Глава 922. Нова доба
Мінато Намікадзе було дуже схвильованим.
Ще ніколи він не відчував такого сильного хвилювання, як тепер.
Врешті-решт, зараз він міг стояти тут як Хокаґе, а це було вкрай рідкісним і цінним досягненням.
Адже...
Мінато Намікадзе розумів глибоко в душі, скільки праці він вклав на цьому шляху.
І зі скількома труднощами зіткнувся.
Добитися такого результату було надзвичайно важко.
У цей момент.
Мінато Намікадзе подивився вниз.
Його погляд ковзнув по зібраним тут людям.
Оскільки він стояв дуже високо, відчуваючи на собі погляди натовпу, то не міг легко відрізнити кожну людину внизу; стоячи на сцені і оглядаючи безліч людей, він розумів, що сам є центром цієї уваги.
Коли Мінато Намікадзе стояв тут зараз, то відчував, що може легко вимовити те, про що хотів сказати.
Ще ніколи він не відчував такого болю.
— Дякую всім!
Мінато Намікадзе першим справою низько вклонився всім, що стоїть під сценою, адже саме з цього моменту він міг приступити до всього, чого збирався зробити у майбутньому.
Тепер він став Хокаґе Деревні Скритого Ліста.
І що найбільше допомогло йому стати ним, то це була підтримка кожного.
Мінато Намікадзе чудово розумів, що якби не підтримка цих людей, він би не зміг так легко стати Хокаґе, тому що під час руху кандидатур Дайме країни Огня його б просто відкинули.
Тільки той, кого по-справжньому підтримують може стати Хокаґе!
І ніхто не був виключений.
Тому...
Коли Мінато Намікадзе думав про це, його серце переповнила ще більшу вдячність до всіх; якби не підтримка присутніх тут людей, він, мабуть, від самого початку не мав би можливості боротися за посаду Хокаґе.
Після того як Мінато Намікадзе виголосив ці слова, натовп негайно вибухнув гучними вигуками захоплення, оскільки кожен розумів, що його вдячність походить від самого серця і вони ще більше раділи тому, як Ґокаґе Деревні Скритого Лі, які можуть повести їх у велике майбутнє.
- Перш за все, я хочу сказати вам, що без вашої підтримки я б не зміг стати Хокаґе. Ця посада Хокаґе — ваше визнання мене, і тільки завдяки цьому визнанню існує цей Гокаге!
Мінато Намікадзе повільно вимовив, звертаючись до присутніх.
Події тут розгортаються вперед.
І в його серці постійно з’являлися глибокі почуття.
Тепер Мінато Намікадзе почав розуміти, чому багато людей воліють вимовляти слова експромтом, а не за попередньо підготовленим текстом.
Хіба що це якась офіційна зустріч, де все, що потрібно сказати, вже дуже ясно і можна заздалегідь накинути чернетку, щоб уникнути умовок або щоб зробити важливе публічне твердження - в таких випадках дійсно варто ретельно усе розписати.
Але в ситуаціях, подібних до цих, що вимагають імпровізації, ліпше говорити від чистого серця.
Коли Мінато Намікадзе опинився у такій ситуації, то відчував неймовірно сильні емоції.
Це почуття було викликане заразливою атмосферою довкола.
Не будучи тут, неможливо було б відчути нічого подібного. Це був стан, який не уявляєш при написанні промови, а якби він просто читав по буажці, слова тексту все одно не змогли б передати ті емоції, що він відчував у даний момент.
Коли Мінато Намікадзе обдумав це, то побачив натовп і в його грудях кипіла бурхлива пристрасть.
Саме так відчувалася атмосфера цього місця.
Слідом за його словами...
...товпа продовжувала ликати.
...
У куті.
Вдягаючи у плащ Цунаду, вона подивилася на Аобу.
- Я йду.
Знущається Цунаде. Зараз у неї не залишилося ні краплі цікавості до того, що відбувається.
Зрештою, цього разу вона повернулася лише з двома цілями: по-перше, провідати Аобу, а потім дізнатися, кому врешті дістанеться пост Хокаґе.
Тепер відповідь на запитання про те, хто стане Хокаґе, була відкрита.
Тому для неї все це втратило сенс, і вона більше не хотіла тут залишатися.
- Я теж піду.
Егуд повільно кивнув. Насправді він вважав, що стати свідком церемонії було цілком достатньо. Перед Мінато Намікадзе він теж зазначився, так що продовжувати стирчати тут для нього не мало ніякого сенсу.
Ось так.
Аоба і Цунаде покинули це місце.
Аоба проводив Цунаде прямо за ворота Деревні Скритого Ліста і, тільки переконавшись у відході назад в Анбу.
Тепер Селиня Скритого Ліста стала цілком новою ерою.
У цій новій ері мало відбутися багато нового і безліч речей, які б для нього були цікавими.
Але перед тим, як це станеться.
Аоба вважав, що у нього все ще є деякі справи.
...
Три дні потому.
Стук-тук...
Роздався стук у двері.
Двері Аби знову відчинилися.
Мінато Намікадзе зайшов всередину і попрямував прямо до Аоби. Відмінна від минулого полягала в тому, що тепер він був одягнений у плащ Хокаґе Деревні Скритого Листа.
У цьому одязі його аура перетворилась на щось зовсім інше.
- Пан Хокаґе!
Аба відразу вклонився йому, побачивши Мінато Намікадзе.
Він добре розумів, що у світі шінобі панує надзвичайно сувора ієрархія.
Не можна порушувати встановлені правила за жодних обставин.
Мінато Намікадзе був для нього таким же шинобі, але тепер усе змінилося - Мінімоамікадзе став Хокаге Дерені Скритого Листа.
Якби Мінато Намікадзе прийшов сюди в звичайний одяг, Аоба не надав би цьому такого значення, але раз Мінімате Намікадзе був одягнений саме так, стало абсолютно очевидно, що він прибув сюди у якості Хокаґе.
Раз вже на те пішло.
Отже, ми повинні належно поводитися.
Не можна було безмежно і фамільярно базікати з ним тільки тому, що вони з Мінато Намікадзе були в хороших відносинах.
Інакше він би просто зруйнував ті чудові стосунки, які раніше вилаяв, а це було б дуже небажаним результатом.
У будь-який момент минулого Аоба завжди вів себе надзвичайно зріло і розсудливо при вирішенні таких питань; він не став би залишати вразливості, за які його могли б докорити, особливо зараз, коли Мінато Намікадзе офіційно стало Хокаге Деревні Скритого Ліста, і настав час пожати плоди перемоги - природно, не було ніякої потреби створювати проблеми саме у цю мить.
— Ах ты...
Мінато Намікадзе злегка посміхнувся. Йому це сподобалося, бо Аоба виявив до нього цілковиту повагу і не вдарив брудом обличчям. Але він сам цього й не робив.
— Між нами немає потреби в таких церемоніях.
Похивши головою, вимовив Мінато Намікадзе. Насправді, для нього було цілком природно сказати ці слова, але якби їх вимовив Аоба - це стало б величезною проблемою. У цьому полягала різниця в їхньому статусі: дружба, але коли справа стосувалася Дерівні Скритого Ліста, у силу заступила строга субординація.
Тепер Аоба був лише геніном у Делевні Скритого Листа, і до того ж шинобі Анбу, так що з будь-якої точки зору він по рангу перебував нижче Мінато Намікадзе.
У нормальній ситуації їх навіть не можна було б розглядати на одному рівні.
Але через їхні вкрай близьких стосунків вони могли проводити час разом і вести довгі розмови.
Однак це не означало, що вони могли поводитись зовсім грубо і при цьому.
Почувши слова Мінато Намікадзе, Аоба мовчки кивнув і нічого не відповів. Він чудово розумів, що це була лише вежлива фраза і у майбутньому йому все одно доведеться дотримуватися формальності, адже характер їхніх відносин змінився.
Аоба вже давно підготувалася до цього і не звинувачував Мінато Намікадзе, адже така реальність була об’єктивною.
Це було схоже на те, як у стародавні часи двоє друзів ладили між собою, але один з них був принцом і сином міністра. У дитинстві вони навіть могли називати одні одних братами, не відчуваючи жодної дистанції.
Але все змінилося, коли принц зійшов на трон і ставав імператором.
Тому що жоден імператор, прийнявши корону, не міг би далі спілкуватися з іншими на рівних. Його стан змінився. І якби син міністра був нехотячим, наслідки були б дуже сумними.
Саме в такій ситуації зараз перебував Аоба.
У глибині душі він знав про свою істинну силу, і знав, що все це було зроблено його руками через куліс; саме він був тією невидимою дланью. Але на людях Хокаґе Деревні Скритого Ліста був саме Мінато Намікадзе. Крім того, Аоба ще не збирався розкрити свою силу. Це означало, що йому доведеться покладатися на Мінато Намікадзе, щоб приховати її, а також скористатися перевагами, які він міг надати йому.
Тому в багатьох випадках йому потрібно було підтримувати надзвичайно шанобливі стосунки з Мінато Намікадзе.
Тепер він вважав, що над усім цим ще доведеться попрацювати, бо в Дерівні Скритого Ліста вже настала нова ера.
що ти зможеш перейти до кабінету Хокаґе і допомогти мені!
Повільно вимовив Мінато Намікадзе те, що було в нього на душі. Його очі постійно дивилися на Аобу. Протягом останніх трьох днів він займався передачею усіх справ і відчував жахливу метушню та перевтомлення. Він розумів, що йому потрібна надійна людина для допомоги, але єдиним, кому він міг беззастережно довіряти, був Егуд. Хоч Аоба раніше і ясно показав, що не хоче займати таку посаду, Мінат вирішив спробувати переконати його.
...
Почувши слова Мінато Намікадзе, Егуд відразу втратив дар мови. Однією з головних причин, чому він допоміг Мінато Намікадзе, було його бажання спокійно сидіти в селі Скритого Листа і не брати участі у всіх цих справах. Але, здається, йому так і не дали такої можливості, і він знову опинився в полоні цих проблем.
- Я думаю, що не підходжу для цього.
Аоба майже без коливань похитав головою. Він зовсім не хотів, щоб ситуація зайшла так далеко. Якби його змусили це зробити, він би просто покинув Деревню Скритого Листа.
Звичайно, він знав, що це був далеко не кращий результат.
У глибині душі Аоба все ще дуже любив Деревню Скритого Ліста, адже це було місце, де він народився, до того ж він не хотів занадто сильно розкрити свою справжню силу, інакше його подальше життя з'явилася б йому набридлива.
Це було легко зрозуміти, коли Мінато Намікадзе став Хокаґе Деревні Скритого Листа. Усі ці люди змінили свої погляди і ставлення до нього. Ось які зміни мали місце, і це означало, що на вершині завжди холодно й самотньо.
Аоба добре розумів, що якщо він розкриє свою силу і покаже свою могутність, то він справді звільниться від багатьох неприємностей та надокучливої уваги і більше ніхто не зможе втручатися в його життя.
Але разом з тим вона втратить нормальне, спокійне життя.
Він більше не зможе жити як звичайна людина, як жив весь цей час.
Коли люди бачитимуть його, то будуть виявляти благоговіння і пошану.
А вся його свобода розчиниться без сліду.
Аоба зовсім не хотів такого життя, тому він сподівався отримати певну частку захисту від Міната Намікадзе. Через це, після того як Мінато Намікадзе висунув своє прохання, він негайно відкинув її і подивився на Мінімамодея в надії отримати від цього тверду та позитивну відповідь.
- Насправді, у мене просто не залишилося вибору. Був би у мене хоч один кандидат, я б не прийшов турбувати тебе. Я тільки-тільки прийняв посаду Хокаґе, назбиралося багато справ, які потрібно вирішити, я вже просто зашиваюся, у мене реально немає іншого виходу.
Мінато Намікадзе прямо і чесно висловив це Аобє. Тільки в розмові з Егудом він міг говорити так відверто.
Як тільки він вступив у посаду Хокаґе, на нього відразу ж обрушилася маса неймовірно складних проблем, які він ніяк не міг вирішити з легкістю.
Тому він по - справжньому хотів, щоб Аоба допоміг йому в їхньому рішенні.
- Або давай зробимо так...
Мінато Намікадзе відразу змінив тон і запропонував: « Ти можеш тимчасово допомогти мені розібратися з справами, щоб подолати цей критичний період. Як тільки цей великий тиск впаде, ти зможеш займатися тим, чим захочеш, або повернутися в Анбу.
Ні за що.
Почувши ці слова, Авіба швидко похитав головою і знав, що йому слід прийняти рішення.
Тиск і нескінченна праця будуть існувати завжди.
Якщо він визначить допомогти Мінато Намікадзе розділити тягар, ця потреба розділяти тривогу нікуди не зникне.
У будь-який момент, варто йому тільки піти, і вся ця тягаря знову впаде на плечі Мінато Намікадзе.
У такому разі він вже ніколи не зможе піти.
Тому він не міг погодитись.
— Зате я можу порекомендувати тобі одну людину. Йому можна довірити таке важливе завдання, і він точно зможе допомогти тобі вирішити всі ці проблеми!
Негайно заговорив Аоба, перекладаючи розмову на когось іншого.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno