У цій книзі є натяк?
Почувши це, члени Акацуки широко розкривали очі.
Адже...
Їхнє враження про Наґато завжди було пов’язане з його замкнутістю.
У їх попередньому розумінні...
Наґато завжди був мовчазним хлопцем, який часто ховався за спиною Яхіко і рідко з’являвся на людях.
Навіть коли йшла мова про Рінегана...
Дізнавшись, що у Наґато є Рінеган, члени Акацуки мали сумніви щодо того, чому саме йому це було так. Чи справа лише в родоводі?
Но...
Тільки зараз...
Члени Акацукі відчули владу Наґато!
Заставити весь світ шінобі заплатити за Конан!
Які ж владні й божевільні слова!
В одну мить...
Незалежно від того, вірили вони в те, що Наґато має таку силу, вони відчули його слова ту саму рішучість.
Це відчуття викликало в них дуже дивні почуття.
А саме...
Якщо з Конан щось станеться!
Наґато справді зробить такий жахливий вчинок!
Потім...
Нерозумні погляди народу Наґато вийшли з печери, не залишаючись там.
Звичайно...
Це не означало, що зв'язок між Наґато і Яхіко перервався.
Просто через ситуацію з Конан він змінився, немов став іншою людиною.
Цього разу...
Яхіко не став зупиняти Наґато.
З попередньої ситуації...
Він вже зрозумів.
Зараз він ніяк не зможе зупинити Наґато. Той уже вирішив, і подальші слова були б даремними.
Яхіко не хотів говорити, а інші не сміли, тому що те, як Наґато себе вів, виглядало досить моторошно, вони ніколи не бачили його таким.
Топ-топ- потоп-то...
Нагато з упевненістю крокував, кроком за рухом, через печеру до виходу. По дорозі він проходив повз багато вогнищ, але кожен з них мав ту саму книжку.
- Чому ви впустили Шоко?
Нагато холодно окинув поглядом присутніх на Акацукі. У його тоні лунала загроза. Шоко був лише зовнішнім ніндзя, і щоб потрапити всередину печери, йому потрібно було подолати багато перешкод, що було важко, але для нього це виявилося дуже просто.
— Це...
— Ну...
— Хм... Гм...
— Він...
—...
Ті, кого запитав Наґато, стали дивними. Вони тільки що були захоплені читанням, спостерігаючи за сюжетом і непомітно ерзаючи на місці. Вони зовсім не сподівалися, що зазвичай мовчазний Наґато раптом запитає про Шокоу.
— Ти скажи, — сказав Наґато, дивлячись на найближчого до нього ніндзя. Він знав, що всі знають причину, але якщо не показати на когось конкретного, вони не відчують своєї провини.
— Шоко... Шоко він ... Він дав нам книжку, — обережно відповів ніндзя.
— Книгу? — Червона чілка Наґато гойдалася, в його очах спалахнув холодний блиск. — Вас підкупили однією книжкою?
— Це...
Той ніндзя не наважився відповісти. Вони не знали, що зробив Шомоно, і не могли собі уявити, як він міг зробити. Але вони всі бачили, що їх лідер, Наґато, зараз дуже злиться.
Так що в такий момент...
Краще не потрапляти йому під гарячу руку!
В одну мить...
Кілька людей на місці не наважувалися говорити.
— Це та сама книга? — запитав Наґато, показуючи на книжку в руках ніндзя. Він не знав, чи пов'язана ця книга з Конан, але раз її дав Шоко, то можна було припустити, що якась зв'язок є.
Потім...
Нагато різко вихопив книгу з рук ніндзя, не зважаючи на те, на якій сторінці той читав, закрив її і подивився на титульний аркуш.
— Учитель Широ з Академії ніндзя.
— Фугаку?
— Хто такий Фугаку?
- Як він пов'язаний з Шоко?
- Чи це просто збіг?
Наґато дивився на книжку і почав роздумувати. Потім він подивився на інших.
— У вас у всіх та сама книга? — Наґато був неприязний, але звучав дуже моторошно.
Після цих слів...
Все відразу ж закидали.
- У цій книжці є натяк?
Оскільки Натан хотів знайти Конан, йому потрібно було якомога більше зачіпок. Тепер ця книга була для нього зачіпкою, і він відчував, що може знайти в ній якусь особливу інформацію.
— Я забираю цю книжку, коли прочитаю її, — кинув Наґато й взяв книжку і пішов до виходу з ситуації, зовсім не зважаючи на думку того ніндзя.
Звичайно...
Той ніндзя і не сміявся проти.
Адже це був Наґато, їхній лідер.
Но...
Проблема в тому...
Що у нього більше не було книги!
Доведеться чекати, поки товариш поруч дочитає і просить у нього. Йому було боляче. Якщо така добра книга не твоя власна, то відчуття від читання слабшає.
Тепер він мав лише надію на Наґато.
Сподіватися, що Наґато повернеться йому книгу, інакше доведеться купити нову.
До того, як він відкрив історію вчителя Байя, він не знав, що це за історія, але коли у нього з'явилася ця книга, всі, хто її читав, були в захваті.
В одну мить...
Члени Акацукі спостерігали за тим, як в’язень Наґато вирушив з печери. Ніхто не смів говорити, панувала повна тиша.
Нагато продовжував йти до виходу. Під час кожного вогнища він уважно оглядався і бачив, що кожен має книжку. Усі вони захоплено читали ту саму книгу — « Вчитель Широ з Академії ніндзя » (англ.).
- Хмф!
Наґато був дуже незадоволений поведінкою цих ніндзя. Йому не подобалося, що вони знехтували Акацукі за допомогою книжки.
Це викликало в нього гнів.
Но...
Цей гнів...
Він не міг вислизнути.
Адже...
Члени Акацуки впустили не чужого, а свого ж, Шоко.
Це не було порушенням обов’язків.
Адже Шокоо був всього лише геніном.
Навіть він сам, побачивши Шоко́, не звернув на це уваги, поки не побачив Рінеган і не зрозумів, що справа погана.
У його серці були ненависть і гнів.
Але він знав, що не може звинувачувати цих людей.
Крім того...
Вони всі читали книги.
Тепер був час для відпочинку.
Як лідер Акацукі, він не міг втручатися навіть у те, що члени організації люблять читати.
Це було зовсім не потрібно!
Тому...
У цей момент...
Він дивився на людей у печері, які через одну книгу впустили Шокоо, який викрав Конан. Це його дуже злило, але це не було проблемою і вже точно не доходило до того, щоб звинувачувати цих людей.
Нагато з розчаруванням підійшов до виходу із печери. Він побачив затяжний дрібний дощ і пасмурне небо, які, здавалося, віддзеркалювали його пригнічене настрій.
- Цікаво, як там Конан?
Нагато, стоячи біля входу, з полегшенням зітхнув. До цього моменту він вже трохи заспокоївся і не був таким імпульсивним, як раніше, але він все ще не міг пробачити Яхіко його уявна байдужість.
- Спочатку пошукаю цю книгу.
- Може там є якісь зачіпки.
— Фугаку...
— Чому це ім’я здається таким знайомим!
- Пробурмотів Наґато про себе. Він не хотів залишатися в печері, але на вулиці йшов дощ, і якщо він винесе книгу, вона насокне, а він боявся пропустити якусь зачіпку.
Але він не хотів виглядати занадто розслабленим і не бажав, щоб Яхіко бачив, що він навіть не знає куди йти. Тому він просто притулився до стіни біля входу в печеру і, слухаючи шум дощу, відкрив книжку.
У ту ж мить...
Нагато відчув, що відкрив двері в новий світ.
Цей світ...
Його одночасно і маніл, і відштовхував.
Тому що він легко зрозумів, що це Коноха.
Будучи ніндзя з Деревні Скритого Додя, який ще в дитинстві виховувався, він мріяв про життя у Конохі.
Якби можна було ...
Він би дуже хотів пожити в Конохі якийсь час.
Для нього, дитина, яка виросла під час війни, Коноха була раєм на землі.
У той же час...
Він ненавидів ніндзя Конохі.
Саме ніндзя Конохі вбили його батьків, зробили сиротою і завдали стільки болю.
« Ця книга написана на фоні Конохі, тому її автор - з Конохії. А той, хто купив цю книгу і вдавав Шокоу, мабуть, теж із Конахи!»
Нагато негайно зробив висновок, вловивши суть проблеми Коноха.
Звичайно...
Він не міг бути впевнений.
Але це було неважливо.
Так це чи ні...
Якщо з Конан щось станеться, він обов'язково помститься Конохе. Цей борг він, звичайно, запише на рахунок Конохі.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno