А де Наґато?
— Ичираку Рамен?
У очах Конан промілля викликало здивування. Вона ніколи не чула назви "Ічираку Рамен" і поняття не мала, де знаходиться ця локшина.
Звичайно. Вона не те що в Ічіраку Рамен була, вона навіть у країні Огня жодного разу не блювала.
Зараз вона була в країні Землі. Можна сказати, це було найдальше місце, куди вона коли-небудь забиралась!
— Верно, это Ичираку Рамен. Як тільки ви туди доберетеся, я дізнаюся - кивнув Аоба. Він зараз був в країні Дочека лише тимчасово і не збирався залишатися тут надовго. Зрештою його мета була простою, лише направити членів Акацукі.
— Країна Вогня...
Конан глибоко зітхнув, її погляд став набагато важче. У всьому світі шінобі, мабуть не було нікого, хто б знав Наґато краще за неї.
Навіть Яхіко!
У серці Яхіко було більше місця для його ідеалів і прагнень. Інші речі не викликали у нього такої пильної уваги.
Яхіко і Наґато були друзями, дуже добрими друзями. Але це не означало, що яхіко зосередив увагу на Нагато, помічаючи кожну дрібну зміну в його душі.
Конан була іншою.
Будучи дівчиною, вона була більш чуйною і могла приділяти більше уваги Яхіко та Наґато, краще розуміючи характер обох.
Вона добре розуміла біль, якого зазнала в глибині душі Наґато.
— Эх...
Конан зітхнула і безпорадно похитала головою.
— Я знаю Нагато. Він так просто не піде в Країна Огня. Він глибоко ненавидить це місце. Може, оберемо іншулокацію?
— Зненавидить? — кутки губ Аби злегка піднялись. Сказавши про Ічіраку Рамен, він якраз чекав на ці слова. Тепер, коли вони сказали, все йшло згідно плану.
— Да! - Знову кивнула Конан. — Наґато убили ніндзя з Девні Скритого Листа. Наґато не має ніжних почуттів до Коноху!
- Конан, ти забула? Батьків Наґато вбив Фріза-сама! - З усмішкою сказав Аоба, крок за кроком видаваючи Конан свою заздалегідь складену історію. Ці слова звучали цілком природно після всієї попередньої підготовки.
— А... це... — Конан на мить замерла. Вона пригадувала собі страждання Наґато, коли думала про Коноха. Але, подумавши, вона зрозуміла, що все вже не так як було раніше. І Наґато вже не той, що раніше, а Ооцукі Нагата.
« Його батьки не були його справжніми батьками, а його вчитель Джарія був справжнім вчителем. Його вчитель з Конохі. За правилами Клану Ооцукі він не повинен відчувати ніяковість до Деревни Ліста, інакше чим він буде відрізнятися від Мудреця Шести Путей, який запечатав власну матір! — Аоба прямо вкинув нову концепцію - правила клана Ооцуки. От тільки Конан поняття не мала, що це за правила. Та й не тільки Конан, сам Аоба не знав. Він просто сказав це, щоб підкріпити свої слова переконливою основою, а про наслідки і не думав.
— Це... це... — Конан втратила дар мови від слів Аби. Вона розуміла, що в його словах є логіка, але не могла знайти у них вади.
- У цьому питанні тобі доведеться потрудитися! — Аоба прямо передав цю задачу на Конан, сподіваючись, що вона допоможе йому змінити ситуацію.
— Я... Я... — Конан не знала, що сказати. Невже їй доведеться говорити Наґато, що він відрізняється від усіх цих людей, які він з роду Ооцукі і не повинен відчувати до них жодних почуттів? Це їй було важко.
- Зараз я відішлю тебе назад. Все, що повинен був і не мав сказати, я вже сказав. Що робити далі — це вирішити, що вам слід зробити. Загалом, коли я знову прийду побачити Наґато, я не хочу бачити члена клану Ооцукі, чиє серце повне болю і ненависті! — Аоба знову використовував свої заготовлені аргументи, сподіваючись таким чином направити дії Конан у потрібне русло.
— Я... Я поняла...
Конан кивнула. Вона зрозуміла його слова частково. Щодо Наґато, то вона усвідомила його належність до клана Ооцукі, але не повністю розуміла чому член цього роду не може носити в серці біль. Але оскільки Ооцукі Тонері так сказав, вона не могла просто заперечити.
— Мені пора відправити тебе назад!
Аоба сказав все, що хотів. Потім він підняв праву руку і легонько доторкнувся плечей Конан.
Ззза!
У ту ж мить з долоні Аби вирвався неймовірно потужний потік чакри, який окутав Конан з ніг до голови.
Відразу після цього Конан відчула, як світ навколо неї закрутився.
Лише через мить вона опинилася в зовсім іншому місці.
— Конан?
Раптом до її вух потрапив здивований вигук.
Вона обернулася на звук і відразу ж зустрілась поглядом з застиглим на місці Яхіко.
Поруч з Яхіко стояли інші люди в таких же плащах Акацуки.
Це місце...
Це була їхня таємна печера Акацуки.
— Держава...
Конан відразу подивилась наліво, але не побачила Аобу в облозі Ооцуки Тонері.
Цього разу, на відміну від попереднього, вона повернулася одна.
Стоячи в печері, вона відчула хвилю нереальність, ніби все, що тільки-но сталося, було сценою з фільму.
Якби не погляди цих людей, Конан могла б подумати, що це був лише сон.
- Конан, ти повернулася?
Яхіко відразу підбіг до неї, простягаючи руки, щоб схопити її за плечі. Він виглядав дуже схвильований. Хоча Конан і здавався спокійним, коли його викрали, насправді йому було дуже важко.
— Ты и правда вернулась!
Яхіко був незахищений від радості. Це було відчуття відновленого скарбу. Він вже давно не відчував таких сильних емоцій. Вони жили у скрутному становищі, де незначна необережність могла коштувати життя і він занадто добре знав, як це важко.
Но...
Саме в той момент, коли руки Яхіко вже майже торкнулися її, Конан зробила невеликий крок назад, спритно ухилившись від його дотику.
Цей жест приголомшив Яхіко.
Його руки застигли в повітрі, і він з подивом утупився на Конан, в його очах читалося повне непорозуміння.
- А де Наґато?
Конан запитала глухим голосом. У неї було що сказати, ціла буря слів, але вона не знала, з чого почати.
Однак.
Хоч це і було так.
Але її слова...
Вони не були передречені їм!
Прямо зараз.
Конан хотіла лише одного — якомога швидше побачити Наґато.
Тільки побачивши його, вона зможе по-справжньому переконатися, що він в безпеці.
До того ж, вона не вірила словам Чорного Зецу. Вона була впевнена, що він намовив Наґато чогось зайвого, і їй потрібно було крок за кроком розв'язати це непорозуміння.
Першочергове завдання.
Знайти Нагато!
Лілові очі Конан пильно дивилися на Яхіко.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno