Розділ 831. Вона дійсно така, як сказано в цьому завданні?
У даний момент.
Мінато Намікадзе не розумів, що саме призвело до їх замішання.
Адже, на його погляд.
Вміст паперу був чітко викладений.
Не було абсолютно ніякої необхідності вносити будь-які корективи.
Зрештою Егуд провів величезну підготовчу роботу і все ретельно спланував.
Це була цілісна система планів, яку можна було брати і негайно пускати в справу.
Саме через це.
У душі Мінато Намікадзе з’явилось велике непорозуміння.
Він вважав, що ці люди далеко не дурні.
Отримавши ці інструкції до завдання, вони відразу зрозуміли, як слід діяти.
А раз вони всі зрозуміли...
То до чого ці сумніви?
Хіба там написано недостатньо чітко?
Що сталося?
У цей момент погляд Мінато Намікадзе обернув присутніх, був повний подиву.
На якусь мить.
Мінато Намікадзе чітко відчув це.
В очах цих людей.
Читалася глибока задумливість.
Спостерігаючи за тим, що відбувається.
Коли Мінато Намікадзе зіткнувся з їх замішанням, він повільно запитав:
- Ви вважаєте, тут є якась проблема?
Мінато Намікадзе чудово розумів.
Що цей план.
Він прагне стати Хокаґе.
Тому він повинен був прояснити все до найменших деталей перед початком його реалізації.
Він ясно бачив.
Що в душах цих людей танули сумніви.
Отже, їм потрібно було просто розібратися в їхніх причинах.
Зараз.
Погляд Мінато Намікадзе поглянув на присутніх.
Тримаючись на кожному обличчі в долю секунди.
Але він помітив, що обличчя у всіх були надзвичайно похмурими і серйозними.
Від цього в голові Мінато Намікадзе постало ще більше запитань.
Він не розумів, що відбувається.
Буквально мить тому вони всі були сповнені рішучості і єдності.
Але їм слід було отримати на руки письмові інструкції до завдання, як ніхто вже не знав, що робити.
« Чи не були вони надто детальними, не даючи їм місця для ініціативи?»
Кутики губ Мінато Намікадзе злегка здригнулися.
Він занадто добре розумів, яку вагу мав це доручення.
Можна сказати, що воно було написане навіть занадто криво ясно.
Там не було абсолютно нічого, що могло б викликати непорозуміння.
Але ці люди, прочитавши документ.
Як один, демонстрували дуже однаковий вираз обличчя.
Це наводило на думку, а чи не сталося у них якогось масового помутування розуму...
Однак.
Саме тому.
Якби проблема виникла лише у однієї людини.
Те, напевно, було б в ньому самому.
Але раз у кожного змінилося вираз обличчя.
Отже, з високою долею ймовірності, проблема крилась в самому тексті завдання!
Це викликало в душі Мінато Намікадзе ще більше здивування.
До такої міри, що йому захотілося доскочити й уважно про все запитати їх.
Якщо не прояснити цей момент.
Те почуття нерозуміння залишиться в їхніх серцях.
Ця емоція постійно довлітиме над ними.
Заохочуючи до роздумів про це, навіть викликається сильні коливання.
А поки є ці коливання, під час виконання місії з величезною ймовірністю виникне передчуття провалу.
Мінато Намікадзе дуже добре розумів, наскільки небезпечно зберігати єдність у такий момент!
Тому.
Він ніяк не міг послати цих людей на виконання завдання!
Він мусив змусити кожного висловити свої внутрішні сумніви.
І вирішити їх усі до єдиного.
Тільки так.
Можна було вирішити проблему, яка виникла в ході цієї місії.
Тільки усунувши можливі перешкоди.
Вони зможуть продовжити виконання завдання!
У команді не повинно бути будь - яких непорозумінь!
Це було абсолютне правило!
Мінато Намікадзе добре усвідомлював важливість ситуації.
Слідом за цим.
Мінато Намікадзе знову обвів поглядом присутніх і виявив, що як ніколи ніхто не проронив ні слова.
Раз так.
Він сказав знову:
— У чому ж справа?
- Що вас так турбує?
— Де-то виникла проблема?
Мінато Намікадзе обсипав шинобі питаннями один за одним.
Бо він бачив, що ці люди.
Продовжували зберігати рішуче мовчання.
Якщо вони не змовлялися.
Як же йому визначити суть проблеми?
Насправді він хотів допомогти їм вилити сумніви, які накопичилися на душі.
Інакше їхній психологічний склад розуму буде дуже трудним разом.
Присутні шонобі переглянулися.
Губи кожного злегка ворушилися.
Здавалося, вони хотіли щось сказати.
Але ніхто так і не говорив, всім своїм виглядом висловлюючись невід’ємне почуття.
Неначе жоден з них не міг облежати в слова те, що відбувалося.
— Э-э... ну...
Однак.
Саме в цей момент.
Один з присутніх нарешті перервав мовчання.
Він подивився на Мінато Намікадзе.
Опинившись серед тих, хто відважився поговорити першим.
Як тільки він відкрив рот, погляди всіх інших сфокусувалися на ньому і в очах кожного читалося майже однаковий вираз — здається, що всі їх турбувало одне й те саме питання.
З подібною проблемою.
Сумніви в очах Мінато Намікадзе стали ще сильнішими.
У цю секунду.
Йому здавалося, що він щось пропустив.
Але він поняття не мав, що саме.
Тільки туманно відчував, що десь криється підх.
- Справа ось у чому...
З запинкою вимовив шінобі. Він не розумів, чи це перевірка, або від нього дійсно чекають відповіді, але помітивши, як вираз обличчя Мінато стає все більш суворим, зрозумів, що мовчати далі не можна.
Як тільки він заговорив, погляд Мінато Намікадзе сфокусувався на ньому.
— Эта Конан...
- Пане Мінато.
— Вона справді така, як сказано в цьому завданні?
— Невже нам доведеться захищати таку людину?
Випалив шінобі, звертаючись до Мінато Намікадзе. І тільки коли ці слова почулись, Мінато нарешті зрозумів, в чому справа.
"Так от що!"
До Мінато Намікадзе раптово прийшло озаріння.
Недавно, читаючи цей документ, він сам відчув тиск.
Це був тиск і емоційна фарба, які несли в собі написані рядки.
І, дочитавши, він зовсім забув, що цей текст володіє майже магічною здатністю керувати свідомістю.
У результаті ці люди, прочитавши цей вірш, відчули ті самі почуття і почувалися зовсім не в своїй тарілці.
Подумавши про це.
Мінато Намікадзе знову показав йому великий палець.
Така сила була просто вражаюча.
Спрямовуй свої емоції в серці кожної людини!
Хіба ж це не свідчить про успіх у розвитку громадської думки?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno