Глава 715. Замішання Мінато
Насправді, не тільки Теучі ніколи не бачив Мінато Намікадзе в стані емоційного зриву у всій Дерені Скритого Ліста знайти кількох людей, яким довелося бачити цю особу.
Завжди і в будь - якій ролі він виявляв оптимізм, відвертість та прагнення до кращого. Саме такий образ постійно зміцнював інших, провадивши їх до нових вершин і невпинного прогресу.
У подібних справах...
Теучі був не дуже сильний.
Поправляючи тут, в Ітараку Рамен, він дійсно бачив багато.
Він отримував багато інформації, бачив витоки багатьох подій і дізнавався таємниці, невідомі іншим. Або, скажімо так, якщо хтось щось знав, то, поки ця людина їв тут лапшу, Теучи міг це почути.
Сюди входили і недавні чутки, і зміст чиїхось розмов. Відвідувачі не особливо старалися понизити голос, а ті, хто був обережним, навіть не підозрювали, що їхні слова все одно долітають до вуха Теуру.
Течі вже якимось чином стали « всезнайкою» Конохі. Об'єми розведених в його голові могли тягнутися з архівами багатьох шінобі, відповідальних за збирання інформації - зрештою, це і була робота « у полях».
Саме тому Теучі в багатьох справах зберігав скромність і непримітність, наче взагалі нічого не знає.
Тепер Мінато Намікадзе раптово поставив йому запитання, яке могло б означати, що він стане на захист дівчини. Але кухар не знав, що робити. Він не мав такого досвіду, адже більшість свого часу був лише зором драм, який грав у його локшину.
На мить Теучі замовк і не проколов ні слова.
— Брат Ичираку, коли вона прийшла? Невже вона просто замовила дві порції локшини і більше нікуди не йшла?
Побачивши, що Теучі не відповідає, Мінато продовжив розпитувати. Його голос не був різким, він звертався до Тевчі і зберігав звичку м’якості. Зрештою, це був чоловік, якому він міг довіряти, один з небагатьох на даному етапі, з ким можна було повністю розслабитися і не боятися удару в спину.
— Ну...
Почувши повторне, більш детальне запитання Мінато, Теучі зрозумів, що йому просто потрібно висловитися. Він спочатку подивився на Конан, потім перевів погляд на вартового воріт і, нарешті, знову глянув на повне надії обличчя Мінато.
- Вона прийшла сюди якийсь час тому.
— Спочатку замовила одну порцію рамена.
— Але пізніше попросила ще одну.
- Я тільки-тільки подав її, вона ще не встигла доїсти, як прийшов ти.
- Це все, що мені відомо.
Теучі насправді проникли симпатією до Конан. Особливо тоді, коли вона підняла праву руку і показала великий палець. У глибині душі він дуже потребував, щоб клієнти визнавали його локшину.
Будь-яке, навіть найменше визнання, просте слово « це смачно» служило для нього величезним стимулом.
Це була основна рушійна сила, яка заставила його постійно відточувати майстерність приготування локшини.
Страсть.
Це була щира пристрасть Тевчи до своєї справи.
Він любив готувати.
І справа була не тільки в задоволеннях, яке дає хороша їжа.
Але навіть на обличчях людей, які пробуджують його раймена, він відчував велике задоволення.
Він тримав локшину з одного боку, щоб отримати прибуток. А з другого він намагався задовольнити цю внутрішню спрагу самореалізації.
У цей момент він ще чіткіше зрозумів, чого хоче.
Тому Конан виявив у нього ніжні почуття.
І, природно, він був готовий замолити за неї слово.
Звичайно, Теучі не став би брехати на порожньому місці. Все, що він сказав, було чистою правдою. Саме через правду він вирішив підтримати дівчину.
— Хм?
Мінато на мить поквапився. Він не очікував, що відповідь Теучі точно співпадає з тим, про що сказала Конан. Побачивши, що Конан лише глянула на нього і знову взялася за незакінчену порцію — ніби її увагу прикуто до лапи.
"Як же так?"
"Невже ця людина дійсно прийшла тільки для того, щоб поїсти лапші?"
"Це ж дуже дивно."
« Не схоже на правду!»
« Чи це просто відволікання, щоб змусити мене бути пильнішим?»
У голові Мінато швидко проносилися думки. Питання ставали дедалі більшими. Події останніх днів настільки виснажили його, що він почав втрачати звичку тверезо мислити у багатьох аспектах.
Йому не подобалося це почуття, але він був змушений миритися з ним. Він не міг змусити себе повернути колишню незнищенність, тому що події були занадто великими.
— Фух...
Мінато зробив глибокий вдих, потім повільно видихнув, намагаючись вгамувати емоції. Він доклав зусиль, щоб його обличчя не виглядало таким стурбованим, намагаючись зберегти зовнішній спокій і психічне замішання. Зрештою, він все ще не розумів планів цієї дівчини. На чиєму вона боці? Чи пов'язана вона якось з Третім?
Чим більше він про це думав, тим важче було судити. Наміри ворога були туманними.
Це було неможливо пояснити логічно.
Не можна робити поспішних висновків, поки він не докопатися правди, бо це могло б торкнутися також викладача Джірая.
Тепер він вперше зустрівся з Акацукою. Коли він спілкувався з ними, то помітив їхню поведінку досить дивним. Тому, керуючись принципом обережності, не дозволив їм увійти до Коноху. Але це не означало, що він мав до них якусь особисту антипатію.
Озираючись на Конан, він продовжував міркувати: « Чи є хоч найменша ймовірність, що ця дівчина дійсно просто хотіла поїсти локшини? » Але сама думка здавалася йому неймовірно безглуздою, і він сам ледве в неї вірив.
Зрештою, це звучало занадто абсурдно.
Сказати, що дівчина пройшла тисячі миль до Конохі лише заради того, щоб зайти в Ічіраку Рамен... Вона твердила, що дізналася про це місце від вчителя Джіраї, але сам Джерая навіть не чув назви Рамен. У всьому цьому було занадто багато суперечностей.
Однак факти самі за себе говорили.
— Поясніть.
Мінато не відразу допитав вартового воріт, а спочатку слухав Конан. З його точки зору, до цього шінобі теж було багато питань. Хай зараз він ще не був новим Хокаґе Деревні Скритого Ліста, але стане їм у найближчому майбутньому.
Поведінка вартового, який залишив пост і привів у село дівчину, якій був закритий вхід, та ще й заради того, щоб поїсти лапші... Така курятина поведінка не була просто недбалою.
Проблема цього чоловіка була дуже серйозною.
Мінато просто хотів спочатку зрозуміти, що відбувається. На його думку, з усієї Трійці Акацукі походить найбільша загроза. Можливо, двоє інших вже почали контактувати з Третім вартовим.
— Це...
Варта була дуже збентежена. Зовсім недавно він відвідав Мінато, щоб повідомити про гостя, і на власні очі бачив цілий процес спілкування Мітато з Трійцею Акацуки. І ось тепер він сидить тут з Конан в Ичіраку Рамен, спійманий Мінато з політичним. Він не знав, як описати свою незручність. Йому здавалося, що він опинився під підозрою і його не можна буде розплутати.
- Вона справді хотіла поїсти локшини.
- Вона учениця пана Джарія.
- У мене не було вибору.
— Довелося особисто наглядати за нею, щоб проводитися назовні, як тільки вона доїсть.
- І ще...
- Ті двоє не увійшли в Коноху. Вони розлучилися. Схоже, у них виникли якісь розбіжності.
Варіант виклав усю інформацію, яку мав. Він не хотів, щоб Мінато його неправильно зрозумів. Адже невдовзі він стане четвертим Гокаґе. Якщо він хоче жити спокійно в Конохі, йому не можна допускати помилок у принципових справах.
Хоч би якими сильними був пан Джірая, він залишається ніндзя Конохи. Хоч би якими високими були його авторитети, він не є Хокаґе.
А Мінато Намікадзе незабаром ним стане.
Варта була досить чіткою. У виборі між Мінато і Джіраєю він завжди буде на стороні Мінату.
Або, точніше, на стороні істинної влади.
«?»
Почувши це, Мінато відчув, як в голові додавалося знаків питання.
« Розійшлися? »
Мінато знову перевів погляд на Конан, заворожено дивлячись, як вона з апетитом підіймаються запашну локшину. Його серце було збентежене.
Що це за вистава?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno