Розділ 817. Майже зломлений третій!
Аоба бачив, що Третій вже був на межі емоційного зриву.
Такий стан все ж був дуже рідкісним явищем.
Можливо, це було пов'язано з тим, що Третій вже по-справжньому приймав його за Тобіраму Сенджу.
Отже, перед своїм вчителем він міг дозволити собі проявити дитячу сторону своєї натури.
Але це не було чимось незвичайним!
Аоба, в тій чи іншій мірі, все ж міг це зрозуміти.
Ось тільки...
Дивлячись на те, як виглядає третій в цей момент, він не знав, сміятися йому або відчувати безнадійність...
— Мавпа.
- У цьому випадку немає нічого складного.
- Подумай ще раз як слід...
Аоба глянув на третього. Він не став прямо говорити йому відповідь, а повільно, крок за кроком, намагався змусити третього озвучити його самостійно. Врешті-решт, тільки так в душі третього могла з'явитися впевненість у тому, що він все ще здатний повернути собі посаду Хокаґе.
Аоба старався з усіх сил здаватися трохи терпеливішим. Сам він думав, що процес обману третього вже повністю завершено, але ніяк не очікував, ніби третій почне накручувати себе і знову підніме питання про посольство.
На якусь мить.
Аоба зрозумів, що йому доведеться затриматися тут ще на деякий час.
У душі з’явилася легка досада.
Але іншого виходу не було.
Врешті-решт, він вже довів справу до цього моменту, і ситуація дійшла так далеко, що шляхи для відходу просто не залишилось.
Аоба настільки довго, що коли б він відступив тепер, то це було б рівнозначне тому, щоб усі його твори пішли намарно.
Аоба не хотів, щоб його маскування під Тобірам Сенджу і всі зусилля по маніпулюванню ще з інших обірвалися на півдорозі. Тому він добре розумів: щоб розв’язати внутрішні почуття третього, треба було чітко пояснити ситуацію з Орочимаром. У процесі цього він не повинен був занадто нарікати. Адже він уже зрозумів, що третій тип особистості був відповідальним за потреби. Він приділяв багато уваги тому, що його цінують і визнають.
Аобе буквально кілька хвилин тому відчув на собі внутрішнє незадоволення, як третій відразу ж вловив це і сприймав як нотацію. Тепер, очевидно, третій чоловік не знав, як повестися з Орочимаром.
Насправді все спочатку було надзвичайно просто.
Але оскільки Третій не міг додуматися, то почав хвилюватися, що вчитель Тобірама стане його воювати і розчарується в ньому. Через це він став думати з подвоїною силою, все сильніше заганяючи самого себе в кут.
Це призвело до третього стану глибокої тривоги. Чим більше він нервував, тим важче було знайти відповідь, а чим складніше було виявити її, то тим сильніше він нервово знущався і породжував порочне коло.
І саме це коло...
І привів до того, що зараз в голові третього царив повний хаос.
Аоба знав: щоб вирішити проблему, треба починати з її кореня, тому він більше не міг дозволити Третьому залишатися в такому напруженому стані.
Інакше...
Усі його попередні зусилля підуть до пороху.
На якусь мить.
Аоба намагався максимально заспокоїти свої емоції, не виказуючи жодного незадоволення. Він з усіх сил намагався виглядати дуже терпеливим, або принаймні виглядати таким, подавши все роздратування глибоко всередині.
— Не торопись!
Подумавши про це, Егуд додав ще одну фразу з особливим натиском, тому що добре розумів його почуття. У цій ситуації він чітко розумів, що йому потрібно робити: стабілізувати емоційний фон третього і потім змусити його крок за кроком йти за ним та виконувати те, чого від нього вимагається.
— Давай-ка гарненько і серйозно подумаємо.
- Насправді є один вихід.
- Я хочу, щоб ти додумався його сам.
- Повторю те, що сказав тобі раніше.
- Тільки те, до чого ти дійдеш своїм розумом буде по-справжньому твоїм.
- А те, що вигадують інші...
- Вже не твоє!
Аоба вимовляв слова. Він все ще використовував моральний тон, оскільки раніше помітив, що при такому режимі спілкування третій досить легко піддається внушенню. Але зараз, вимовляючи ці слова знову, він виявив, що обличчя третього зовсім не змінилося, залишаючись все таким же пригніченим.
Його вигляд буквально кричав про те, що йому дуже погано.
- Вчитель Тобірама...
- Я правда не можу нічого придумати!
— Я перебрав практично всі можливі варіанти!
— Але як би я не намагався, я б не знайшов способу відхреститися від Орочимару!
— Орочимару!
— Він публічно виступив і звинуватив мене, цю проблему просто неможливо вирішити...
Третій безупинно мотав головою. Він був настільки збентежений, що не міг далі обмірковувати ці питання. Його розум був у повному безладі, тому кожна спроба розглянути закипому мозку все більше і більш відторгнулася.
У подібному стані внутрішньої тривоги...
Третій з головою занурився в пучину паніки і занепокоєння.
Що б він не робив, то не міг повернутися в нормальний стан, зовсім не зміг заспокоїтись і терпеливо все обміркувати. Уся ця ситуація остаточно вийшла за рамки його оригінальних сподівань, перейшовши на зовсім інший рівень.
- Вчитель Тобірама.
- Допоможіть мені.
- Зараз тільки ви можете мені допомогти.
- Окрім вас...
- Я більше не можу допомогти.
— Я зовсім не уявляю, як розібратися з Орочимару.
— О боже!
— Я справді забув про Орочимару!
- Якщо я не зможу розібратися з цією проблемою з Орочимару...
— У мене не буде жодного шансу знову стати посадою Хокаґе!
— Я не справлюсь!
Третій пробув у тій же тривозі, що і хвилиною раніше, а після слів Аби про те, щоб поспішати нікуди, він, здавалося, запаникував ще сильніше. Ніби намагався натиснути на себе, щоб швидше знайти відповідь, але ніяк не міг його знайти.
Зіткнувшись з проблемою Данзо, він ретельно і скреготливо все обдумав. Оскільки вчитель Тобірама сказав, що вихід із ситуації неможливий, то після кількох роздумів він негайно знайшов розв’язання цієї проблеми.
Але в ситуації з Орочимару все виявилося зовсім інакше, адже цей чоловік був його учнем.
Такий статус буквально пов’язував їх обох.
Будь те лабораторії або щось інше - ніщо не могло служити виправданням чи перешкодою.
Тепер, чим більше Третій думав, тим сильніше плуталися його думки.
Він не розумів, як йому слід справлятися з цією ситуацією.
У цей момент погляд третього безперервно блукав, то затримуючись на Абеї, те поспішно відводячися в сторону.
Коли його погляд падав на Аобу, в очах прочитувалися обра́зи і благання до Єгови. Цей пильний погляд був очевидним, бо він не міг сам знайти відповідь і сподівався, що вчитель Тобіра буде підносити його.
Але в той самий момент, коли він побачив Егуда, то знову відчував тривогу. Це занепокоєння зростало тим більше, чим довше тривав зоровий контакт, і в результаті змусили його відвести очі, ніби так він міг здаватися трохи менш нервовим.
Не можна було не визнати.
Аоба, лише подивившись на ці « забігучі очі », відразу зрозумів, що йому бракує відповідальності й сміливості.
І саме через це...
Село Скритого Листа під керуванням третього за всі ці роки так і не досягла будь-яких видатних висот.
На якусь мить.
Аоба з досадою зітхнув.
— Ладно.
Аоба злегка похитав головою. Він не хотів вдаватися до такого методу, адже якщо це так, то в майбутньому може засміятися, бо він додумався не сам. Але це було не так важливо, бо його плани зовсім не входило робити третього справжнього Хокаґе; він повинен був лише підіграти йому і довести виставу до кінця.
А в такій справі, як вистава...
Крім того, було б достатньо лише показати третю краплю ініціативи.
Все інше не мало особливого значення.
Тепер він уже не мав терпіння повільно й надійно керувати третім, особливо з огляду на його емоційний стан. Оскільки третій сам почав ставити запитання, Аоба вважав: якщо він просто озвучує рішення вголос, нічого особливого не станеться.
- У такому разі я скажу тобі прямо.
Ці слова спонукали Егуда відчути, як його тіло здригнулося. Потім той підняв опущену голову і пильно втупився на нього, а в його зіниці спалахнув вогник надії.
Варто було визнати.
Саме в цю мить.
Ця іскра надії розпалилася у думках третього разу, і здавалося, що він знову може повернутися на посаду Хокаґе.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno