Нам відступати?
Цель.
Аоба вжив це слово.
І воно привернуло увагу Джузо.
Сейча Джузо знав тільки, що в Деревні Скритого Тумана ворожнеча з Делівнею Сухнього Хмарака. Ця ворожнеча була пов’язана з багаторічними взаєминами між селами та загиблим старійшиною Генджі.
Но...
Крім того, що Деревні Скритого Тумана було призначено для боротьби з Селевною Хмари, Біва Джузо не мав жодного уявлення про майбутнє.
Саме тому Аоба міг так легко обманути його. Це вбивство, в очах Біви Джузо, було великою ставкою на майбутнє Деревні Скритого Тумана. Він вірив, що таким чином зможе побачити майбутнє села і допомогти їй завоювати його.
Тепер Аоба, тобто Сацума Рентаро в очах Біви Джузо, знову промовив слово «цель», що викликало на обличчі Бови Жюзо ще більше очікування. Він нічого не сказав, просто чекав, що скаже Аоба.
— Наша Деревня Скритого Тумана не може так довго тягатися з Девнею Сухого Хмара!
Аоба продовжив. Його слова відразу задали тон розмові. Вони обидва знали, що сьогоднішня загальна сила Деревні Скритого Тумана поступається силі Селиці Сухнього Хмари. Ця війна була скоріше відчайдушною спробою битися з Деревнею Скритого Хмарака. Майже два-три ніндзя з Деревні Скритого Тумана потребували, щоб впоратися з одним ніндзя із Делеві Сукрого Хмара, і це при рівні.
Якщо рівні були нерівні, то потрібно було докласти неабияких зусиль, щоб чужинець вбив джону.
Саме так було.
Аоба знав.
Джузо знав.
Селиня Скритого Тумана знала.
І люди з Деревні Скритого Хмара теж знали.
Люди з Деревні Скритого Тумана стиснули зуби. Їм потрібна була ця битва, щоб виплеснути свій біль від смерті старійшини Генджі і щоб остаточно позбутися багаторічної тіні, яку нависла над їхнім селом Дерівня Скритого Хмарака.
Біва Джузо все ще мовчав. Він просто тихо дивився на Аобу. З тих пір, як вони зустрілися в Конохі, Біва Джузо дивився на цього ніндзя з Деревні Скритого Тумана, який ховається у Конохе, по-особленому, кладаючи на нього великі надії.
Звичайно, Біва Джузо не знав, що Аоба — це Егуд. Він все ще вважав його ніндзя з Деревні Скритого Тумана Сацума Рентаро.
— Зараз, якщо ми домовимося з Конохою і допоможемо їм позбавитися від їх майбутнього, то зможемо певною мірою, використовуючи силу Конохи, набити по Дерне Скритого Хлака!
- Отже, ми не тільки дозволимо Конохі розвиватися, але й відвернемо всю увагу Деревні Скритого Хмарака.
- І тоді ситуація у світі ніндзя стане більш збалансованою.
Аоба говорив один за одним. Він говорив це не для відводу очей, а серйозно аналізував ситуацію Дерівні Скритого Тумана.
Звичайно, все це було лише на словах.
Село Скритого Тумана ніколи не стане таким, бо він не був ніндзя з Деревні Сухистого Томана Сацума Рентаро. Але він дійсно говорив з точки зору Деревні Скритого Тумана.
Якби він народився в Деревні Скритого Тумана...
Він би так і зробив, щоб посилити село.
— Но...
Але коли Біва Джузо почула слова Аби, то відчув на собі обурення. Він, який до цього мовчав, зрештою не витримав і заговорив.
— Якщо ми просто припинимо наступ на Дерівню Скритого Хлака, чи не буде це означати, що ми здалися, визнали, ніби не можемо завдати їм значного удару? — З досадою запитав Біва Джузо.
— А в чому проблема? — Аоба на мить застиг, не сподіваючись, що Біва Джузо скаже таке.
Вузьки його уст злегка піднялися.
— Наша Деревня Скритого Тумана і так не може завдати істотного удару по Делевні Сухнього Хмарака. Це факт. Хіба є щось, чого ми боїмося визнати?
— Ці слова захитають ніндзя в селі довір’я! — Стихнувши зуби, сказав Біва Джузо.
- Але це все ж краще, ніж таким чином показувати ніндзя, що ми не можемо! — Аоба.
— А... це... — Бива Джузо раптом втратив дар мови.
Він знав, що факти жорстокі, але не хотів, щоб люди в селі стикалися з ними.
- Факти є фактами. Тепер Селеві Скритого Тумана повинні не обманювати себе, а поважати факти і шукати можливості для підсилення. Зараз саме такий шанс. Якщо Коноха і Деревня Скритого Хмлака триматимуться одне одного, то селеве Схованого Тумана зможе швидко розвиватися в цьому щілині. Коли в майбутньому ми станемо сильнішими, нам не потрібно буде так ховатися і Село Скритого Тумана зможе зайняти своє місце на вершині світу ніндзя, — повільно сказав Егуд.
У його словах було багато підбурювань. Адже тепер Село Скритого Тумана було саме таким: слабкою, але мрією про верхівку світу ніндзя. Тому вони мали просто говорити те, що хотіли почути.
— Я зрозумів!
Біва Джузо глибоко зітхнув. Навіть він сам не міг заперечити цього. Його кров закипіла від слів Аоби.
— Рентаро, ты прав. Якщо ми не сильні, то потрібно це визнати. Немає потреби це приховувати. Коли ми станемо сильнішими, то матимемо свій час!
Біва Джузо, як авангард Деревні Скритого Тумана, чудово розумів сьогоднішню ситуацію. Їхні атаки на Деревню Скритого Хмара були як лоскотка, не приносячи ніякого істотного результату.
Село Скритоґо Хмари вже зупинило ніндзя з Деревні Сухистого Тумана.
Навіть...
Село Скритого Хмлака могло ще й відправити велику армію на Коноху, щоб відхопити шматок пирога. Це означало, що вони зовсім не вважалися Деревнею Скритого Тумана.
- Нам відступати?
Бива Джузо знову глибоко зітхнув. Йому дуже не подобалося це слово. У його серці вона звучала як втеча.
— Да.
Аоба кивнув, в його очах блиснув гострий розум.
- Але ми не можемо дозволити людям з Делевні Скритого Хлака думати, що ми відступаємо. Відкладаючи більшу частину сил, ми повинні влаштувати їм деякі перешкоди, щоб вони думали, що ми зростаємо чисельність, і тоді вони не вирішаться на раптове переслідування.
— Я зрозумів, — Біва Джузо вважав Аоба дуже важливою річ. — Рентаро, ти будеш командувати ніндзя з Деревні Скритого Тумана?
— Нет.
Аоба без коливань похитав головою.
- Я піду з вами до Коноху. Там мене чекають важливіші справи. Зараз у селі Скритого Тумана тільки я можу зв'язатися з Шимурою Данзо.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno