Який же сон, коли є така книжка!
—...
Наґато втратив дар мови. Його погляд на Конан змінився.
Але в глибині душі він все ще плекав останню надію.
Може Конан забула, що його батьки вбили ніндзя з Конохі? Якщо він нагадає їй, вона згадає і відмовиться від свого плану.
Або ж...
Вона спеціально говорить це, щоб злизнути його тому що він не дав їй книжку.
— Я...
Нагато трохи пом’якшив, потім глибоко зітхнув. Він підняв очі на Конан. Цей образ, який переслідував його у снах, тепер здавався зовсім іншим, ніж раніше.
Конан, хоч і була холодною, все ж турботливою.
Але тепер все змінилося.
Він і сам не міг пояснити, що це за почуття.
- Моїх...
Наґато вирішив нагадати, що його батьки вбили ніндзя з Конохи. Якщо він не скаже зараз, то може все піде за планом Конан. Якщо він нагадає їй, то може і далі змінитися.
— Більше ні слова!
Конан змерзла рукою, переривши Наґато, не давши йому жодних шансів пояснитися, і різко повернулася.
— Я уже сказала.
— Я просто повідомлю тебе.
- Я попереджаю тебе.
— А не питаю твою думку!
— Я ухожу!
Коли Конан поверталася, очі не глянула на Наґато і йшла вглиб печери.
Все сталося дуже швидко.
Вона не дала Наґато ні найменшого шансу опам’ятатися.
Все.
Так і закінчилося.
—...
Наґато був приголомшений, коли дивився на наступний Конан. Він хотів наздогнати цей образ, який переслідує його уві сні, але водночас боявся. Вона вже пішла. Якщо він зараз побіжить за нею, то може викликати її незадоволення.
Конан і так виглядала розлютованою.
У такій ситуації, якщо він знову візьме її до рук, то лише принизить себе.
І ще.
Прихід Конан до певної міри приніс йому полегшення.
Адже біля неї він відчував сильний тиск. Її слова, наче пальцями, виливали йому в легені і виклика́ли невимовне розчарування.
Але він не був упевнений, чи Конан навмисно це робила.
І він не вагався питати.
Хоча здавалося, що Конан перервала його, але якби він захотів, то міг би продовжити говорити. Але коли його перервали, він відразу заспокоївся і більше не мав сміливості ставити ці запитання.
У цій справі він не був упевнений.
Він не смів.
Бо боявся, що після цих запитань Конан отримає відповідь, яка не зможе прийняти.
Краще не з'ясувати.
Так, принаймні в його серці він міг вважати, що все, чого зробила Конан, було ненавмисне. Це дуже потішило його.
І ще...
Дуже важлива річ.
Нагато мертвою лазню стискав книгу в лівій руці. Він боявся, що Конан все ще націлена на цю книгу, і він дійсно не наважився її віддавати.
Саме через ці думки, побачивши Конан пішла, Наґато відчув полегшення.
"Невже ми дійсно переїдемо до Коноху?"
Наґато був приголомшений, коли дивився на наступний Конан. У його очах було здивування. У порівнянні з раннім шоком і наріканням, він заспокоївся й намагався переконати себе у цьому.
Як би то не було...
Це ж рішення Конан!
— Эх...
Нагато подумав, зітхнув і похитав головою. Потім він подивився на безперервний нічний дощ за межами печери. На нього накотили хвилі вологого холоду.
Просто раніше він був занадто напружений і не помічав температури.
Тепер, відчувши холод, він більше не відчував його. У його очах світло поступово згасло.
— Ладно.
- Не буду більше думати.
- Поживемо — побачимо.
- Зараз мої слова нічого не значать.
- Все залежить від рішення Яхіко.
— Не знаю...
- Яхико!
Нагато тихо пробурмотів це собі під ніс. Після розмови з Конан він вже не відчував себе таким слабким. Зараз його погляд знову впав на книгу, і в його погаслих очах Рінегана знов запалився гарячий вогонь.
"Але ж треба сказати..."
"У Конохі теж є таланти!"
"Цет Фугаку..."
« Пішет дійсно добре! »
« Я цього ніколи не очікував! »
« Я ще не дочитав. Треба б швидше закінчити, а то якось не по собі, коли щось не дороблено!»
Кутики губ Наґато злегка піднялися. Він був у самому розпалі. Тільки - но не стримався і втік до традиційного ремесла, але саме в пік побачив Конан, що й призвело до нещодавньої історії.
Але зараз все було інакше.
Конан пішла.
І до того ж, у них з Конан були деякі розбіжності.
Саме тому Наґато знову представив її на місці вчителя Буроло. З цим сподіванням, яке він мав до вчителя Широ, він повністю поринув у сюжет.
На мить думки нагато знову ожили.
Він швидко розкрив книжку в лівій руці і все так само стояв біля входу, не поспішаючи заходити всередину. Повертатися було безглуздо, краще вже не спати всю ніч і прочитати цю книжку.
Для них безсонна ніч — це ніщо.
Під час виконання різних місій їм часто доводилося не спати.
Крім того, тепер читання історії вчителя Широ для Наґато було не тягарем. Навпаки, воно викликало його у дуже збуджений стан.
Справа не в тому, що він не хотів спати.
А в тому, що він зовсім не хотів спати.
Який же сон, коли є така книжка!
Нагато раптом зрозумів, чому багаті люди люблять читати. Світ книжок дійсно розширив його кругозір і навчив багатьом позам. Він отримав велику користь, яка знадобиться йому на все життя.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno