Розділ 730. Я йду в Деревню Скритого Листа!
Аоба, дивлячись на вираз, що поступово проступає на обличчі Наґато, і на його позу, міг безпомилково прочитати думки, які опанували того в даний момент.
Зовнішній Наґато вже не був таким, як колись.
Після всіх цих подій, які підбудували Аобу, Наґато повністю зрозумів, що є речником роду Ооцукі. У ньому прокинулися гордість і зневагу, ніби всі інші люди перед ним були лише мурашками.
Це почуття не змінилося навіть у присутності Конан і Яхіко.
У цю мить, коли Конан і Яхіко вирішили не покидати Коногу разом з ним, його погляд на них почав поступово набувати справжнього сьогодні вигляду.
Силует Наґато поступово віддалявся.
Ні Конан, ні Яхіко не кинулися вдогонку.
Побачивши цю сцену в пам’ятках вартового, Аоба відразу зрозумів: саме у цей момент догмат про Трійцю з акацуки розколовся.
Вони більше не підуть по житті рука об руку.
Саме тут змінилася історія світу ніндзя.
Або ж, точніше кажучи, вона почала змінюватися від приходу Аби в цей світ, але тепер його вплив безпосередньо торкався Акцукі.
Аоба передбачав, що в майбутньому Акацукі або розпадуться, або Яхіко знову візьме на себе всесвітнє керівництво організації.
Принаймні, він точно знав: Наґато в Акацукі більше не повернеться.
Перші цілі Акацукі більше не мали нічого спільного з Наґато.
Спочатку виготовлення Акацуки було плодом пристрасті і ентузіазму Яхіко. Він хотів зібрати групу однодумців, щоб разом принести мир у землю ніндзя.
Нагато ж прилучився до них лише тому, що хотів допомогти Яхіко виконати його мрію.
Але з тих пір як він дізнався про існування клану Ооцукі...
Все це перестало бути проблемою.
Дізнавшись про справжній процес, Наґато зрозумів: тепер вони подібні до жаб на дні колодязя, які б'ються за якісь мізерні крихти на крихітному клаптику землі.
Він вважав, що слова Ооцукі Тонері мають щось важливе для нас: не слід обмежувати свій світогляд цим місцем; нам потрібно дивитися ширше — по цілому світі.
І в цьому величезному світі його клан Ооцуки - це божественний рід усього всесвіту.
Звичайні люди перед ним були нічого не варті, як комахи, і зовсім негідні того, щоб їх ставили в один ряд з ним.
Зрозумівши це, Наґато відчув, як всередині все ускладнюється.
Він почав шукати цих людей.
Здавалося, все тут вже прийняло зовсім інший вид.
У серці Наґато не було ні краплі вини. Він вважав, що дав Конан і Яхіко останній шанс, але вони їм не скористалися.
Якби вони погодились залишити Коноху разом з ним і твердо стали на його бік, то в майбутньому він продовжував би вважати їх своїми друзями.
Але оскільки події дійшли до такої точки, все це вже не мало значення.
Насправді Наґато не розумів, що з його нинішнім характером їх розрив був лише питанням часу.
Будь-яка незначна причина могла призвести до такого фіналу.
Трійця дійшла до цього моменту не тільки через спільні ідеали, а швидше через загальні лиха - вони притискалися один до одного, щоб зігрітися в холоді бідності.
Але коли одна людина виривається з цього середовища, перестрибує через "врата дракона" і перетворюється на істоту іншого порядку, справжнє ставлення до світу проявляється в всій красі.
Насправді, теперішні зміни в Наґато вже передбачали, що рано чи пізно вони стануть на різні шляхи.
Аоба таємно зітхнув, дивлячись на спинку Наґато. Він не вважав себе винним, адже навіть якби він не розповів про клану Ооцукі, в майбутньому все одно сталося б багато подій.
Ці події в основному коренилися б у відносинах між Наґато і Яхіко, а Конан була лише зв'язком між ними.
Це було схоже на ситуацію, коли двоє чоловіків одночасно люблять жінку. В їхній « будівельній угоді», поки все знаходиться в стадії невизначеності, вони можуть здаватися нерозлучними, а ті двоє - друзями, але насправді між ними йде прихована боротьба.
Коли жінка робить чіткий вибір на користь однієї особи, інші мусять відступити.
Але якщо жінка обере іншу ціль, відмінну від них обох, то всі троє прийдуть до фіналу свого шляху.
Доля трійці з Акацуки була саме такою: поки Яхіко живий, розрив незбережений.
У початковому сюжеті з трійці залишились лише двоє — Наґато і Конан. Вони змогли залишитися разом лише тому, що Наґато зробив з трупа Яхіко Тіло шляху Небесного моря, підтримуючи видимість того, хто все ще втрьох, а Яхико у вигляді Шляху Небес завжди був поруч Конан.
Конан ж не стала шукати нікого, крім Яхіко і Наґато.
Це призвело до дивного результату: поряд з Конан все ще стояв Яхіко, але душею цього Яхико був Нагато.
Це своєрідний і моторошний « союзі трьох».
Який все одно не приніс би плодів.
Аоба вже знайшов відповідь, спостерігаючи за їхнім відходом. Якби він не говорив про клан Ооцуки, то в той день, коли Наґато розбудив би Рінеган, між ними все одно виникла б прірва.
Кому ж тоді корилися Акацуки?
Яхіко?
Або Нагато?
І тоді виникла б та сама ситуація, що й зараз.
Переміни в Наґато відбулися не лише через титул Клану Ооцуки, а через його власну особистість. Він був такою людиною, яка мала силу і відразу запарювала над іншими. Пробивши Рінеган, він би помстився за себе богом.
Іншими словами, навіть без втручання Аби, пробуривши Рінеган, Наґато все одно вважав би себе богом. Він не вважав би світ ніндзя просто пусткою в порожньому просторі, навіть якщо б він не знав про клан Ооцукі та величі всесвіту.
У той момент Наґато вирішив би, що він єдиний правдивий Бог у світі!
І занесся б ще сильніше, ніж зараз.
Тому, поки Яхіко залишався в цьому світі, конфлікт між ним і Наґато був неминучий. Річ у тім, що обидва любили ту саму жінку — Конан!
Аоба дивився на це з глибоким почуттям, бо подібні картини він бачив безліч разів у своєму старому світі до переміщення. Навіть у телесеріалах такі « мильні » сцени відбувалися нескінченно.
Для Аби такі сюжети були чимось, що можна видати експромтом, не ходячи до глибокого аналізу. Він міг легко охарактеризувати це і навіть описати у своїй майбутній книзі.
Для мешканців світу ніндзя це б сподобалося.
Отримавши цей обсяг інформації, Аба вже приблизно здогадався про майбутній вектор розвитку Трійці Акцукі.
По очах Конан було видно, що вона все ще хоче увійти в Коноху. Цю жагу і прагнення неможливо було приховати.
У очах Яхіко чигала непевність і нерішучість щодо обох сторін. Він не схилився ні до кого, просто стояв сам по собі, наче третя сторона, мовчки спостерігаючи за тим, що відбувається між Конан і Наґато.
Щодо Наґато...
Аоба міг уявити, що Наґато обрав шлях пошуку сили. Дізнавшись, що він з роду Ооцукі знайде спосіб розбудити Рінеган і невдовзі досягне успіху в цьому прориві.
На той час сила Наґато зросте ще більше, і гордість знову вибухне.
І стане ще шаленіше.
Звичайно, кожен з них став на свою дорогу.
Ніхто не знає, що́ їх чекає наприкінці цієї подорожі.
Але вони вирішили змінити своє життя і не хотіли повертатися до своїх колишніх днів.
Можливо, у цьому і полягав майбутній розвиток Акацуки.
Аоба і сам не міг сказати напевно.
Він продовжував вивчати спогади.
Треба сказати, що пам’ять вартового була дуже повною. Продивляючись цей фрагмент, можна було чітко бачити все, що там відбувалося.
Навіть Мінато Намікадзе не знав про це.
На той момент Мінато вже покинув браму Конохи. Розмова з Акацукі була особистою, але вони не вважали її вартовим.
Більше того...
Акацукі вже почали роз’єднуватися в Трійці, і це призвело до розколу у їхніх стосунках.
Все це було очевидно.
— Нагато... — Конан мовчазно дивилася слідом ушеному Наґато.
Вона лише пробурмотіла його ім'я.
Але не гукнула його.
З огляду на такі зміни, Конан більше не хотіла надто багато спілкуватися з Наґато.
Хоча формально вони все ще були в Акацуки і залишалися друзями, їх душі вже розійшлися.
Можливо, це було пов’язано з тим, що Наґато став пихатим!
А може, Конан був збентежений думками!
Або з усім цим разом.
Отже, ставлення Наґато до Конан змінилося і вже не було таким. Це було схоже на те, як вічний « покаблучник» раптом перестав плазувати.
Конан відчула холод у змінах Наґато. Їй здавалося, що Наґато змінився, хоча насправді він просто став собою, переставши без озирання віддавати все, чим у нього було, як раніше.
- Що це означає?
Конан міцно стиснула кулаки. Її фіолетові очі бурили спину Наґато, що виходить. Очевидно, вона розлютилась. Зрештою, з її точки зору Наґато дійсно став іншим.
- Яхіко, що ти про це думаєш?
Конан перевела погляд на Яхіко, який весь цей час зберігав мовчання.
Це питання Конан негайно розпалив цікавість Аоби. Він також хотів знати, що сталося між Яхіко і Конан, адже в оригінальній розповіді про анімацію Конаніма (Коган) закохалася Яхіко, а Яхико любив Кана.
У цей момент...
Яхіко подивився на вже віддаленого Наґато, потім повернувся до Конан, в чиїх очах читалося очікування.
- Я нікого не вибираю.
Яхіко похитав головою і просто замахав в іншому напрямку. Він не хотів іти з Конан до Коноху, щоб жити там. Це місце було для нього зовсім чужим. До того ж, реакція Мінато Намікадзе до певної міри зачепила його гордість; вже не мало значення, чи він був учнем вчителя Джираї або ні.
Побачивши, що Яхіко вибрав такий вибір, Егуд частково погодився з ним.
Насправді він думав, що Яхіко зробить саме так.
З його точки зору все було ясно.
Навіть якщо у Яхіко і Мінато Намікадзе було щось спільне, то це був лише вчитель Джирая. Було б мудро прибрати зв’язок між цими людьми і не мати жодних контактів.
Крім того, Яхіко не мала таких причин, як Конан. Конан хотіла прийти до Коноху, тому що у неї були інші справи і багато особливих ідей.
Але Яхіко їх не було...
Яхіко спочатку погодився прийти сюди лише тому, що Конан запропонувала перенести Акацуки до Коноху. У глибині душі він протистояв цьому, вважаючи Акацукі своїм дітям, створеним його руками, і коріння організації повинно бути в країні Дощ.
Але заради Наґато він все ж таки вирішив піти за Конан і Натана до Коногу. По суті, він вже приніс жертву.
Але ця жертва не принесла належної винагороди.
Він на власні очі бачив зміни, які відбулися в Наґато, коли той дізнався, що належить до клану Ооцукі.
Навіть вираз його обличчя змінився.
Уся людина стала іншою.
Той Наґато був йому чужим.
І сьогоднішній Конан теж здавалася йому чужою.
Між цими чужинками він не міг вибрати життя в незнайомому селі.
Яхіко вирішив піти туди, де починалася його мрія. Можливо, він продовжить підтримувати свою мрію, схожу на примарний мильний міхур, але він більше не хотів мучитися в реальності цих двох.
У цей момент від колись єдиної Трійці Акацуки залишилася тільки Конан.
На обличчі Конан відображалася тінь гіркоти. Раніше вона вірила, що ці двоє ніколи її не полишать.
Але тепер вони пішли.
Ми повернулися без жодних зусиль.
Залишивши її тут одну.
Але в глибині душі вона не відчувала сильного смутку. Навпаки, її погляд став ще гіршим.
— Я йду в Деревню Скритого Листа!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno