Неконтрольовані завдання!
Ще коли Аоба попросив Мінато поїхати на гору М'юбоку, щоб опанувати режим Мудреця, він уже здогадався, що Кушина може зробити там прорив.
Тепер здавалося, що його припущення були далеко від правди.
Причина проста: тоді Кушіна була повноцінним джинчууріком дев’ятихвостого. Дев'ятихвостий всередині неї не був поділений на інь та ян, на відміну від того, що пізніше було у Наруто.
Крім того, Кушіна належала до клану Удзумакі і мала унікальну здатність запечатувати хвостових тварин.
Раніше, коли дев’ятихвостий був запечатаний в Міто Удзумакі, він почувався повністю пригніченим. Але замість того, щоб вважати це ув’язненням, він вважав його місцем безпеки.
Зовнішній світ надто жахливий!
Якби Кушіна тренувалася в Мудреці, то стикалася б з проблемою дев’ятихвостого. Аоба тоді припустив, що вона обов'язково вирішить цю проблему.
"Пора б глянути."
Кутики губ Аби злегка піднялись. Його погляд впав на Сакумо Хатаке. Він бачив, як той з гнівом дивиться на третє слово і вважає його чистим лицемірством та дуже незадоволеним.
Насправді, Сакумо краще всіх розумів і приймав дії третього. Ніхто інший не бачив розповіді про хаорі з короткими рукавами. Зараз, у ситуації з Мінато Сакумо, мабуть, бачив відгомін свого власного минулого.
Звичайно.
Сакумо не вся увага приділялася Третьому. Частина його погляду була спрямована на стоячого недалеку Аобу.
Він і сам не міг пояснити чому, але розумів, що той чоловік був з Третім. Можливо, це були дві різні сили, але він не міг визначити до якого з них належав Аоба.
Це було дуже дивне відчуття.
Без будь-яких підстав.
Але він був готовий в нього повірити!
І саме в цей момент зіниці Сакумо різко звузилися. Він помітив щось, що його приголомшило.
В одну мить молодий чоловік, на якого він дивився, зник. Без будь-яких ознак, просто розчинився в повітрі.
— ??
У голові Сакумо з’явилася ціла мотузка запитань. Він зовсім не розумів, що сталося. За той час, поки він моргнув, ця людина зник, немов його тут і не було, ніби все це було лише його ілюзії або галюцинацією.
"Странно".
Сакумо насупився. Він смутно відчував, що тут щось не так. Але він все ще стояв перед третім, який питав про Мінато. Це змусило його замислитись, чи не було це хитрістю третього, щоб відволікти їх увагу, замкнути їх тут, а самому відправити когось діяти.
Прокляття! Прокляття!
Це обурливо!
Сакумо міцно стиснув кулаки. Тільки що він не відчував такого сильного припливу крові до голови, але тепер відчув. Навіть він відчував глибоку безсилість, яка наповнила його серце.
Ця думка швидко оволоділа його розумом.
Пригадуючи момент, коли він став командувачем армії ніндзя Конохі і до самого повернення, він дійсно здобув перемогу в третій світовій війні шінобі, але у кожній битві його роль була дуже обмеженою. Навіть тепер, стоячи перед Третім хлопцем, він почувався пригніченим. Він зрозумів, що нічого не зміг змінити.
Це було нестерпно!
- Що саме сталося? — запитав третього, дивлячись на Сакумо. Тепер він міг отримати відповідь лише від чоловіка, якого сам призначив командувати об’єднаною армією ніндзя Конохі. І після того, як він поставив питання, він помітив, що емоції Сакумо різко змінилися, ніби за цим питанням приховувалась якась таємниця, яка ще більше розпалила його цікавість.
—... — Сакумо втратив дар мови. Він холодно подивився на третього, вже думаючи, що лицемірство цієї людини не знає кордонів.
І не тільки Сакумо так думав. На обличчях, що повернулися ніндзя Конохі з'явився ще дивніший вираз. Вони вже не знали, як поводитися з Третім. Величний образ Хокаґе в їхніх серцях раптово впав.
***
Аоба з допомогою Техніки Грім, який літає Бога, перемістився прямо в листя дерев. Він пішов на очах у Сакумо, або, точніше, під його пристойною увагою, не звертаючи уваги на те, що він помітив в ньому щось неправильне.
Насправді, Аоба з самого початку знав, що Сакумо відчув себе не із початкового складу армії ніндзя Конохі.
Але Сакумо, турбуючись про загальну картину, не почав говорити про це, через що, коли Аоба пішов, той так і не дізнався, хто він такий.
Крім того, Егуд вибрав момент для догляду дуже точно. Він скористався тим, що Третій питав про Мінато і пішов саме тоді, коли увагу всіх було зосереджено на третьому. Навіть якщо вони помітять його раптове зникнення, вони списатимуть все на Третьому.
У цей момент.
Аоба стояв на гілці, приховуючи своє тіло і зливаючись із деревом. Його чакра була надзвичайно стримана, майже не створюючи коливань. Він спостерігав за тим, що відбувається недалеко, наче глядач в VIP-ложах.
Вся сцена в лісі була перед його очима. Сім мечників Тумана напівкругами оточили Кушину Удзумакі. А кришина, обгорнена червоною чакрівою, вилучала потужну аруду і сама придушувала сімох противників.
Трохи далі, на дереві, він бачив Мінато Намікадзе, який також стежив за ситуацією, але не міг бачити Аобу.
...
— Хвоста звірина?
— Ты джинчуурики?
— Як це можливо?
- Ви можете використати силу хвостатиного звіра!
—...
Сім мечників Тумана були приголомшені. Їхні почуття були змішані, наче вони каталися на американських гірках. Останні події повторювалися перед їхніми очима. Вони думали, що Кушіна звичайна дівчина і вона виявилася джинчуурики хвостатого звіра. Це різкий контраст, який їх сильно вразив.
— Час закінчувати, — зимно вимовила Кушина. Її характер завжди був сильним. Ще в академії ніндзя навіть старші учні, які вже стали ніндзя, не могли образити її. Тим більше, у такій ситуації вона не відчувала жодного страху.
Кушина знаходилася в Режимі чакри Дев'ятихвостого і могла у будь-який момент використовувати його енергію. Ця енергія була практично незбагненною. Звичайно, зараз вона могла тільки використовувати цю чакру і ще не досягла рівня взаєморозуміння з Дев'ятихвостим, щоб увійти в режим Курами.
Але щоб битися з Сімома мечниками Тумана, цього режиму було досить.
Причина була проста!
Ці мечники Тумана хотіли не вбити Кушину, а щось інше. Тому вони були зв’язані і не могли повністю викластися, бо воювали з нею.
У битвах такого рівня найменше відволікання може вирішити результат. Тим більше, що їх воля і цілі були спрямовані не на неї.
В одну мить.
Вони переглянулися. Кожен з них був збентежений і запитував себе, чи не шукали вони поради в інших.
Джузо Біва врешті кивнув.
— Уём.
У голосі Джузо чулася втома. Навіть він змушений був визнати, що місія провалена. Мінато пішов, і битися з таким сильним джинчуурікі для них не мало ніякого сенсу.
Перемога чи поразка в цій битві не мали значення ні для них, ані для Дерів Скритого Тумана.
- Так! Решта мечників Тумана добре розуміли ситуацію і теж були готові піти. Зрештою, вони прийшли сюди не для того, щоб померти.
У бою з таким противником вони могли понести смерть, але ніхто не хотів вмирати.
Якби це було заради майбутнього Деревні Скритого Тумана, вони б пожертвували своїми життями. Навіть якби Мінато стояв перед ними, вони б сміливо вступили у бій. Але ситуація змінилася. Мінато тут не було, а була Кушина Удзумаки...
Якщо вони нанесуть їй хоч найменшу шкоду, то вибухнуть гнівом Мінато і тоді ворогують з майбутнім Конохі.
Тепер, коли вони дізналися, що Мінато володіє просторово-часним ніндзюком, вони зрозуміли, ніби тримати його було неможливо. Це була помилка в розвідці. Вони не знали про це. Тепер, знаючи, що ця місія була невиконаною.
Зрештою, людина яка володіє просторово-часною ніндзюцу не може зупинити, якщо вона сама захоче піти. Це означало, що якби вони не намагалися тримати Мінато, то ніяким чином не могли б його зупинити. Це була невиконання місії.
А якщо місія невиконана, чи варто їм витрачати тут час?
Джузо відповів, що ні.
Звичайно, інші мечники Тумана також дійшли такого ж висновку. У цей момент вони дійшли згоди.
Оскільки вони не змогли несподівано напасти на Мінато і перешкодити Конохі досягнути свого майбутнього, то мусили тільки змиритися з теперішніми силами та намагатися вижити у своєму житті.
Насправді, в їхніх серцях вони вже знали, що Коноха у майбутньому неодмінно піднесеться. Це був незаперечний факт, і ніхто не міг цього змінити.
— Йдемо, — наказав Джузо. Якщо вже вони не могли вплинути на майбутнє Конохи, то будь-яка дія проти Кушини... Знаючи, що Конохі є цінною джинчуурікою, вони ще більше не могли нічого їй зробити. Тепер Селиня Скритого Тумана не могла дозволити собі забагато ворогів, і це сильно вплинуло на них.
Шахух! Шух! Шух!*
Як тільки Джузо віддав наказ, інші мечники Тумана миттєво зникли, кожен у своєму напрямку. Це був звичайний спосіб відступу. Так, якщо ворог один, він не зможе зловити їх усіх.
Крім того, вони знали, що Кушіна не збиралася битися. Якщо вони швидко підуть, вона не буде їх переслідувати.
Після того, як інші пішли, Джузо теж повернувся, щоб піти. Він не сказав більше ні слова. Він знав, що місія провалена і говорити було не про що.
— Почекай, — зупинила Джузо на цей момент Кушина. Вона чітко відчувала їхні емоції і розуміла, що вони дійсно йдуть. Але їй все одно здавалося це дивним. Зрештою, вона вже приготувалася до бою.
- Щось іще? — Джузо злегка здригнувся і зупинився. Він навмисно затримався, щоб піти останнім, відчуваючи, що деякі речі вимагають пояснень. Він залишився, щоб залагодити справу.
З того часу, як він познайомився з Сацумою Рентаро, Джузо став дуже обережним і серйозним у справах. У такій ситуації не можна було залишати Деревне Скритого Тумана без зачіпок, які могли б бути використані проти них.
- Чому ви напали на Мінато Намікадзе? — прямо запитала Кушина.
— Це моя місія, — відхилив Джузо.
— Місія, выдана Деревней Скритого Тумана? — Кушина знову вхопилася за суть питання. Вона відчула, що ніндзя Конохі наближається і не знає, як з'явитись тут мечників Тумана не було простим збігом обставин, тому хотіла все з’ясувати.
— Ні, — похитав головою Джузо. Це все, що він міг сказати. Він не хотів створювати проблем для Деревні Тумана, але добре розумів, що відповідь на це питання не задовольнить її. Але він вирішив спробувати.
- Скажи мені, ким! — У голосі Кушіни прозвучала непохитна владність. Потім вона зимно додала: « Назви мені це ім’я, і я зроблю вигляд, що нічого не було.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno