Здається, Конан повернулася
Почувши слова Аби, Конан почала розуміти, хоча й не могла поворухнутися. Вона зрозуміла наміри цього чоловіка і походження Наґато.
Невідомо чому...
Коли вона дізналася про все це, то відчула змішані почуття.
З одного боку, вона раділа і пишалася тим, що у Наґато таке знане походження, з іншого - відчувала себе приниженою та сумною через те, як розрив між ними став надто великий.
Ці відчуття...
Вона й сама не могла пояснити.
Вона думала, що їхні стосунки раптово стали далекими, наче їх розділяв цілий світ.
Конан не знала, чи Наґато залишиться їхнім другом. На мить у її очах промайнула розгублена думка.
— Не хвилюйся.
Аоба повільно підвівся і легонька поплескав Конан по плечу. У той же момент якась чудова сила повернулася в його тіло.
В одну мить...
Конан виявила, що знову може рухатися.
Звичайно.
Навіть так вона не почала тікати, тому що розуміла, що перед цією істотою у неї немає шансів на втечу.
— Наґато вважає друзями тільки тебе і Яхіко!
— І серед них...
- Ти найбільша! — Повільно вимовив Аоба. Він чудово бачив, про що думає Конан, і майже миттєво озвучив її побоювання.
Ці слова...
Почувши їх, Конан...
Її гарне обличчя тут же почервоніло, і вона змуталася.
Адже...
Вона завжди знала, що Наґато до неї байдужий!
Но...
Чаша ваги в її серце завжди схилялася до Яхіко.
Не тільки тому, що Яхіко був гарнішим, але і через його позитивний склад розуму, не поступливість та великі мрії змінити світ.
Но...
До цього...
Конан вважала, що змінити країну Дощя і навіть світ шінобі було дуже важко.
Але коли вона дізналася про походження Наґато, то зрозуміла, що багато чого було не так, як думала, і багато рівнів змінилися.
Простіше кажучи.
Після того, як вона зрозуміла концепцію всесвіту, могутнього Великого Короля Фрізу і Супер режим Ооцукі...
Вона раптом відчула, що Наґато вже не той, який раніше.
На ньому з'явилося безліч невидимих ореолів.
Ці ореоли миттєво звели образ зазвичай скромного Наґато!
Верно!
Він уже не той Нагато, що раніше!
Він Ооцуки Наґато!
Конан мовчазно роздумувала. Після короткого втручання вона знову зосередила свою увагу на Аобі.
- Що це за місце? — З цікавістю запитала Конан. Вона ніколи не бачила такого місця, де все навколо світиться. Вона розуміла, що це якийсь бар'єр, але це теж виходило за рамки її розуміння, це було те, чого вона ніколи не бачила.
— Це підземна печера, де зберігається Божествне дерево нашого роду Ооцукі.
Аоба відразу ж помахнув рукою, і бар'єр зник.
На його місці...
Зацарювала темрява.
Раптом темрява змусила Конан розширитися. Але навіть так вона не могла відразу побачити, що знаходиться в печері. Як осліпнувши, вона нічого не бачила.
У цей час...
Аоба мовчав.
Конан теж мовчала.
Поступово...
Час минув, секунда за секундою.
Невідомо, скільки часу пройшло, але її зір поступово прояснився і вона бачила те, що було перед нею.
— Хссс...
Конан тут же ахнула. Вона була вражена тим, що побачила. Це було щось важке, а величезна людина.
На очах цього "людина" була пов'язка, на якій було багато очей. Всі ці очі були щільно закриті, наче він занурився в глибокий сон.
За спиною цього "людина" були колючки, які виглядали не гострими, а скоріше як сухі гілки, і викликали в неї невимовне відчуття тиску.
Руки і ноги цього « чоловіка» були зв'язані ланцюгами. Ноги були скріплені, а руки складені у формі лотоса, наче вся його сила була зв’язана.
- Що... Це таке?
Дихання Конан стало реальністю. Коли вона слухала розповідь Аби, її світогляд вже перевернувся. Тепер вона побачила ці незвичайні речі і на ній з’явилося серце.
Схоже...
Цей чоловік говорив правду!
Світ шінобі — це лише куточок планети.
А планета - це піщинка у безмежному всесвіті.
Всесвіт величезний, і в ньому може з'явитися все що завгодно. Побачити такого монстра не так вже й незвично. Вона повинна вести себе спокійніше.
В одну мить...
Конан почала переконувати себе.
Вона говорила собі, що коли стикатиметься з такими речами, то повинна бути більш спокійною і зібраною.
« Це оболонка Божественного Дерева », — з усмішкою пояснив Аоб. — Кожне Божевоче дерево має унікальну силу і перебуває в конкретній точці, утворюючи координати планет у всесвіті, які можна використовувати для просторово-часних переміщення. Ти розумієш, що я кажу?
— Не дуже... — Конан похитала головою. Вона вже заплуталася і відчувала себе як в тумані, нічого не розуміючи.
- Тоді скажу простіше. Ти знаєш про Техніка Гріма, який літає? — Знову запитав Аоба.
— Не дуже, — знову похитала головою Конан. Зараз вона була приблизно того ж віку, що і Аоба, а Мінато тільки-тільки почав набирати силу. "Техніка Летюча Бога Гріма" була останнім разом на слух у людей під час Другого Хокаґе, Сенджу Тобірами. Не дивно, що Конан про це не знала.
« Техніка Гріма, що літає, була створена Другим Хокаґе (Санджу Тобірамою). У нього дійсно був великий талант, і він вже почав розуміти деякі ази телепортації Божественного Дерева Ооцукі. Простіше кажучи, він ставив мітку Гріма, який летів на Землю і потім пересувався до цієї мітки за допомогою просторової телепортації.
Промовляючи це, Аоба простягнув праву руку і відразу схопив Конан за руку.
Конан інстинктивно хотіла ухилитися, але коли пригадала собі цю людину, то не впоралася з нею. Вона розуміла, що він не збирається завдавати їй шкоди, інакше з його силою він міг би її вбити давно і йому не потрібно було б стільки пояснювати.
Тому...
Конан дозволила Абе взяти її за руку, не опираючись.
- Щойно ми прибули сюди за допомогою Техніки Гріма, що літає Бога. У вашій печері Акацукі я також залишив мітку. Зараз ми можемо негайно повернутися туди.
Сказавши це, Егуда відразу зв'язався з міткою в печері Акацукі, і за одну мить вони з Конан зникли.
*Свист!*
У наступну секунду...
Вони з'явилися в печері.
У тому самому місці, де зникла Конан.
У цей момент...
Тут стояло чотири-п'ять чоловік у плащах Акацуки.
Вони відразу подивилися на Аобу і Конан. Усі дивилися, не могли повірити. Вони були приголомшені побаченим.
Серед них був і лідер Акацукі, Яхіко.
— Конан?
Побачивши Конан, Яхіко не повірив своїм очам. Він тільки що будував плани, як її знайти, а тепер вона раптово з'явилася перед ним.
— Не говори.
Тихий голос Аби донісся до вуха Конан. Саме в той момент, коли вона збиралася сказати Яхіко, що з нею все гаразд.
Но...
Не встигли вимовити ні слова...
Вона почула слова Аби.
І відразу ж закрила рот, нічого не сказавши. Вона не хотіла, щоб через її помилку Яхіко опинився в небезпеці.
Адже...
Це були люди з клану Ооцукі, яких вони не мали зв’язатися!
*Свист!*
Як тільки Яхіко хотів щось запитати, Аоба і Конан перед ним миттєво зникли, немов їх не було.
Яхіко застиг на місці.
Він сильно потир очі і подивився на своїх товаришів, збентежено запитавши:
- Я щойно бачив Конан, так?
— Здається, да...
— Здається, Конан повернулася...
— Правда?
— Э-э...
—...
Декілька членів Акацукі також були розгублені через таку ситуацію. Все сталося так швидко. Якби вони не бачили цього разом і не могли б підтримати одне одного, то подумали б, що думали.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno