міс Сіліан, сумуватимете за цим капітаном? - Похлопаючи себе по грудях запитав я.
- Пфф, чого ще і який ти капітан без корабля? - Ти сміялася, а потім додала:
- Рада була знайомству Мор, прощаючи.
Ех, було весело, але пора йти, я ж пірат, не вистачало ще лишої мороки з жінками. Хоча вона була хороша, це так...
Кхм, досить, у мене зараз є справи особливої важливості.
Через деякий час я прийшов до себе в готель і замкнув двері. Коли я сів на ліжко, то нарешті відкрив коробку. Так, ніби відкриваю подарунок від діда морозу, цікаво, що всередині? Хоч все і робили, як я просив, але чи мало ...
Усередині коробки лежало кілька речей: синій жилет з золотою відділкою, сині мішкуваті бриджі з білими стрічками в кінці, чорні сандалі з відкритими пальцями ніг, ну і природно капітанський плащ. Звичайно, стиль одягу я скопіював у деяких людей. Наприклад, жилетку, штани і сандалі я скопіював у персонажа Нацу з однієї манги, а дизайн плаща я взяв в Белоуса, хіба що змінив колір, з білого на чорний. Хоча сумніваюсь, що буду носити плащ, але можливо в майбутньому знадобиться для статусу так би мовити. Ну а поки, я до капітанського плаща ще не доріс.
Загалом, тепер я виглядаю цілком солідно, добре, що підкачався за ці два роки, зараз відкрита жилетка дивиться досить круто, а подаровані Ротрітом окуляри, підійшли дуже до речі.
Гаразд, настав час оглянути свій новий піратський прапор!
Я розгорнув паперову обгортку навколо досить великого чорного полотна і розкрив його.
Даа... Дуже добре. На прапорі була зображена червона чотирикутна зірка, всередині неї було намальовано череп з зеленим світлом в очах. Добре, те що мені потрібно, на більше у мене фантазії не вистачило.
Моя команда тепер буде називатися "Кривава зірка"!
Хоча потрібно її спочатку зібрати...
Гаразд, вже недовго залишилося, майже все готово.
.
.
.
Від автора: Строго не судіть, це мій перший раз ...Кхм... Тобто, перший раз року, ну ви зрозуміли)
Якщо хтось має поради чи ідеї, з радістю прислухається до них. Дякую.