Реальність
Сни часто бувають такими.
Уві сні людина легко приймає встановлені нею установки і майже не сумнівається в них.
Часто у сні трапляються найбільш дивовижні речі.
А прокинувшись, чоловік вигукує:
"Так це був сон!"
У сні Конан була вчителькою в школі ніндзя, а також у середній школі села Коноха.
Вона ніколи не була в Конохі.
Але, прочитавши книжку, вона вже уявила собі як виглядає це село.
Вона гуляла по чистій вулиці, яких ніколи не було в Деревні Скритого Дожя, відчувала теплому сонячному світлу її шкіру, зустрічалася з учнями школи ніндзя, які йшли дорогою і повною мірою насолоджувались своєю кар’єрою вчительки.
Невідомо чому, але вона почувалася щасливою під час сну.
Здавалося, це була ідеальна робота для неї.
Єдине, що її засмучувало, був Яхіко.
Він так і не прокинувся, лежав з закритими очима, як мертвий, що викликало в неї роздратування. Це відчуття їй було незрозумілим.
Невдовзі вона опинилася в школі ніндзя.
Все тут було незнайомо, вона ніколи цього не бачила, все було плодом її уяви, але в той же час здавалося дуже реальним, ніби вона завжди тут була.
Несподівано картина змінилася.
Конан опинилася в кабінеті.
Вона щойно закінчила урок. Що саме вона викладала, то й сама не знала цього не показували, але все одно прийняла це відношення.
Зрештою всі пішли з кімнати.
Коли вона теж зібралася йти, двері скрипнула.
Скрип!
Ввійшов молодий чоловік з полоном, світло-блакитним волоссям і очима з коломи Рінегана. Це був Ооцукі Тонері.
— Директор?
Конан випалила це, не знаючи чому Ооцуцукі Тонері став директором школи ніндзя. Коли вона сказала це, то побачила зміну в його обличчі. Вузьки його губ вивергнулися в диявольській усмішку.
- Хе-хе-хе ...
Оцуки Тонері видав дивний смішок і, сміяючись, крок за кроком підійшов до Конан ...
...
— А?
Конан почала ридати, раптово розплющила очі і сіла на ліжку. Її щоки були червоними, а пальці ніг, які бачили з-під ковдри, були напружено стиснуті.
— Э... е... е...
Конан почувалась розгубленою. Картини, які тільки - но пронеслися перед її очима, все ще були яскравими в пам’яті Марії. Особливо це відчуття було таким реальним, що її душа перебувала в стані бунтарства і неконтрольованого збудження.
"Чорт!"
"Так це був сон!"
« На щастя...»
« На щастя, це був сон! »
—...
Конан бормотала собі під ніс. Її настрій у той момент різко змінився.
Коли вона вперше усвідомила, що це сон, то відчула глибоке розчарування. Не тільки тому, що вона могла б працювати вчителькою в школі ніндзя у Конохі, це було схоже на престижну державну службу, але й через відчуття порожнечі, яке дало їй зрозуміти, як все, чим сталося між нею і Ооцукі Тонері було брехнею, нічого цього не було, все це був лише плодом її уяви під час сну.
Звичайно, вона відчувала не тільки розчарування і жаль, але й велике полегшення.
На щастя...
На щастя, це був лише сон!
На щастя, це було не по-справжньому!
На щастя, вона не вийшла заміж за Яхіко!
Все це...
Ще можна було виправити!
У неї ще був шанс здійснити свою саму мрію!
Подумавши про це, Конан почервоніли ще більше, особливо коли вона згадала події, які сталися у сні немислимі речі, що так сильно співпадали з змістом « Історії вчителя Широ ». Це викликало в неї глибокі почуття.
« Ця книга...»
"Може бути, її написав Ооцукі Тонері?"
"Цет Фугаку..."
"Може, це псевдонім Ооцуки Тонері?"
« Я повинна поїхати до Коноху! »
« Я повинна поїхати до Коноху! »
« Мені здається, що тільки там я зможу знайти відповіді на всі ці запитання! »
Конан вже прийняла рішення. Але перед тим вона збиралася прочитати цю книжку. Уві сні вона вже уявила собі на місці директора Ооцукі Тонері. І вона вже думала, що якщо ця книга містить історію про неї та Ооцукі Тонері, то які ще захопливі події чекають її попереду.
Коли Конан подумала про це, то більше не вагалася.
Вона відразу встала.
Але в той момент, коли вона стала, її тіло застигло.
Конан подивилась на ліжко.
"Це..."
Кутики губ Конан сильно смикнулися. Вона добре розуміла, звідки взялася ця пляма на ліжку.
Тільки ти сам знаєш себе краще за всіх!
Конан добре знала своє тіло.
Хоча вона не була сильна в ніндзюцу стихії, проте у виготовленні води вона виявилась видатною.
Вона добре розуміла.
Те, що виглядало як мокре ліжко, насправді було не сечою.
І через сильний неспокій, який майже був викликаний реальним сном, вона змогла досягти піку під час сну, котрого колись могла досягнути лише за допомогою рук.
« Ця книга...»
Конан підняла руки, інстинктивно бажаючи потерти віскі, але виявила, що її руки вже були вологими.
—...
Конан втратила дар мови. Вона згадала, як зневажила Наґато і раптом зрозуміла його.
Справа була не в силі волі.
А в тому, що ця книга була занадто чарівною!
Потім Конан знову побачив книжку, що лежала на столі. Її остання лінія оборони була зламана.
Раз вже ящик Пандори відкритий.
Якщо так, то вам слід прочитати цілу цю книжку!
Конан прийняла рішення. Але вона знала, що перед читанням потрібно помити руки, інакше вона забруднить книжку.
*Примітка: переклад і редакція Xataru https:// tl.rulate.ru/users/ 39591
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno