Друг Конан!
Майже в одну мить.
Усі присутні кинулися дивитися на Конан. У очах кожного читалися здивування.
Зрештою, все це було занадто дивно.
Потрібно розуміти...
Конан викрали прямо з печери Акацуки.
Ніхто з них навіть не бачив, хто це зробив, і гадки не мав, що сталося.
Через зникнення Конан два лідери Акацуки, Яхіко і Наґато серйозно розійшлися у думках про те, як її рятувати. Багато членів Акацуки були свідками цього.
Таке траплялося дуже рідко.
З моменту заснування Акацуки ніхто ніколи не бачив, щоб Наґато і Яхіко хоч трохи сварилися.
Вони були наче рідні брати.
Но.
Зараз.
Всі це бачили.
І, як видно з цієї ситуації, цей конфлікт вже торкався не тільки Яхіко і Наґато. У нього була втягнута і Конан, опинившись у центрі дуже складного трьохбічного протистояння.
Звичайно.
Найбільше присутніх на Акацукі цікавило, як же Конан повернулася.
Адже в їх розумінні.
Конан таємничо зникла з печери Акацуки і так само дивно в ній народилася. Це робило ситуацію ще більш загадковою.
В одну мить.
Майже кожен з присутніх зацікавився викраденням Конан. У тому числі Яхіко і Наґато.
- Насправді, нічого особливого...
Конан похитала головою. Роздумуючи над цим питанням, вона постійно бачила образ Ооцукі Тонері. Кожен його вираз обличчя в цей момент здавалося таким звітним.
Цього вона не відчувала, коли була поруч з ним.
Тепер, коли вона пішла.
Емоційні почуття посилюються.
Особливо коли вона згадувала, що Ооцукі Тонері вирішив не вбивати її. Це прямо-таки підняло його в її очах на якусь, їй самій не до кінця зрозумілою, висоту, і вона була йому дуже вдячна.
— ??
Конан відповів, що всі присутні в головах мають цілу купу запитань. На кожному обличчі було написано здивування. Вони зовсім не розуміли, що вона має на увазі.
В одну мить.
Погляди Конан стали ще невпевнені.
— Взагалі-то...
Конан прочистила горло. Вона і сама зрозуміла, що її попередній відповідь була занадто ухильною. Присутні були не дурні, їх так просто не проведеш.
Звичайно.
Навіть якби вони були дурнями.
Так обманювати було неможливо.
Потрібно було хоч якесь пояснення.
— Той чоловік - мій друг!
Тише сказала Конан. Після цих слів її обличчя злегка затремтіло, і вона подумки подумала.
Друг?
Ми друзі?
Оцуки Тонері адже з клану Ооцукі...
Чи маю я право бути його другом?
Можливо...
Це лише мої нездійснені мрії!
Чим більше Конан думала про себе, тим гіршою вона була. І чим ніщо інше, тим більше не могла перестати думати про це. Вона й сама не знала чому.
Кінець кінцем.
У її вже існуючому світогляді.
Наґато також був з роду Ооцукі.
І він постійно думав про неї, вона це знала. Варто було їй захотіти, і вона в будь-який момент могла прийняти його ...
Но...
Вона не хотіла!
— Друг?!
Яхіко і Наґато вигукували майже одночасно. В очах обох читалося однакове здивування. Зрештою це не було схоже на вчинок свого друга.
Неймовірно!
Ні Яхіко, ні Нагато...
Вони не вірили, що той чоловік був другом Конан.
Вони обидва були свідками того, як її викрали.
Той чоловік підступно прикидався Шоко, та ще й забрав її так несподівано, що ніхто і опам'ятатися не встиг.
Це так друзі роблять?
Котрий друг так зустрічається з друзями?
Ври да не завирайся!
Хто повірить у це!
Яхіко і Наґато майже одночасно висловили свої сумніви. Потім вони втупилися на Конан. Вони більше нічого не сказали, але їхні вирази обличчя і погляди говорили самі за себе.
— Верно!
Конан кивнула. Вона повільно зітхала. Вона ще не вигадала, як пояснити їхні стосунки. Спочатку вона хотіла розповісти, але тепер передумала. Вона не хотіла так просто розкривати інформацію про Ооцукі Тонері цим стороннім людям, і тим більше не бажала так легко передавати його довіру.
— Ми друзі.
Конан не зупинилася, а продовжувала пояснювати. Вона добре розуміла, що цих пустих слів недостатньо, щоб приховати правду.
Звичайно.
Майже неможливо було повністю приховати правду.
Можна було приховати лише частково.
І.
Конан знала.
Як би вона не намагалася приховати.
Так просто від неї не відділитися.
Можна навіть сказати, що від неї взагалі не можна було уникнути.
Вона не сподівалась, що Яхіко і Наґато повірять. Вона лише хотіла знайти спосіб, який би звучав правдоподібно. Навіть якщо вони не повірять, але зможуть якось це пояснити, для неї було б достатньо.
Потім.
Конан змінила тон.
Вона вже придумала, що сказати.
— Но...
— Ми не були друзями раніше.
— Ми познайомилися після того, як він мене забрав.
— Я так говорю...
— Ви розумієте, да?
Сказавши це, Конан зрозуміла, що її слова все ще звучать трохи ухильно. Але вона вже зробила все можливе, щоб пояснити ситуацію якомога чіткіше.
— ??
Яхіко і Нагато переглянулися. У цей момент вони обидва відкинули свої колишні розбіжності і побачили в очах один одного здивування.
Не може бути!
Це ж Конан!
Друг?
Друг Конан?
Яхіко і Наґато, можна сказати, знали Конан краще за всіх у світі. Вони добре знали її характер, і було важко стати його другом.
До цих пір.
Конан мав лише двох друзів — вони.
А тепер.
Конан каже, що у неї з'явився новий друг.
Та ще й познайомилися вони за такий короткий час.
Це...
Занадто неймовірно!
Вони не могли повірити своїм вухам!
— Почекай...
Нагато все ж не витримав і заговорив. Його руда чілка, мокра від дощу, прилипла до лобі. Його широко розкрите Рінеган було надзвичайно здивований.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno