Захопити короля? Обезголовити короля! II
Цей ліс вже став їхньою смертельною пасткою. Окрім типових пасток світу, серед коренів і гілок дерев були приховані оцінки Гріма, який летів Богом.
Тепер це наче розкрита паща хижака.
Ті, хто з нетерпінням чекає здобичі.
Через кілька секунд.
Звуки стали ближчими.
Чув тільки шум, який проноситься крізь ліс силуетів.
Хоч би якими обережними були ніндзя Скритого Песка, не було жодного способу приховати сліди його руху. Тим більше що вони і не збиралися цього робити. Вони не ховалися, а ділили здобич, і їх метою була не прихованість, але швидке прибуття на поле бою.
Вжух! Вжух! Вжух! Вжух! Вжух!*
Силуети ніндзя Скритого Песка швидко мілилися серед дерев, повністю попавши у поле зору Шинобі Конохи.
Ніндзя Конохі дивилися на ніндзя Скритого Песка.
Невольно стискаючи кулаки.
У їхніх очах з’являлися криваві різанини.
Не так давно.
Країна Ветра була ще союзником країни вогню.
Суна все ще вважалася товариським селом для Конохи.
Однак.
І саме це село...
Під керівництвом третього Казекаґе Скритого Хмара проникла в село, мало не завдаючи непоправної шкоди.
Відтоді минуло небагато часу, і навіть пояснення за цей вчинок не відбулося.
А тепер ніндзя Скритого Песка знову скористалися хаосом, щоб прийти.
Як тут зупинитись?
Очі шінобі Конохи налилися кров'ю. Після всього, що сталося, вони нарешті роздивилися справжнє обличчя Скритого Песка і в їхніх серцях спалахнула люта спрага крові.
Но.
Вони розуміли, що Мінато мав свій план.
Тому, зіткнувшись із убивством, вони не видавали себе мовчки спостерігаючи за тим, як ніндзя Скритого Песка поступово входять у заздалегідь приготовану пастку.
Незабаром...
Один за одним ніндзя Скритого Песка попрямувала вперед.
У очах цих ніндзя це був звичайний ліс. За час свого шляху вони перетнули вже багато таких ж гаїв, тому навіть не намагалися помітити щось дивне. Їхні думки зосереджувалися тільки на одному — якнайшвидше дістатися до Конохи й урвати свою частку.
У центрі загону ніндзя Скритого Песка була старша жінка.
Вона була одягнена в білу мантію, і її вигляд, аура та манера триматися дуже відрізняються від решти ніндзя Скритого Песка, роблячи її особливо помітною.
Ця жінка була Чіе з Сухистого Песка.
Як тільки Чіє увійшла в зону засідки, погляд Мінато відразу сфокусувався на ній. Він не знав її, ніколи з нею не бився і до цього моменту не мав поняття, кого відправить Скрий Песок.
Але побачивши її, він одразу зрозумів: ця літня жінка є душею всієї армії Скритого Песка.
Щоб перемогти ворога, спершу потрібно захопити його голову!
Обличчя Мінато відразу стало серйозним. Він добре розумів їхню ситуацію. Навіть незважаючи на засідку, шінобі Конохі зовсім недавно зазнали жахливої поразки.
Саме так!
Це була повна поразка!
Шинобі Конохі, ще до його прибуття були на грані повного краху їх бойового духу під натиском ніндзя Скритого Камня.
Вони понесли величезні втрати.
Ті, хто залишився живим, майже не мали зброї.
Відкрите зіткнення з ніндзя Схованого Песка було для них зовсім не найкращим варіантом. Найкраще рішення залишалося раптовим.
Мінато пильно дивився на Чіє. У його серці вже з’явилося бажання знищити ворога.
Схований Песок раз за разом нападав на Коноху.
Мінато чудово знав про це.
Він був добрим і лагідним, але добре розумів: якщо зберігати таку лагідність та дипломатію, вона перетвориться на слабкість, якою всі будуть користуватися.
— Хм?
У цей момент Чіё злегка повернула голову в сторону Мінато. Вона раптом відчула холод, що пронизує її очі і вистежує дикий звір. Але ліс був занадто тихим, і жодних хижаків тут бути не могло, тому в її свідомості з'явився великий спірний знак.
Коли Чіё подивилася в сторону Мінато...
Їхні погляди перетиналися крізь зарослі.
*Бум!
Мінато здригнувся всередині. Він не був упевнений, чи помітила його Чіє, але точно знав, що настав час діяти.
Не мало сенсу чекати, поки ще більше ніндзя Скритого Песка заглибиться в зону пастки.
Потрібно, щоб Чіє залишався в зоні пастки.
— Атакуємо!
Мінато голосно викрикнув наказ. Його голос викликав безжалісну рішучість, а обличчя стало холодним і суворим. Це був той вигляд, який його підчинені бачили вкрай рідко — повне протиставлення його звичайному м'якому і пригадуванню.
*Свист!*
Як тільки його слова сказали, він силует блискавично зник.
Слідом.
Мінато, наче телепортований фільм, з'явився на гілці зліва від Чиє. В його лівій руці був кунай особливого виду літає Бога Гріма. Не гаючи ні секунди, він з силою мітнув його прямо в Чіьо.
— Засада?
Чіє скрикнула, діючи на чистому інстинкті. У цей момент вона ще не усвідомила, що відбувається і навіть не встигла розгледіти обличчя нападника.
*Бум! Бум! Бум! Бум! Бум! Бум! Бум!*
Як тільки її слова зірвалися з губ...
Тихий ліс вибухнув.
Невідома кількість вибухів.
Було розставлено всюди.
По лісі розлетілися уламки дерев, і з’явилися клуби густої пилу. Багато ніндзя Скритого Песка навіть не встигли зрозуміти, що́ відбувається у вогняному пеклі вибухівки.
*Свист! Свисток! Свисток!
Кунаї, сюрикені та інші смертоносні знаряддя кинулися з усіх боків лісу, пронизуючи дим і попрямувавши до сліпучого ніндзя Скритого Песка.
Бій спалахнув перш, ніж шінобі Скритого Песка встиг хоч якось відреагувати.
Вжух!*
Різкий свист пронісся у самого вуха Чиьо, але вона не звернула на це уваги. Її погляд був прикутий до Мінато Намікадзе, який, створивши Раренган, блискавично кинувся в її сторону.
— Хто ти? — Холодно запитала Чіьо, не втрачаючи самовладання. Її рука ковзала в сумку з інструментами. Вона ставила це запитання не стільки тому, що хотіла дізнатися про особу ворога, скільки щоб виграти час і дістати спеціально кваліфіковану отруту.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno