Дивне явище
Почувши це, Конан негайно попрямувала до виходу з печери. Тепер вона не розуміла, що відбувається, але хотіла піти звідти. Усі ці люди були дивні, жоден з них не здавався нормальним.
Може, справа в тій книзі?
Коли Конан подумала про це, то згадала книжку, яку щойно бачила. Вона не розглянула обкладинку в деталях, але була впевнена, що всі читали ту саму книжку.
Абсолютно однакову.
Без будь-яких відмінностей.
Це було дуже дивно.
Чому всі читають ту саму книгу?
І що за магічна сила в ній укладена?
З цим питанням в голові Конан продовжувала йти до виходу з печери. Зараз вона не могла знайти відповіді і вирішила завтра запитати про це Яхіко.
Може, за час її відсутності в Акацуки щось сталося?
Якщо так, то треба бути обережним!
Зрештою, вони вклали у цю організацію багато сил. Дістатися до такого рівня було нелегко, і не варто так легко все руйнувати.
— Хм?
У цей момент Конан з подивом подивилася вперед. Вона помітила, що неподалік горить ще один вогнище.
Навколо вогнища зібралася велика група ніндзя.
Вони поводилися так само, як і ті, кого вона бачила раніше. Кожен мав книжку, і вони так захоплено читали її, що навіть не помітили її приходу.
Конан крок за кроком пішла стежкою повз багаття.
Ці люди зовсім не звертали на неї уваги.
Конан хотіла просто пройти мимо.
Але раптом вона захотіла подивитися на їхню реакцію.
— Кхм-кх...
Конан тихо кашляла і здивовано озирнула присутніх.
У цей момент ніндзя нахмурилися.
Їхні обличчя помрочніли.
Адже зараз вони були на найбільш цікавому місці.
Майже кожен з них уявляв собі Конан на місці вчителя Широ.
І раптом їх перервали.
Хто таке витримає!
Вони вже були готові вирубатися!
Однак коли їхні погляди знизилися на Конан, вираз їхнього обличчя змінився.
— Ко... Конан-сама...
Один з них заговорив першим. Його щоки були червоними, а на обличчі виднілася втома. По червоним очам було видно, що він не спав всю ніч. Його погляд на Конан був дуже сором’язливим, а книжка в руках одразу притискала його до живота і затаювала фізіологічну реакцію.
Майже всі інші зробили те саме після нього.
Усі притиснули книги до себе.
Всі виглядали дуже збентеженими.
— ?
Конан подивилася на них, і в її голові з'явилося ще більше запитань. Вона помітила, що їхня реакція була майже однаковою і водночас відрізнялася від реакції попередньої групи.
Ці люди дивилися на неї збентежено і не сміли дивитися прямо, на відміну від тих, що були раніше, чиї погляди були зухвалими та прямими.
Але навіть так, Конат все одно відчувала в їхніх очах особливий блиск.
Здавалося, що всі вони відчували до неї сильне бажання.
Це викликало в неї неприємні почуття.
Звичайно, Конан добре розуміла, що це не плід її уяви. Вона була досить чутлива до таких речей і ясно відчувала емоції, які передавали їх погляди.
— Нічого.
— Продовжуйте.
— Я просто проходжу мимо.
Конан помахала їм рукою і продовжувала йти до виходу з печери. Вона не знала, що за книги були у них в руках, їй так і не вдалося розглянути їх як слід, але вона була майже впевнена, це ті ж самі книжки, які й раніше.
На основі цього спостереження Конан дійшла дуже важливого висновку.
Усі вони читали ту саму книгу.
Вона була майже впевнена, що їхня реакція пов’язана з читанням!
« Що це за книга? »
Це питання виникло в голові Конан. Вона продовжувала свій шлях. Реакція цих людей не зупинила її, вона просто хотіла переконатися в цьому дуже дивному обставині.
Згодом Конан пройшла повз ще кілька вогнищ.
Усі члени Акацуки сиділи біля вогнища і із запалом читали. Кожен мав ту саму книжку.
Було потрібно лише подумати про це, як ставало дуже дивно.
Однак Конан вже не відохотила їх, проходячи повз останні багаття. Вона швидко проминула, щоб побачити Наґато біля входу в печеру.
Насправді, до цього моменту в її голові вже з'явилася дивна думка.
Здається...
Нагато, можливо...
Теж читає!
Конан прискорила крок, щоб перевірити свою догадку.
Адже всі ці люди не спали, щоб читати.
І Наґато теж не спав.
Конан дуже турбувалася про Наґато. Не тільки тому, що він був її другом, але й через те, як він походив з роду Ооцукі, людиною, яка була дуже важливою для Оозуцуки Тонері.
Конан знала, що поки Наґато тут, Ооцукі Тонері буде стежити за цим місцем, просто не втручаючись в його нормальне життя.
« Я не бачу нічого поганого в книжці!»
Конан тепер найбільше турбувався, що зміст цієї книги може мати якийсь поганий вплив і звести Нагато з шляху. Адже він ще дитина!
Невдовзі Конан підійшла до виходу з печери.
Тут був останній вогнище.
Пройшовши повз нього, вона зможе побачити Наґато.
Раніше вона не знала, що Наґато має звичку дивитися вночі з печери назовні.
— Хм?
У цей момент Конан помітила ще одне дивне явище. Цей останній вогонь усе ще читав, але двоє з них читали ту саму книжку.
Оскільки ніндзя Акацукі не сплять ночами і вона вже звикла до читання, то те, що вони читають ту саму книжку було проблемою.
Адже...
Ця книжка була сьогодні майже у всіх.
Якщо хтось біля входу не мав книг, то, швидше за все, вона...
Подумавши про це, Конан швидко зайшла до виходу з печери і прискорила свій крок.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno