Глава 886. Учителю, що мені робити?
З бігом часу навколо чуттів у селі Скритого Ліста поступово прояснювалося.
Тимчасом як ентузіазм людей стосовно Конан поступово зростав, вони більше не думали про це надто багато.
Зрештою, через два дні все почало пристосовуватися до того, що відбувається.
Люди також дізналися про те, що сталося з Конан.
Для Конан.
Це не мало ніякого значення.
Однак у межах Деревні Скритого Ліста відбулися докорінні зміни.
Мешканці села Скритого Ліста постійно збирали плітки і спостерігали за виставою, а також дізналися про те, що сталося з Конан. Оскільки за ці два дні не з'явилося ніяких нових чуток, кожен із них, хоч би скільки часу це зайняло, зібрав докупи всі фрагменти подій, що відбулися раніше, вибудовуючи їх сцену за сценою.
Ці фрагменти з’єдналися, і в одну мить вони знову стали свідками.
Саме через ці події кожен з них отримав деяке розуміння ситуації з Конан, і тим більше зрозумів, що ж саме там сталося в загальних рисах.
У світлі всього цього вони почали ще чіткіше розуміти суть того, що сталося.
Тому щодо Конан, у них більше не виникало думки про те, щоб покривати її.
Звичайно.
Багато людей хотіли прийти в « Ічираку Рамен», щоб дізнатися про Конан, але їх усіх зупиняє членство.
Так само ті члени клубу, що вже увійшли в « Ічираку Рамен», тим більше не хотіли так просто йти.
Ці два обставини, повністю переплелися між собою, викликали в людей невимовні почуття.
З плином часу.
Ставлення людей до Конан дедалі суворішало.
Під впливом таких сильних емоцій атмосфера громадської думки навколо Конан у Дервені Скритого Ліста погіршилася ще більше. Вони не знали, що́ це означає, бо Конан зовсім не звертала на це уваги; навіть можна сказати, ніби вона була ще сильнішою за Аобу.
Поступово.
Опустилася ніч.
Третій, чиє серце було наповнене тривогою, прочекав тут цілий день.
До цього моменту в думках третього вже не залишилося ніякої емоцій.
Третій почав навіть мовчки сприймати події, які відбулися тут. Він не мав можливості вплинути на них, і тим більше він ніяк не міг зробити вигляд, що нічого цього не було.
На даний момент.
Третій мовчки дивився на дві майже затверділі нитки локшини рамена перед собою, зовсім не збираючись відправляти їх в шлунок, але навколо як і раніше не було нікого, хто першим порушив би цю спокійну атмосферу, хоча вже близько час закриття « Ічіраку Раман».
Тепер третій зрозумів, чому вчора йому довелося чекати цього самого миттю.
Безнадійність.
Це була глибока безнадійність.
У своєму серці він ще більше усвідомлював, що такі речі змушують його почуватися безсилим.
Це майже раптове божевілля змушувало його розум постійно перебувати в стані тривоги, але ця тривога не послаблювала з плином часу; навпаки, через такі події на душі у нього ставало тільки важче.
Раптово.
Третій побачив, як Конан поклала зошит на стійку « Ічіраку Рамен», після чого розвернулась і пішла геть з виду натовпу.
Слідом за цим рухом.
Третій відразу зрозумів, що Конан закінчила свою зміну.
Вчора, під час очікування, було таке саме відчуття.
Конан просто зникла з поля зору.
Саме тому.
Тоді.
Коли він увійшов у « Ічираку Рамен», то не побачив силуету Конан і залишився ні з чим.
Члени клубу також безпорадно спостерігали за відходом Конан; до цього моменту вони вже зрозуміли, що часу не вистачає, і хотіли поставити їй болючі питання, але Конен йшла занадто швидко і була вкрай незворушена, зовсім не давши їм часу на реакцію, а коли вони опам’яталися, Канан уже слід простил.
— Фух...
Ті, хто був присутній майже одночасно, зітхнули від полегшення. Вони й самі не знали, чому в цей момент відчували розслаблення, але саме завдяки цьому чуття натягнуті нерви кожного з них ослабли.
Тепер у душі кожного з них було виправдання, щоб відпустити ситуацію: їм більше не потрібно було ставити запитання, не треба було продовжувати жити в цьому страху.
Це відчуття було схоже на те, коли хочеш про щось запитати, подумки кручуєш це в голові багато разів, але коли цей момент дійсно настає, як і раніше здається неймовірно складно зробити цей крок.
І ось коли цей момент дійсно наступив, а потім був ідеально втечут у душі кожного з'явилося відчуття неймовірної легкості, ніби все змінилося завдяки цим обставинам.
У глибині душі присутні відчували відносно спокійну атмосферу: це було рівнозначне тому, що вони не запитали, але й інші не питали, і їм не довелося створювати незручну атмосферу, звертаючись до Конан з запитаннями.
В одну мить.
Люди самі почали підніматися.
І залишати "Ічираку Рамен".
Третій також успішно затікав натовп і пішов з усіма.
Але коли вони вийшли, то виявили, що зовні « Ічираку Рамен» більше немає черги. Лише вчора Третій виявив таку наполегливість, чекаючи до самого кінця моменту; якби на його місці хтось інший, це навряд чи було б можливо.
Третій чоловік, який виходив з дому, зазнав сильних страждань.
Ось так пройшов ще один день. Хоч би як він заперечував це, хоч би якою була тривога і біль у серці, все це вже стало результатом факту, який неможливо було легко змінити.
Тепер йому залишилось менше часу, і він уже не мав достатньо часу для того, щоб цінувати його.
Тому.
Він просто змирився із реальністю.
Тепер для нього найважливішим завданням було кінцеве рішення щодо Конан завтра, а потім продовжувати просувати події Данзо та Орочимару.
Якщо він не зможе знову витягнути цю справу на світ, то в усьому іншому він теж буде безсилий.
Для третього.
Зараз це було надзвичайно важливо.
...
Третій повернувся в кабінет Хокаґе, незважаючи на розчарування. У ці дні він зовсім не відчував настрою повертатися додому. Врешті-решт, якщо в кінцевому підсумку він зазнає невдачі, то для нього цей час у кабінеті Хокаґе стане останнім, коли він міг тут знаходитися.
У цей момент.
У кабінеті Хокаґе горів тьмяне світло.
Це світло постійно мерехтіло.
Озаряючи кабінет Хокаґе яскравими бліками.
Третій, піднявши руки і потираючи віскі, постійно роздумував про те, як йому вирішити всі ці проблеми.
Кінець кінцем.
За поточною ситуацією.
Він знав, що повинен робити далі: усунути атмосферу громадської думки Конан і продовжити здійснювати свій початковий план. Але на словах все було так просто, а в його серці не існувало чіткого розуміння.
На даний момент справи Конан вже дійсно прогреміли на всю Деревню Скритого Ліста і продовжували поширюватися два дні підряд. Тепер йому було неймовірно важко розібратися з цими чутками, він навіть не знав, з якого боку підійти до того, щоб просто змусити цю громадську думку зникнути.
Врешті-решт, мешканці Деревні Скритого Ліста вже знали, що Конан нукенен і в цьому плані йому було дуже важко позбавити її цього статусу.
На цьому грунті буде дуже важко вибудувати який-небудь подальший план дій.
Тому в цей момент у душі третього царювала глибока розгубленість.
Свисток!
Раптово.
У кабінеті Хокаґе прокотилася хвиля просторових коливань, і прямо перед ним з'явилася людина, чия силует поступово ущільнюється, переходячи від ілюстраного до матеріальних речей.
Цим чоловіком був не хто інший, як учитель третього, другий Хокаґе — Тобірама Сенджу.
Звичайно.
Цей чоловік не був справжнім Тобірамою Сенджу.
Це була лише імітація, створена Аобою.
У даний момент Аоба вже розгадали думки третього, тому він знову з'явився перед ним у викритті Тобірамі Сенджу.
Метою цього вчинку Аоби було змусити третього знову зануритися в цей стан замішання своїми власними методами.
І в процесі цього захопити абсолютну ініціативу.
Це був дуже важливий момент.
— Мавпа. —
- Ти все зіпсував. —
— Це було дуже просто, і в результаті ти доставив його до такого стану. —
- Ти занадто розчарував мене. —
Аоба, імітуючи рухи Тобірами Сенджу, дивився на третього зі сяючим в очах густим розчаруванням, постійно хитаючи головою під час розмови.
В процесі цього.
Вираз обличчя третього, який спочатку вражав паніку і збентеження, миттєво змінився сумішю напруження та полегшення, тому що він побачив свого вчителя Тобіраму.
Напруження було викликане тим, що вчитель Тобірама Сенджу з перших слів прямо заявив, ніби він все зіпсував.
Однак.
Однак це довело його до того, що він відчував, ніби надія повернулася.
Кінець кінцем.
Очевидно, вчитель Тобірама Сенджа вже знав про те, що сталося.
І це було дійсно дуже важливо.
Якщо вчитель Тобірама Сенджу буде готовий допомогти йому, тоді все це перестане бути проблемою.
- Учителю, що мені робити? —
Третій чоловік відразу поставив Тобіраме Сенджу запитання, яке турбувало його душу.
...
Наступного дня, рано вранці.
Шінобі, які були під владою Мінато Намікадзе, з трудом чекали цього дня: у них нарешті була можливість спокутувати свою провину.
Зрештою, на їхню думку, репутація Конан була повністю винна і тепер вони зобов’язані все залагодити.
Саме тому.
Ці люди почали наполегливо готуватися, щоб розвернути громадські погляди на іншу сторону.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno