Зміни Шікаку I
- Що означає: "Як щодо мене?"
Аоба замер на мить.
Він не відразу зрозумів значення слів Орочимару.
Але глибоко всередині мене заворушилась тривога.
Інтуїція підказала йому, що тут щось нечисте.
Чому...
Орочимару так наполегливо шукає саме його?
Він десь проколовся?
Це питання не давало йому спокою.
Він спілкувався з Орочимару всього один раз... і того разу він ніяк не видав себе. Невже Орочимару все-таки щось запідозрив?
- Я маю на увазі... — Орочимару посміхнулося, ніби все відбувається за його сценарієм.
— Чи можу я вступити в твій Анбу?
— Нет. — Аоба без роздумів похитав головою.
Його відповідь була настільки швидкою, що навіть не забракло часу на роздуми.
— О? — Орочимару уважно на нього подивився.
— І чому ж?
— Орочимару-сан, не дразните мене. Аоба розчавив руками, символізуючи безпорадність.
- Хто не знає, що ви один з трьох Саннінів? Учень третього Хокаґе! Який сенс вам іти в Аньбу? Тепер Анбу бракує людей. А ти мені подобаєшся, ось я і подумав, що зможу допомогти - Орочимару сказав це з абсолютно серйозним обличчям.
— Тоді добре, — несподівано Аоба поміняв відповідь.
— М-м? « Цього разу Орочимару було дуже здивований, — сказав він. — Він не сподівався, що Аоба так швидко здасться.
- Що це означає?
- Я згоден. Ви можете вступити.
- Чому?
Орочимару дивився на нього з ще більшим інтересом.
- Щойно ти був проти.
— Все просто.
Аоба спокійно подивився на нього.
- Якщо Орочимару-сан заступиться в Анбу...
— Ви автоматично станете його головою.
- А це означає...
- Мені не доведеться брати на себе цей головак.
- Так що мене це цілком влаштовує.
— ?
Очі Орочимару трохи звузилися.
Що це за гра?
Він намагався зрозуміти...
Це хитрий трюк?
Чи цей хлопець дійсно так думає?
Орочимару задавав в голові можливі сценарії, але... Аоба щоразу виходила за рамки його передбачень.
— Интересно.
Орочимару облизнув губи, а його погляд став більш жадібним.
Він відчував...
Що цей хлопець не так просто.
Останній раз він відчував таке хвилювання...
Коли він побачив, як у Учіхи Фугаку пробудився Шарінган з трьома томое.
Ці очі були досконалі.
Но...
Цей хлопець...
Теж може стати чудовим посудом.
- Аоба, я чув, що ти брав участь у іспиті на чуунина...
- Ти дійшов до третього етапу...
- Але чомусь не почав брати участі далі.
Орочимару пильно дивився на нього.
Тоді, під час екзамену, він не звернув на нього уваги.
Але тепер...
Він зацікавився.
— Не варто про це.
Аоба похитав головою. Тепер, коли він згадував той момент, то нічого не відчував крім нудьги. Адже це був перший раз, коли він спробував завести друга в цьому світі.
Але, на жаль, він просто вибрав не того чоловіка. І з тих пір він більше не хотів відкриватися комусь.
Тепер, роздумуючи про це, Егуд погодився з мудрістю стародавніх людей.
« Бути чужинцем у чужій країні — нелегко.»
У цьому світі ніндзя він був чужинцем. Пришелцем. Його мислення і спосіб життя сильно відрізнялися від місцевих шінобі.
Він не прагнув бути саможертовним, а також не дотримувався сліпого підкорення наказам. Все, що він робив - це слідував своєму серцю. Йдучи за життям, не пливши проти течії, але і не підкоряючись йому повністю.
Саме тому йому було так важко знайти друзів.
Якщо говорити простіше...
Його погляд не збігав з місцевими.
- Це через мене?
Голос Орочимару різко вирвав його з роздумів.
Аоба поспішав.
При чому він?
Він глянув на Орочимару, його чорні зіниці трохи звужилися від недоумства. Цей момент не прихований від уважного погляду зміїних очей Орочимару.
— Не так?
Орочимару трохи насупився. Він був упевнений, що Аба просто втікав від нього, бо знав що Орочимару було головним екзаменатором на третьому етапі.
Але тепер, побачивши його щиру реакцію, він зрозумів, що помилявся.
— Нет.
Аоба спокійно похитав головою і більше нічого не поясняв.
Він подивився Орочимару прямо в очі.
— Орочимару-сан. Якщо у вас більше немає питань, я піду.
Після цих слів він розвернувся і попрямував геть.
Йому вже вистачило розмов за сьогодні.
Після довгої розмови з Чорним Зецу він відчував втому. З Орочимару він не хотів затягувати розмову.
— Почекай.
Голос Орочимару зупинив його. Тепер він говорив швидше.
- Як ти вижив на передовій?
— Просто пощастило.
Аоба навіть не обернувся, а лише помахав рукою і продовжував йти.
— Чи ти хочеш керувати своєю долею?
— Нецікаво.
Голос Аби не зважав на це. Але в думках він додав одну пропозицію.
« Моя доля завжди була в моїх руках. І не тільки моя. Я керую долями багатьох."
- Ти ще передумаєш!
Губи Орочимару викинулися в самовдоволеному усмішку. Коли Егуд віддалявся, його голос ставав дедалі гучнішим.
- Якщо тобі знадобиться сила, приходь до мене. Я дам її тобі.
Дякую. Не потрібно.
Відповідь Аби була тихою, і його останнє слово звучало майже нечутно.
Орочимару нічого не сказав. Він просто дивився йому слідом, його губи поступово зігнулися в ще ширшу усмішку.
Тепер говорити вже не мало сенсу.
Він був впевнений...
Аоба неодмінно прийде до нього.
Ніхто у світі ніколи не відмовиться від сили.
Усі прагнуть влади.
Всі хочуть стати сильнішим.
Особливо той, хто пройшов через війну. Хто бачив смерть товаришів.
Тільки на полі бою можна по-справжньому зрозуміти свою слабкість.
І усвідомити важливість сили.
***
Аоба не подумав про слова Орочимару.
Після того як він пішов, то попрямував до « Ічираку Рамен ».
Але його думки повертались до того, що сказав Санні.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno