Глава 802. Ти знаєш, хто лежить у цій труні?
Третій не відриваючи очей дивився на того, хто стояв перед ним Аобу, але він не знав, що це був Егуда, оскільки зовні той виглядав точ-всього як його покійний вчитель Тобірама.
Саме ця зовнішність викликала у третього в цей момент деяке відчуття замішання; він абсолютно не розумів, чому саме зараз він бачить перед собою вчителя Тобіраму, або, точніше, людини, як дві краплі води схожого на викладачя Тобібама.
Сама думка про таке здавалося безглуздою.
Однак.
У цього третього зовсім не було часу на ретельні роздуми, тому що все відбулося занадто раптово. Він уже бачив вчителя Тобіраму, тому негайно мусив реагувати на будь - які можливі зміни.
Непомітно для себе.
Його тіло зараз було повністю напружене. Він смутно відчував, що людина перед ним має до нього якесь дуже сильне відношення, але в чому саме воно походило? Він не міг цього зрозуміти.
— Мавпа!
Кутки губ Аби злегка піднялися в усмішку. Він колись бачив у спогадах Данзо розмови між Тобірамою Сенджу і Сарутобі Хірузеном. Коли він і перший Хокаґе Гашірама Сенджа зверталися до третього, вони майже завжди називали його « Мавпа ».
Тому...
Аоба теж вирішив використати це прізвисько.
Врешті-решт, це могло б змусити третього відчути себе трохи ближче і також полегшити завоювання довіри. Тепер йому потрібно було діяти через третього, і це була одна з головних причин, чому він попросив Мінато Намікадзе дати йому один день.
— Я твой учитель!
Аоба сказав це прямо, жодного разу не почервонівши і навіть оком не моргнувши. Тепер його вміння обману та акторське мистецтво у світі шінобі зазнали колосальної загарбки. Якби він зараз повернувся в реальний світ, то зміг би легко зіграти будь-яку роль і навіть отримання статуетки Оскара для нього не було б жодної праці.
Адже актори в реальному світі, якщо зіграють погано, можуть зробити ще один дубль; і якщо вони не розуміють персонажа, навіть коли вони переїгають, все одно знайдуться фанатів, яким це сподобається. Але з ним все інакше. Допусти хоч найменшої помилки, це з великою ймовірністю може призвести до повного провалу. І до цього моменту акторська гра, яку показував Аоба, нехай спочатку і мала деякі вади, у більшості випадків була відіграна бездоганною, не даючи співрозмовнику приводу запідозрити неправильне.
Ці слова спонукали Аба чітко відчути, як обличчя Сарутобі Хірузена змінилося: особливо м’язи сильно билися. Він ясно відчував сумніви і здивування останнього.
Це було зовсім не так просто: вже мертвий вчитель раптом з'являється перед тобою. Це здавалося б абсурдним і дивним.
— Вы...
Кутики губ третього злегка прокололися. Він все ще зберігав підозру і не квапився довіряти Аобі, бо йому вперто здавалося, що людина перед ним - не його вчитель. Це внутрішнє трохи було надзвичайно сильним, до того ж йому здавалося, що ця людина може бути якось пов'язаний з справами Данзо і Орочимару.
— Хто ви насправді?
Третій раз поставив це запитання, оскільки продовжував вірити, що він не є його вчителем. Він просто хотів пояснити ситуацію до кінця. Але він не мав наміру нападати, і сам не збирався першим атакувати його.
— Я ж сказав, я твій учитель!
Аоба продовжував стояти на своєму, бо знав, що в такий момент не можна давати слабину. Зрештою, третій теж був не промахом; нехай зараз він і знаходився в дещо збентежений, але повний дурень вже точно не був.
Аби завжди мали чітке уявлення про третього. Він вважав, що третя — це людина з розрахунком і багато в чому дуже прихована, яка протягом десятиліть могла тримати Данзо у своїх руках. Його напевно було не так-то легко обвести навколо пальця, і в цьому плані він був набагато важче Мінато Намікадзе.
Саме через це переконання Аоба розумів, що третього ніколи не слід недооцінювати, тому, вийнявши йому локшину на вуха, він діяв дуже обережно.
- Тут не місце для розмов.
- Давай поговоримо в іншому місці.
- Це довга історія.
— Я прийшов до тебе у дуже важливій справі.
— Тільки...
- Це дуже довга історія.
Аоба, наслідуючи манерою Тобірами Сенджу, подивився на третього, а потім крок за кроком пішов прямо до нього. Ці дії все тіло третього миттєво скував напруження.
— Вы... ви... ви...
Третій неохоче захотів зробити крок назад, але Аоба рухався занадто швидко. У нього не було жодного шансу ухилитися, і він міг тільки безпорадно спостерігати, як Аоба раптом опинився прямо перед ним.
Звичайно ж, зараз він перебував у образі не Аби, а Тобірами Сенджу.
В одну мить.
У цей момент нервозність третього кроку досягла своєї межі.
У той же час.
Мінато Намікадзе підняв праву руку і плескнув третього по плечу. Цей процес відобразився в очах третього, поставивши того напружитися до межі.
- Що ви збираєтеся робити?
Третій відразу ж нервово запитав. У цей момент він був абсолютно охайний такою дією.
— Заберу тебе в інше місце!
Коли Аоба вимовив цю останню фразу, швидкість його правої руки раптово зросла і він прямо грюкнув третього. У той же час жахлива чакра миттєво окутала їх обох.
Наступний момент.
Простісно-вчасно енергія хлинула в їх тіло, наче при використанні техніки заклику.
Прості-часні ніндзюцу?
Техніка, що літає Бога Гріма!
У цей момент Третій швидко зрозумів, що людина перед ним, як два краплі води схожої на його вчителя, використовує саме Техніку Гріма вчителів Тобірами.
Такий поворот подій змусив внутрішню постанову третього миттєво змінитись сумом.
Спочатку третій був твердо переконаний, що людина перед ним — не її вчитель Тобірама, а підробка. Врешті-решт, відчуття були зовсім іншими. До того ж вчитель Тобірама давно помер і не міг з'явитися перед ним, тому він вважав це маренням, чимось іншим.
Але коли він побачив, що ця людина застосувала Технік літургію до Бога - гома, то ще більше збентежив його розум.
По всьому світі шинобі було лише двоє людей, які могли опанувати Техніку Гріма — один вчитель Тбірама, а інший Мінат - Намікадзе.
Третій добре розумів, що людина не може бути Мінато Намікадзе.
Будь то аура або манера діяти, це був зовсім інша людина. Цей варіант він міг сміливо відкинути з самого початку. Тільки ось спочатку він виключив і ймовірність того, що це був учитель Тобірама, але через Техніка літаючого Бога Гому він раптом відчув себе абсолютно збитий з пантелику.
Свисток!
Майже в ту ж мить.
Двоє з'явилися зовсім в іншому місці. Це була похмура, зловісна територія, насичена запахом гнилих, де майже неможливо було розгледіти хоч якісь форми. Оскільки вони щойно перемістилися сюди з відносно світлого місця, раптова темрява змусила їх відчути себе так, ніби вони осліпли.
- Що це за місце?
Брови третього тут же туго нахмурилися. У його голові з'явилася ціла купа питань, тому що він зовсім не уявляв, що це за місце в стані абсолютної дезорієнтації.
Він відчував запах тління тут, наче щось зіпсувалося, ніби роками не відкривалася банк консервів, де вловило ферментуючих мікроорганізмами.
Він дуже знеохочувався через повітря.
Але він не почав розвивати цю тему, бо відчув, що людина перед ним, точна копія вчителя Тобірами, ось-ось збирається заговорити.
Щелк!
У цей момент чоловік, який виглядав чільно-точами як учитель Тбірама, підняв праву руку і клікнув пальцями. У ту ж мить все приміщення осяяло світлом.
Невідомо коли, але на підніжках по всій кімнаті були свічки. Після клацання вони загорілися слабким полум'ям, і світло від них злилося воєдино, очорнивши контури приміщення, які й постали перед очима третього.
- Це місце...
Третя особа несподівано почала відчувати щось дуже знайоме, але в той же час чуже почуття. Йому здавалося, що він вже був у подібному місці, але в той же час ніколи тут не був. Воно чимось нагадувало той підвал під офісом Данзо, хоча в тому підвалі він був лише один раз, коли почув, що його залишив після себе другий Хокаґе Тобірама Сенджу.
Звичайно, такий самий підвал був і під кабінетом Хокаґе. Спочатку вони з'єднувалися між собою, але пізніше виникли деякі проблеми, і функціональність цього місця значно постраждала, тому він ніколи не приділяв йому особливого значення.
І ось тепер.
Третій дивився на цю секцію підвала, подібну до продовження, і в його серці раптово зародилися думки, які навіть йому самому здавалося нереалістичними.
"Невже цей чоловік і справді вчитель Тобірама?"
Прямо в центрі кімнати стояв труна з наглухо закритою кришкою, яка приховувала його вміст. На ній лежав шар багатовікового пилу, який вказує на те, що труну вже давно не відкривали.
— Мавпа.
- Ти знаєш, хто лежить у цьому гробі?
— Це Мадара, який колись зазнав поразки від старшого брата!
Аоба крок за кроком підійшов до цієї труни. Оскільки правду про події минулого вже ніхто не знав, а він міг розповісти деякі деталі того часу, то це був найнадійніший спосіб знецінити третє — використовувати різницею інформації, яка в них була.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno