Рінеган!
...
Чорний Зецу, який ховався в темряві, побачив цю сцену і змусив себе не закричати.
Сподіваюся, що це не було "дія"!
Якщо так, то у нього все ще є шанс залишитися в безпеці.
Насправді...
Чорний Зецу міг покинути це місце набагато раніше.
Якби він пішов безшумно, це було б найкраще рішення, яке допомогло йому уникнути небезпеки.
Но...
Йому було цікаво!
Він хотів дізнатися, що збирається зробити цей « дядя »!
Якби він не подивився...
У майбутньому він не мав би жодного шансу дізнатися про це!
Прямо зараз.
Чорний Зецу бачив, як майже всі Білі Зіцеві попадали на землю і розтікалися брухтою рідиною. Їхнє життя повністю згасло, і від цього в нього стискувалося серце.
Це ж... Праця його матері!
Якби не створення армії Білих Зецу, матері не мусили б йти на такий ризик і застосовувати Нескінченне Цукуемі, щоб зрештою бути вірною двом « вдячним» синами.
У цей момент.
Чорний Зецу відчував усе велику гіркоту.
Але він нічого не міг з цим вдіяти, у нього не було бойової сили. Він міг просто ховатися в тіні, плісняві інтриги і маніпулювати ситуацією, використовуючи свою перевагу у інформації, щоб спритно скеровувати Індру та його реінкарнації.
Чорний Зецу чудово розумів.
Проти Індри і його послідовників такі методи ще працювали.
Але якщо грати в ці ігри з цим дядьком...
Зовсім марно!
Він навіть почав підозрювати, що ця « система» грає з ним в ту саму гру. Більш того, здається він сам не є повністю поінформованим. Є речі, про які він не знає, і тепер він опинився в ситуації, коли його обіграли на роздоріжжі у інформації.
Поступово.
У серці Чорно-зецу царював неймовірний хаос і суперечність: він хотів сховатися, але в той же час прагнув побачити, що ж цей дядько збирається робити. Він відчував себе жахливо.
***
Після того як Егуд знищив усіх Білих Зецу, його погляд знову пробіг через печеру. Тіла Білих Зецу поступово перетворилися на густу білу жижу, схожу на свердлений білок. Хто знає, що через багато років ця земля насититься їхніми залишками і навколо Моста Каннабі засяє буйна рослинність?
Зараз, в цій печері.
Учиха Мадра мертвий.
Білі Зецу мертві.
Залишилися тільки Чорний Зецу і Гедо Мазо.
Раптово.
Аоба змінив погляд на Ґедо Мазо.
« Цікаво... Ця штука може мати пам'ять? "
Аоба пробурмотів це про себе, потім помахнув правою рукою. Безчисленні аркуші паперу, використані для вбивства Білих Зецу, побігли назад і з неймовірною швидкістю закрили його долоню.
У мить ока.
Рука Аоби повернулася в попередній вигляд.
Зараз демонічна статуя зовнішнього шляху стояла з щільно закрученими очима. Її голову оперезувала дивна пов'язка, схожа на зв"язку в очах, але засяяна безліччю очей, що надавало їй моторошний і водночас чарівний вигляд.
Статуя сиділа, схрестивши ноги, немов завантажена в медитацію. На її щиколотках були надети кандалів, а руки, складені в жорно лотоса, також були зв'язані ланцюгами.
Невідомо, коли саме на неї одягли ці кайдани.
Вони йшли на друк.
Це змусило Абу задуматись. Можливо це пов'язано з тим самим Чібаку Тенсей, але підтвердити це він не міг ... Хіба що Ґедо Мазо дійсно має пам'ять.
« Незалежно від того, є у нього пам’ять чи ні... варто спробувати".
З цією думкою.
Аоба різко підскочив.
Його легке тіло м'яко опустилося на палець Гедо Мазо.
Тепер він дивився прямо на цього велетня.
Він пильно дивився на закриті очі Ґедо Мазо. Він був упевнений, що навіть у цій порожньій посудині танула неймовірна життєва сила.
Ця життєва сила значно перевищувала будь - яку шинобі, що існує у світі.
Якщо він такий сильний навіть зараз...
Важко собі уявити, якою силою він мав би знову стати Десятихвостим.
Раптово.
Аоба підняв праву руку і попрямував до голови Ґедо Мазо. У своєму нинішньому стані він був лише порожнім посудом, позбавленим чакрих тварин. Подібно до машини, яка залишилася без палива, він не міг рухатися і тільки чекав, коли хтось, який вирішив його розбудити, знову його "накорміт".
Рука Аби все ближче наближалася до Гедо Мазо.
Негайно.
Рука опустилася на голову Гедо Мазо.
Вжух!
У Аби ніби вибухнув мозок. Він ніколи не відчував чогось подібного! Читання пам'яті Учіхи Мадари вже було чимось неймовірним, але цей раптовий удар просто перекреслив все, що він відчував раніше. У порівнянні з цим усі попередні спогади були нічим!
*Динь!* Успішне читання свідомості Гедо Мазо! Там було Рінеган!
Аоба широко відчинив очі, не довіряючи своїм вухам. Він не просто успішно вивів пам'ять... Нагорода виявилася надзвичайно сильною!
Його розширені зіниці миттєво змінилися.
Це була неконтрольована трансформація.
Спочатку його очі перетворилися в Шалінгун з трьома томое.
Потім він прийняв форму Мангекья Шарінгана, причому з таким же візком, як у Мадри, але це був саме оригінальний Манґект'ю, а не Вічний після пересадки.
І нарешті.
Мангекья Шаринган Аобы почав швидко змінюватися, один за іншим з'явилися кола... І його очі повністю перетворилися в Рінеган з сірим відтінком.
Пара Рэннеганов!
Як тільки ці очі виявилися, Аоба відразу відчув, як чакра в його тілі почала сама собою направлятись до очей. Але, на відміну від Мангека Шарінга, він не відчував жодного дискомфорту.
Йому навіть не потрібно було закривати їх, вони не витрачали магру.
Ніби вони завжди належали йому з самого початку.
А ще... Ці очі сповнювали його небаченою силою.
- Саме так!
— Очі мудреця повинні поєднуватися з тілом Мудреца!
— Інакше тіло трохи спустошуватиме!
Аоба мовчки кинув. Він згадав, як Наґато через постійне використання Ріннегана перетворився на сухого старого, а потім подумав про Учиха Ітачі, чиї очі стікали кров'ю від надмірного застосування Мангё Шарінгана. Все це наслідок відсутності Тела Мудреця як опори. Без нього Рінеган неможливо повноцінно контролювати.
Аоба отримав тіло Мудреця дуже давно.
Це стало його фундаментом.
Як дев'ять Солнц Божественного Кунг-фу* у Чжен Уцзі - основа всіх його наступних технік.
* Примітка: Чженн Уцзі є головним героєм китайського роману « Небесний меч і сабля дракона» (Болівія), написаного Цзінь Юном. Цей роман є третьою частиною трилогічного "Кондор". Ця та подальша техніка з цього роману.
А тепер, овладів Рінеганом...
Він ніби отримав Пересування Інь-Ян.
І його бойова сила миттєво злетіла на невідомо скільки рівнів вгору.
Але найголовніше...
Його права рука все ще торкалася Гедо Мазо, і він відчував з ним певний кров'яний зв'язок. Якщо він захоче - зможе керувати ним у будь-який момент.
Звичайно...
Він також міг використати техніка заклику, щоб закликати Гедо Мазо.
Це було схоже на закінчення договору про заклик.
Тепер Демонічна статуя зовнішнього шляху...
Належала йому!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno