Розділ 691. Сила відповідальності!
Компромат Орочимару і Данзо розлетівся по всьому небу. Весь світ ніндзя дізнався про події, які відбулися в селі Скритого Ліста. У селі Скритого Тумана, вони вважали себе більш обізнаними з правдою. Вони знали, що за спиною Конохі стоїть « чорна рука», яка визначає все суще, але вирішила, ніби ця рука належить Мінато Намікадзе, і ствердилися в думці,що він стане Хокаґе нового покоління.
У селі Скритой Каменя вважали це виявом самопожертви третього. На їхню думку, третій чоловік вирішив залишити пост Хокаґе і повірив у надію на майбутнє Мінато Намікедзе. Він також використовував цей метод для того, щоб уві сні не думати про світ ніндзя. Нехай всі думають, що Коноха занурилася в хаос, тоді як така зміна старого нового дозволить плавно завершити передачу влади і змусить жителів Конохи ще більше підкорятися Мінато Намікадзе.
Однак у селі Скритого Каменя до такого ж ставлення ставилися з презирством, вважаючи це безглуздим і не вартим навіть поради. У селі Скритого Песка вважали, що за лаштунками все може бути не так просто, але конкретних здогадок у них не було, тому їм залишалося тільки мовчки спостерігати за політичними змінами. А решту ніндзя вважали дуже простими, бо вони відчували себе сторонніми спостерігачами, які пожирали плітки. З їхньої точки зору, навіть таке могутнє село як Коноха, приховувала в шафах стільки скелетів, а верхівка була готова на все заради збереження власних інтересів.
За останні декілька днів події Конохе перетворилися на справжній вихр, який пронісся по всьому світі ніндзя і став темою для обговорення майже кожного шінобі... Країна Залізнеза, десь біля входу в одну з таверн.
Масивна фігура повільно підійшла до дверей. Людина простягнула праву руку, з силою штовхнув дерев’яну стелю і зсередини на неї вилилася потік шуму. У цього чоловіка були довге серебристо-білі волосся.
На голові вміщався особливий протектор, на якому не було знаку будь-якого села, а був написаний лише один символ - "Масло". Час майже перевалився за полудень, але в таверні вже було багато відвідувачів. Вони пили вино і базікали. Під впливом алкоголю всі розмальовуються, а темою розмов були недавні події в Деревні Скритого Листа.
- Чули, що відбувається в Конохі?
— Чули, чули, ну і умиро!
— Учень третього Хокаґе, Орочимару, прямо перед цілим селом публічно розповів про всі ті огидні речі, які вони робили роками.
- Це ще що! Крім Орочимара, там був і Шімура Данзо — той самий, що ходить у темряві.
- Раз все дійшло до такого, це вже справжня ганьба Конохи.
- Я ще чув, що Третій Хокаґе пішов у відставку і визнав провину.
- Цікаво, хто стане новим Хокаґе?
— Та яка різниця, Коноха вже стала посміховиськом!
Нам залишається тільки сміятися з них, бо такого ніколи не траплялося раніше.
—...
Один за одним лунали голоси, наповнюючи таверну і роблячи в ній ще більш хаотичною. Усі присутні в повній мірі насолоджувалися можливістю поглумитися над ситуацією. Адже для кожної людини події в Конохі були чудовою причиною глузування. Чоловік з серебристо-білим волоссям повільно сів на стілець; на його обличчя не віддзеркалювалося ні радості, ані печаль, ніби він і не чув цих слів. Тільки сліди сліз у місцях очей могли відчути якісь внутрішні зміни.
Цим чоловіком був один з саннинів Конохі, Джірая.
« Я не сподівався, що Конохі відбудуться такі зміни» — пробурмотів Джарія про себе. Він якраз збирався повертатися в село, але зовсім не через ці події, про які дізнався тільки що.
Він повертався, бо побачив чудову книжку — « Історія вчителя Буроло ». Тепер ця книга все ще лежала в його сумці для спорядження; він вже збився зі свого рахунку, скільки разів її перегортав. Розпитавши людей останнім часом, він дізнався, що автор цієї книги з Конохі. З такими почуттями він знову вирушив у дорогу до рідного села. Але він не сподівався, що почує тут розповіді про Коноха. Люди в справі були його знайомими зі старими людьми.
— Чашечку саке.
Джірая недбало помахав барменом, спокійно оселився і почав чекати на випивку. На даному етапі йому зовсім не потрібно було питати цих людей. Йому достатньо було просто слухати.
Присутні наперебій обговорювали події в Конохі, майже не торкаючись інших тем.
— Чашечку саке.
Джірая знову покликав бармена, чекаючи на своє замовлення. На даному етапі...
Хоча ці промови могли бути прифарбовані суб'єктивним мисленням людей, перетворюючись на трансведення чуток, все ж вони не були чистою вигадкою. У них містилася величезна кількість реальних фактів, навіть якщо кожен і досить перебільшений у міру своєї фантазії.
— Чашечку саке.
Джірая мовчав, чекаючи на випивку.
— Идет!
---
— Мабуть, не витримав ганьби.
- Насправді, якщо подумати, я б на його місці теж знайшов якусь діру, щоб забитися туди і більше ніколи не показуватися людям.
Так висловився один з гравців у азартні ігри, хіхікая. Насправді він не знав ніяких « прихованих таємниць» і був обізнаний куди менше, ніж шенобі з інших сіл; все, що він знав, було вислухане під час ранкових розмов.
Але люди часто поводяться саме так: дізнаючись щось поверхово, вони обов'язково повинні зробити вигляд, що повністю розбирається в питанні. Особливо, коли йдеться про популярних пліток - варто лише чути щось від вуха, як відразу народжуються власні висновки та ідеї. Інакше життя може здаватися зовсім не таким, як раніше. Знати — обов'язково, розуміти - не потрібно, і відсутність розуміння зовсім не перешкоджає їм висловлювати свої « моральні погляди ».
Особливо коли суть справи не ясна, люди схильні видавати екстравагантні версії або негайно йти наперекір очевидному, щоб підкреслити свою індивідуальність і привернути увагу.
- Третій пішов у відставку?
Почувши це, Цунада замерла в замішанні. Вона зовсім не розуміла, що саме сталося, і просто дивилася на нерозкриті гральні кістки, в той час як у голові бушували складні емоції. Перед тим як покинути Деревню Скритого Ліста, вона всім серцем бажала змін у Конохі, особливо в її політичному ладі щодо пості Хокаґе. Але це було не так просто. Навіть ті пропозиції, що вона висунула, не знайшли належного розуміння, які зрештою призвели до її відходу і способу життя, який вона вела зараз.
Но... Коли вона почула про те, що третій подав у відставку, то відчула велике замішання. Теперішня Цунада не була тією Зунді з майбутнього, часів смерті третього; Та Цінаде вже занадто довго пробула поза село, її серце черствіло і не відгукувалося так легко на емоції. Але зараз все було інакше.
Зараз вона покинула Коноху зовсім недавно, і її оточенням все ще залишалися хаотичні ставки. Чим більше людина не дбає про справи села, тим сильніше вона переймається цим — природою людини. Про речі, які дійсно не дбають, не потрібно нагадувати собі так наполегливо! Цунада піддалась губам.
- Що ви ще знаєте? — Вона продовжувала розпитувати людей. Тепер їй було дуже важливо дізнатися більше про Конох, ці новини для неї були надзвичайно важливими. Її серце все ще було пов'язане з Лістом, оскільки вона пішла звідти, сповнена розчарування, зовсім недавно.
Гравці переглянулися, їхні обличчя стали дивними. Вони зовсім не розуміли, чому ця "Легендарна Невдаха" раптом так зацікавилася справами Конохи. Судячи з її вигляду, вона зовсім не була схожа на ніндзя, але виявляла таку увагу.
- Та це, взагалі-то, не найголовніше.
- Звичайні скандали, нічого особливого.
- Це взагалі не важливо.
— Селиня Скритого Листа прогнила до самого фундаменту.
— Давайте краще продовжимо гру.
— Над цією скукотищою достатньо разок посміятися.
— Не варто витрачати на це стільки часу. Воно того не варте.
Один з гравців випав. Насправді він і сам більше нічого не знав. Він лише чув, що Орочимару і Данзо вивалили купу бруду, розкривали багато секретів Скритого Ліса й розповіли про їхні вчинки. Но... Що це були за справи конкретно? Він не ведал. Він не знав, що саме злили Орочимару і Данзо, але тим більше не уявляв, які наслідки це пошкодить. Він не знав, наскільки правдиві ці факти, і не розумів значення цих викриття для Конохи. Для нього це було лише розвагою.
До того ж, « поїдання цього арбуза» не приносило йому особливого задоволення, бо сам з собою предмет суперечки його мало цікавився. Тепер, коли він сказав це, його цікавість і зовсім збезчещилась. Він завів цю розмову лише для того, щоб показати свою обізнаність у модних темах, мовляв, він багато знає і нічому не дивується. Він хотів закінчити на цьому фразі.
Але він не очікував, що ця « більша Медуза» знову почне розпитувати про це і з очевидним наміром докопатися до самої суті. Такого він вже не витримав. Не можна було дозволяти їй запитувати далі, бо на подальші запитання у нього просто не було відповідей.
- Більше не граю.
У цей момент Цунада встала і рішуче пішла до виходу з грального будинку. Хоча ця інформація не була чіткою, вона зрозуміла: тепер їй потрібно повернутися до Коноху. Деякі речі можна прояснити, лише повернувшись особисто. Прийшов час.
— Эй, не йди!
Ворсти гравців один за одним кинулися на Цунаді. Вони добре розуміли, що якщо ця "Легендарна Невдаха" піде їм не на кого буде жити найближчим часом. Це було занадто серйозно! Все не могло закінчитися ось так! У мить майже всі гравці стали дуже напруженими, і їхній погляд був прикутий до Цунади з найбільшою тривогою. Для них вона була не просто партнером з гри, а гаманцем, від якого залежало їхнє існування.
Для цих азартних людей... Ці гроші не були головними! Хоча всі вони формально прагнули виграшу, в глибині душі вони хотіли визнання, внутрішнього задоволення - того самого відчуття тріумфу коли здається, що богиня удачі стоїть на твоєму боці. Це відчуття зазвичай набагато приємніше самих грошей! Гроші є лише приємним доповненням, плодом перемоги.
І тепер ця легендарна "Великий Медуза" давала їм не тільки гроші, а й почуття вищості від перемоги. Це було як чит-код в їх недовгому житті гравців, що дозволив розбавити вічне напруження. І тепер, коли вони мали повернутися до колишнього життя, у душах пробуджувалося відчуття невимовної втрати. Хоча кожен з них знав, що цей момент рано чи пізно прийде... Коли він прийшов, всі вони почувалися спустошеними до краю.
— Ні, — рішуче похитала головою Цунада. Вона не була нерішучою людиною і не любила, коли хтось намагався впливати на її вибір; це стане помітним навіть пізніше, як вона стає Хокаґе. Якщо вона щось вирішила - вона це зробить. Зараз вона повертається до Коноху.
— Мені пора.
Коли Цунада викинула останню фразу, вона вийшла через головні двері ігорного будинку. Відчувши яскраве сонячне світло, вона ступила на дорогу до Селеви Скритого Листа. На цей раз її повернення стосувалося не тільки третього, але й Орочимару. Було очевидно, що Конохе тепер сповнений хаосу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno