Розділ 917. Сумніви Джарія
— Вчитель Джирая...
Губи Конан злегка здригнулися, коли вона тихо вимовила цю фразу. Але вона максимально понизила голос, так щоб ніхто інший її не почув, все ще перебуваючи в цьому зануреному у себе стані.
Вона вже не пам’ятала, як давно бачилась з викладачем Джарейєю.
Пройшло так багато років.
Цього разу, прибувши в Дерівню Скритого Ліста, Конан хоча й прикривалася ім’ям вчителя Джіраї, у глибині душі дійсно хотіла знову зустрітися з ним.
Тепер, коли вона знову змогла побачити свого наставника, її серце наповнюється трепетом.
— Так це й справді ти, Конан.
Кутки губ Джіраї поповзли вгору, і він промезастро усміхнувся, демонструючи всім свої білі зуби.
Проте Джарія також говорив дуже тихо, щоб ніхто з сторонніх не почув його слів.
Потім.
Джірая кивнув Конан.
— Оформи і мені членську картку!
Говорячи це, Джирая прямо витягнув свій гаманець з грошима. За той час, що він мандрував, він встиг написати кілька творів і, хоча вони не зробили особливого фурора, то все ж назбирав багато грошей, так що оформлення членської картки було для нього важким тягарем.
— Ладно.
Конан відразу кивнула. За виразом обличчя Джіраї вона відчула, що у того є якийсь план. Згадавши про людей з інших сіл, які все ще стояли довкола, вона відразу зрозуміла, до чого може призвести ця ситуація.
Відразу після цього.
Вона почала оформляти для Джіраї членську картку Ічірак Рамен.
Цей процес пройшов дуже швидко.
Не більше ніж передача грошей і наступні реєстрація даних.
Як тільки всі формальності були завершені.
Джірая попрямував прямо до Ічіраку Рамен.
У даний момент Джірая поняття не мав, що саме сталося з Конан, і чому вона раптом стала шенобі Дерені Скритого Листа. По дорозі він дещо чув, до нього приходило багато чуток про Третьому, але він не міг їм повністю довіряти, а і применшувати від них не смів, тому прибув сюди, щоб в усьому розібратися особисто.
Крім того.
У Джіраї було ще багато справ, які він збирався виконати.
Насправді.
У глибині душі Джірая з’явилися дуже суперечливі почуття.
Особливо те, що відбувалося з Третьою особою, викликало в нього сумніви.
Це був зовсім не той третій, якого він знав раніше.
Звичайно, він розумів, що третій не мав жодних прав щодо багатьох проблем.
І це стало однією з головних причин, чому він вирішив залишити Дерівню Скритого Листа.
Однак.
У світлі таких подій його підозрювали, адже саме тепер у нього з’явилися всі скандали, пов’язані з третім.
І це звучали разом Данзо і Орочимара.
А найважливіше - Орочимару.
Джарія дуже добре знав Орочимару. Він знав, що той постійно займався власними дослідженнями і що за деякими з них дійсно стояла підтримка третього, тоді як інші третій категорично не схвалював. Але навіть за таких обставин Орочимару зовсім не треба було так брати і виставляти третього в поганому світлі перед усіма.
Це абсолютно не в характері Орочимару.
Джарія добре знав Орочимару і розумів, що він не цікавився політичними інтригами та козлами, а просто хотів спокійно вивчати ніндзюцу.
Ніндзюцу було для нього понад усе.
Це було саме те, чого Орочимару прагнув найбільше на світі.
Джірая відчував у всій цій історії велику кількість нестямних речей, але не міг чітко пояснити, де саме криється підвоє. До того ж, на даному етапі все вже було вирішено остаточно і безповоротно, і навіть якщо б він виявив якусь проблему, у нього не було би можливості її виправити.
Але це не означало, що він міг просто закрити на все очі. Він як і раніше відчував, що тут приховано багато такого, про що він ще не знав.
Джірая сподівався власними руками ретельно розслідувати подію, особливо тепер, коли Конан прибула сюди, та й була особисто прийнята третім в Деревню Скритого Листа. Він був глибоко переконаний у тому, що всі ці питання виникли в його серці, оскільки все це не було пов'язане з звичайною логікою поведінки.
Саме через це.
Джарія навмисно прибув до Ічіраку Рамен. Він хотів особисто поглянути на Конан і через це місце дізнатися дещо. Але коли він дійсно зустрівся з Конан, то зрозумів, що питання, які він хотів поставити, просто не йдуть за мовою. А оскільки люди з інших сіл все ще стояли в черзі, бажаючи потрапити всередину, він вирішив просто допомогти Ічіраку Рамен, оформивши собі членську картку.
Зрештою, для Джіраї він все ще залишався шинобі Деревні Скритого Ліста, навіть якщо і не носив захисну пов'язку ніндзя Делевні Сукрыго Листу. Його серце все ще належало Деревні Скритого Ліста, і якби він міг чимось допомогти селі, він би зробив це з найбільшою готовністю. У даний момент він вважав, що все це - внутрішні проблеми Деревні Скритого Ліста, які повинні вирішуватися ними самим зсередини. Шинобі з інших сіл, з'явивсяши сюди, нічого не допоможуть, а лише додадуть хаосу. Тому він мав твердий погляд на зовнішній лад.
Коли Джірая зайшов до Ічіраку Рамен, то відчув ще більшу цікавість. Тепер це був заклад, повністю орієнтований на власників членських карток.
У минулому запровадження цих правил просто не могло б вижити, але зараз воно з'явилось перед усіма саме у такому вигляді і користувалися в Деревні Скритого Ліста таким неймовірним успіхом. Він смутно знав, що за всім цим стоїть невидима рука, яка дёргає за ниточки, але зовсім не міг зрозуміти, хто це може бути.
"Невже Мінато Намікадзе?"
Але це здавалося йому малоймовірним.
Будучи вчителем Мінато Намікадзе, який особисто навчав його, він занадто добре знав характер свого учня!
Той факт, що Мінато Намікадзе стане Четвертим Хокаґе Деревні Скритого Ліста не дивувався йому, адже він справді був надзвичайно сильним шинобі з неймовірним талантом. Для Селеви Скритого Ліста він був генієм, який народився раз на сторіччя.
Крім того, Мінато Намікадзе виявляв велике співчуття. У нього була душа, тепла як саме сонце, яке постійно висвітлювала інших і дарувало людям світло та силу.
Но.
Саме це.
Це викликало в ньому дуже дивні відчуття.
Тому що за логікою речей в тому, що Мінато Намікадзе став Чів'ятим Хокарґе Деревні Скритого Листа, не було абсолютно ніяких проблем, йому можна було довіряти на сто відсотків. І навіть те, що Дайме країни Огня прийняв таке рішення не здавалося йому чимось неправильним - він повністю схвалював цей вибір.
Однак недавні події були дуже підозрілими. Це змусило його задуматись: « Чи не зробив Мінато Намікадзе до цього? »
Це викликало в нього почуття, які важко описати словами.
Адже з якого боку ні подивися, кінцевим вигоробником був Мінато Намікадзе. І це не було причиною вважати, що його руки - діло, і стиль цих дій зовсім не був тим, чим міг би зробити Мінато Намікадзе. Через всі ці питання в його душі панувала повна нерозбірха, і він ніяк не міг взяти в тому, що ж відбувається насправді.
До сьогодні.
Навіть коли Джірая прийшов до Ічіраку Рамен і сів, ці питання все ще продовжували виринати в його голові.
І саме тому.
Коли Джірая прибув до Деревні Скритого Ліста, то не відразу розшукав Мінато Намікадзе і не пішов на зустріч з Третім. Він сподівався побачити розвиток подій з боку, як незалежний спостерігач, і знайти в них правду.
Можливо, ця правда і не змінить його думки про третій та Мінато Намікадзе, але вона дасть йому душевний мир.
Звичайно ж.
Після того як Джирая побачив тут Конан.
У його розумі висіло багато запитань, які він хотів їй поставити. Особливо ті, що торкалися Наґато.
Отримавши пророцтво від Великого Мудреця Жаб, Джірая дізнався, що один з його учнів стане легендарним Ребенком із пророцтва. Спочатку він думав, що цей чоловік — Мінато Намікадзе. Але згодом дійшов висновку, ніби це Наґато.
Саме тому, що він вважав цією людиною Наґато, він тоді і залишився в країні Дощу, щоб навчати їх трьох.
Але тепер він побачив лише одну з них — Конан, а двох інших не було. Ці троє були дуже міцними, і між ними завжди панувала міцна атмосфера. Те, що зараз з'явилося тільки вона одна, спонукало його задуматися над тим, чи не сталося нічого.
Однак він також розумів, що не час ставити такі запитання.
З усіма питаннями доведеться розібратися пізніше.
У ту мить.
Сидячи в Ічіраку Рамен, Джірейя все ще мав складні почуття, але він, звичайно ж, мав свій спосіб справлятися з ними.
Раптово.
Джірая дістав зі своєї сумки для спорядження шинобі книгу.
Це був "Учитель Широ з світу ніндзя".
Книга явно виглядала так, наче Джірая перелічував її незліченну кількість разів, але вона виходила відчуття, що її можна читати сотні разів і ніколи не набридне.
- Як же добре.
Джарія подивився на обкладинку книжки.
— Фугаку!
- Нарешті я зможу з тобою зустрітися!
— У мене до тебе накопичилося стільки питань, на які я прагну знайти відповіді!
Джарія інстинктивно зачитав чоловіка, який ховався під цим псевдонімом за Учіху Фугаку.
Ще однією причиною його візиту була бажання зустрітися з цим легендарним автором.
Як колега з цеху, він занадто добре розумів, наскільки потворною фантазією потрібно мати, щоб написати подібний твір. Розкручені на його сторінках сюжетні повороти, що будочать кров, змусили його зануритися в читання з головою і без жодної надії відірватись.
Тепер навіть його власні творіння видавалися йому ганебними.
Подумавши про це.
Серце Джарія наповнилось передчуттям.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno