Розділ 910. Третій і Четвертий
Аоба не навмисно займався справою Конан.
Він все ще дотримувався колишньої тактики, вбираючи всю інформацію, щоб викликати сюжетний поворот у ситуації з Конан і остаточно заплутати всю справу.
Але навіть при такому розкладі.
Жителі села Скритого Ліста насправді більше не відчували такої цікавості.
У багатьох аспектах вони вже більше не задумуються над цими питаннями.
Особливо коли це стосувалося проблеми Конан.
Адже тепер у кожного були свої думки, і ці ідеї відрізнялися одна від одної.
У подібній ситуації знайти хоч якусь відповідь було практично неможливо, тому, роздумуючи про це, кожен вирішив більше не ламати голови над цими питаннями.
Те саме сталося і з Егудом.
Аоба спочатку думав, що зможе певною мірою влаштувати реверс подій, щоб вся Деревня Скритого Ліста продовжувала обговорювати справу Конан, заодно проводячи тут свій експеримент.
Але він зрозумів, що люди насправді не так вже й сильно турбуються проблемою Конан.
Коли кожен роздумував, то думав про зовсім різні речі.
Що стосується справи Конан.
Здається, така велика цікавість більше не зупинялася.
Це відрізнялося від тих зеїв, що звикли збирати плітки в Інтернеті у його реальному світі.
Коли б у вас були подібні сюжети, люди продовжили би стежити за розвитком подій.
Але зараз було очевидно, що у всіх більше немає такої гострої цікавості до справи Конан, як і особливого інтересу. Хоч би що сталося з Конан, вони вже прийняли цей результат. Зрештою конян стала шінобі Деревні Скритого Листа. Оскільки ситуація третя, дедалі більше людей переймається цим питанням, чимраз частіше поширювалися чутки про третє населення.
Під впливом цих чуток про третє, люди вже дізналися, що дії третього були дуже несприйнятливими і зрозуміли, наскільки певною мірою проблема полягала в тому, хто ж саме у Деревні Скритого Ліста чинить ці речі, які завдають шкоди селі.
Крім того, протягом років церемонія передачі повноважень Хокаге Деревні Скритого Ліста ставала все ближче й меншою. Тривога людей про третього вже не була такою сильною, адже Селона Сухого Лісу готувалася зустріти нового Гокаґе.
Ось питання, яке турбувало і турбує їх тепер найбільше.
Хоча був ще один день, але вже тепер Мінато Намікадзе прибув до кабінету Хокаґе Деревні Скритого Ліста, готуючись почати приймати справи з офісом Гокеге.
Третьому більше не було колишньої впертості, він і сам розумів, що йому зовсім немає права повертатися на посаду Хокаґе. Крім того, він зовсім не підозрював, що за всіма цими подіями стоїть фігура Мінато Намікадзе. Він вважав, що все дійшло до цієї ситуації лише через безглуздість обставин і глибоко в душі відчував на собі Мінато Намікадзе толіку провини, тому не став витрачати надто багато часу на передачу справ.
З точки зору третього, як старший, він спочатку повинен був подавати приклад, але так і не зробив цього. Він так і не зробив нічого видатного, ніяких особливих дій, а після того як Мінато Намікадзе збирався стати Хокаґе, він все тягнув з передачею справ, почавши її лише за день до церемонії Гокаге. По суті, це означало, що він усе ще хотів утримати владу і не бажав легко її відпускати.
Невідомо, чи Мінато Намікадзе задумувався над цим, але сам він знав, що в цих справах він був трохи винен перед Мімато Намікадезе.
Тому тепер у душі третій відчував провину перед Мінато Намікадзе, і під час передачі справ не почав лагодити Міната Намікадез ніяких перешкод. У питаннях влади і досвіду Хокаґе він без утайки передав все своє знання. І хоча багато речей не можна було пояснити у двох словах, він пояснював безліч важливих деталей, які слід передати.
На якусь мить.
Його погляд на Мінато Намікадзе, який пильно вдивляється у третє майбутнє, був дуже сумнівний.
Спочатку він думав, що все це виявиться пасткою.
Він вважав, що Третій не буде настільки легко передавати владу і думав, ніби йому будуть ускладнювати перешкоди в цих справах.
Однак факти свідчать, що все було зовсім інакше.
Мінато Намікадзе на деякий час заплутався: чи третій дійсно відмовився від посади Хокаґе, вирішивши, що ситуація вже не врятує, і змирившись із долею, вибрав такий результат, то він просто намагався приспати його пильність, бажаючи зробити ще щось, щоб змінити положення в свою користь.
Хоч би якою була причина, Мінато Намікадзе не мав жодних причин розслабитись. Раніше Аоба вже казав йому, що зараз не час втрачати пильність.
І саме тому.
Поки Мінато Намікадзе по-справжньому не став Хокаґе, він так до кінця і не розслабився в душі, оскільки не знав, які ще приховані ходи приготував для нього третій. Зрештою, церемонія передачі повноважень Хокаґе мала відбутися дуже швидко і поки він не став Гокаге, ще нічого не було остаточно вирішено.
Маючи подібні підстави, Мінато Намікадзе в глибині душі все ще не заспокоївся, бо боявся, що якщо у цьому процесі виникнуть якісь проблеми, то всі попередні зусилля підуть порохом.
Мінато Намікадзе одночасно уважно вчився у третього, приймав повноваження Хокаґе і перейняв зв'язок з цим досвідом, але при цьому він не прислухався до слів Третього повністю. Він знав, що Третій далеко не обов'язково розповість йому абсолютно все, і нехай зараз в його словах не було нічого підозрілого, він все одно був зобов'язаний тримати вухо злодієм.
Багато речей були далеко не такими простими, як здавалося.
Мінато Намікадзе, переживши так багато всього, вже відчував, що здатний бачити суть багатьох проблем наскрізь.
Особливо тоді, коли справа стосувалася третього лисика, якого він вважав старою.
У багатьох справах третій не подавав справжнього прикладу.
Більш того.
Мінато Намікадзе ніколи б не забув силует третього, який чергував біля воріт Деревні Скритого Ліста, коли він повернувся з третьої світової війни Шинобі.
З плином часу.
Непомітно пройшло пів дня.
За ці пів дня Мінато Намікадзе, наче губка, вбирає знання третього.
І в цьому процесі він постійно роздумував про те, що ще може затівати третій, оскільки не повністю розумів його наміри. Він спочатку зважав на кожну зернину інформації, яку передав йому третій.
Проте він помітив щось дивовижне, оскільки третій не сказав нічого, що могло б звести його. Навіть якщо він не міг відразу зрозуміти ситуації, які виникали в його розумі після роздумів і розпитувань третього дня, то давав йому дуже логічне пояснення. Здавалося, він і справді серйозно і щиро дбався про його інтереси.
Якби не попередні події, якби він не знав про ті інтриги і хитрощі, що плював Третій, якщо б не було всіх цих підготовок та тієї крайньої жорстокості і лукавства, яке тривало весь цей час...
Мінато Намікадзе, можливо і повірив би, що третій дійсно серйозно підходить до передачі справ. Уся теперішня ситуація виглядала так, ніби нічого з того раніше ніколи не було. Всі проблеми тут, все здавалося таким простим і зрозумілим, що Третій як і раніше залишався тим добродушним старим, який при зустрічі з молодшим поколінням намагається допомогти та підтримати.
Но.
Зовнішній Мінато Намікадзе вже не був таким самим Мінікадем.
Мінато Намікадзе пережив багато речей, і в цьому питанні він мав чимало сумнівів. Він постійно роздумував над цими словами про себе.
Особливо той досвід, що дав Мінато Намікадзе неймовірно глибоке усвідомлення багатьох сучасних явищ.
Саме тому Мінато Намікадзе й досі залишався пильним. Йому дуже хотілося знати, що ще Третій може викинути в цьому процесі. У нього постійно було відчуття, що Третій не дозволить всьому так просто закінчитися, це завжди здавалося йому чимось нереальним.
Кінець кінцем, кінцевий результат ще не був визнаний.
Тепер він ще не став Хокаґе Деревні Скритого Листа.
Мінато Намікадзе, однак до останньої секунди не можна здаватися. Третій повинен був зараз ще спробувати за щось боротися. Хоча, можливо, шанси змінити підсумковий результат вже і не було, але він уже точно не міг просто так здатися без бою.
Звичайно.
Мінато Намікадзе в глибині душі теж розумів.
У цій останній справі те, що зробив Аоба, було подібне до цвяхів у кришці труни, які забили гроб третього і шили його будь-які шанси знову отримати право голосу. Це було як придушення будь-якого контрудара з боку третього.
Але для Мінато Намікадзе це означало лише те, що вони до певної міри суб'єктивно обумовили третього, але це не значило, ніби він повністю здався в глибині душі.
Це були два абсолютно різних поняття.
У глибині душі Мінато Намікадзе не вірив, що третій так легко упустить цю можливість.
Він як і раніше відчував, що Третій продовжуватиме лягати в цих питаннях або принаймні розкриє ті козири, які приховував раніше.
Якби в останній момент він не розкрив усі свої козирі, то всі теперішні підготовки втратили б сенс. Принаймні Мінато Намікадзе здавалося, що третій може спробувати якось знешкодити себе.
Без цих спроб знешкодити репутацію, всі маніпуляції з інцидентом Данзо і Орочимару стали б абсолютно беззмістовними.
Мінато Намікадзе вже давно переконався у думці, що справи Данзо і Орочимару були підбудовані саме третім, а отже, за подібних обставин третій в будь-якому випадку проведе відповідну роботу, щоб знешкодити себе та вийти сухим із води.
Навіть якщо третій не звинувачує Мінато Намікадзе, то Мітамомаде вважав, що Третій принаймні спробує скинути цей тягар провини з себе.
Тому Мінато Намікадзе думав, що тут обов'язково криється якийсь прихований хід. Він ще не розумів, які наслідки може принести такий хід, тому в процесі передачі справ продовжував залишатися відносно холодною і не дозволивши собі повністю розкритися та прийняти або повірити у всі слова третього.
Мінато Намікадзе все ще зберігав толіку обережності по відношенню до третього.
Він ще не повністю повірив словам третього.
И к тому же.
Він продовжував роздумувати над тим, чому третій робить це, чи ж не було насправді передачою справ у прямому сенсі цього слова?
Насправді.
З того моменту, як Даймей країни Огня затвердив Мінато Намікадзе новим Хокаге Дерені Скритого Листа, по-доброму вже мала початися передача влади в Делевні Сух Ліст.
Однак ця церемонія передачі повноважень так і не відбулася.
Все тому, що Третій все ще хотів утримати ці права в своїх руках.
Але навіть за таких обставин справи.
Мінато Намікадзе все чудово розумів, тому так і не пішов до третього, продовжуючи мовчки робити те, що повинен був.
Просто між ними з'яла величезна інформаційна прірва.
Мінато Намікадзе знав, що Третій завжди хотів стати Хокаґе і докладав багато відповідних зусиль. Він тільки не здогадувався, що інцидент з Данзо і Орочимару був справою рук не одного лише третього. Третій і сам був жертвою цього інциденту, але Мінато Намікадзе вже вирішив для себе, що справу Данзо та Орочимару спеціально підбудували Третім, щоб той міг повернутися на пост Хокаґе.
За таких обставин.
Відтоді як Мінато Намікадзе побачив третього, він почав бути дуже обережним.
У певному розумінні.
Це була дуже серйозна справа.
Звичайно.
І, відповідно.
До цього ж принципу належить і те саме.
Третій теж нічого не знав про справи Мінато Намікадзе.
При такому розкладі.
У думках третього постійно крутилися думки про значення багатьох цих питань.
Третій завжди вважав, що його ворог — це сам він і боровся лише з собою. Поки він міг завершити всі ці справи, то знову мав би шанс піднятися на один крок з Мінато Намікадзе і боротися за посаду Хокаґе. Але перед тим, як закінчити ці справи, все що він міг робити лише його самого і не мало нічого спільного з Мінато Намікадзе.
Отже, ніхто з нас не вважав Мінато Намікадзою противником і завжди був упевнений, що Мітато - Наміке ніколи не розповідає про те, чим займається. Між цими двома людьми існувала величезна інформаційна різниця.
До того ж він знав, що пережив цей період і розумів свій душевний стан. Але він не хотів розповідати про це Мінато Намікадзе. Він збирався зробити так, ніби нічого не було і зіграти перед Мінато Намікадзе роль старшого товариша, який вже відійшов від справ Хокаґе.
Саме тому що двоє людей, маючи різну інформацію, відчували різні емоції, це призвело до того, що, займаючись цією справою, вони лізли в душі абсолютно різноманітні плани. Вони також ставили запитання, над якими роздумували.
Розбираючись з усіма цими запитаннями.
Кожен з них мав свої власні почуття.
Жоден з них не озвучував того, що було в нього на серці, оскільки обидва і так мовчали всі розуміли. Кожен думав про іншу так, як сам собі це уявляв, і в глибині душі дуже логічно домислив роль, яку його опонент грав у цьому інциденті.
За таких обставин.
Під час передачі повноважень ці двоє були абсолютно різними ролями і думали про різні речі, але вони на диво гладко завершили цю саму передачу влади.
А тим часом ці двоє передавали справи.
Зниклі лагоди різних кланів Деревні Скритого Ліста також почали готуватися до підлещування до Мінато Намікадзе.
Чесно кажучи.
На даний момент, для багатьох кланів було вже занадто пізно.
В ідеалі, після того як з резиденції Дайме Огня прийшла звістка про те, що Мінато Намікадзе стане Четвертим Хокаґе, ці клани вже повинні були об'єднатися навколо нього і висловити йому свою відданість, щоб спробувати зайняти відносно прибуткову позицію під владою нового Гокаря.
Однак.
Цьому сценарію перешкодив третій.
Вони раптом виявили, що у третього ще залишається шанс знову стати Хокаґе. У такому разі вони не могли й далі вибрати сторону, інакше це принесло б їм нестерпні наслідки. Особливо, якщо рішення Клану буде хибним, що зрештою може призвести до повного краху.
Усі вони були кланами Деревні Скритого Листа.
А в Селевні Скритого Ліста було дуже багато кланів.
Завжди знайдуться клани, які стануть кращими.
І завжди будуть клани, яких невблаганно скидають.
Коли один клан нападає вгору, він обов’язково розтапує інші.
Тому кожен клан з усіх сил намагався потопити інших, і для цього вони застосовували різні методи.
Саме через це майже жодна кланова група не зробила жодних дій, що призвело до того, щоб вони зберігали відносний нейтралітет і спостерігали за тим, як відбувається. Самі собою вони не допомагали ні Третьому, ані Мінато Намікадзе, тому що ніхто з них не міг дозволити собі програти. Вони могли лише чекати, але не робити вибору, ніж зробити помилку.
Але якщо подивитися на це зараз.
Той факт, що тоді ці люди не обрали Мінато Намікадзе.
Ви розглядали як нейтральну позицію.
Але насправді це виглядало так, ніби вони взагалі його не вибирали.
Зараз Мінато Намікадзе не став би зосереджуватися на цих питаннях, тому що він тільки-тільки став Хокаґе Дерені Скритого Листа. Він все ще мав підтримувати стабільність у селі, і в нього був дуже амбіційний ідеал — він сподівався, що весь світ прийде до стану миру й спокою.
Але це не означало, що Мінато Намікадзе зовсім байдуже.
У глибині душі Мінато Намікадзе все ще хотів, щоб якомога більше людей підтримали його вступ у посаду Хокаґе. Це давало мені відчуття схвалення. Він хотів стати Хокаґе, якого б визнавав кожен, але в той самий перший момент ці клани не зробили вибір у його підтримку, що змусило його відчувати, ніби він не отримав від них належного визнання.
І хоча Мінато Намікадзе розумів.
Що вибір цих кланів був викликаний крайньою безнадійністю.
Проте, порівняно з Аобою, який без вагання став на його сторону, в глибині душі Мінато Намікадзе продовжував думати, що віра цих людей у нього не була такою вже й непохитною.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno