А як щодо мене? I
Аоба уважно спостерігав за Чорним Зецу, який знову був у повній готовності.
Поступово він почав усвідомлювати одну річ...
Насправді, переконати Чорно-Зецу не так вже й складно.
Но...
Як тільки розмова заходить про Ооцукі Каґуа, все відразу ускладнюється.
Причина очевидна...
Чорний Зецу надзвичайно любить свою матір!
Якщо справа стосується чогось іншого...
Він може пропустити це повз вуха.
Але як тільки розмова заходить про Кагуа, чорний Зецу стає вкрай обережним і не вірить нічому на слово.
- Ти хочеш сказати... — Чорний Зецу злегка прищурився.
Його обличчя було абсолютно чорним, і відрізнити будь-який вираз було неможливо.
Но...
Його золоті очі говорили за нього.
Тепер вони не сяяли, як раніше...
А сталі тонкими щіколотками — знак крайньої обережності.
- Ти дійсно хочеш допомогти мені врятувати мою матір?
Це було питання з підвохом.
Насправді, йому було байдуже все інше.
Чи справжнє ім’я у нього?
Чи він справді його дядько?
Звідки він взагалі взявся?
Йому було байдуже.
Все, що його турбувало - порятунок матері.
- Я не допомагаю тобі.
Аоба похитав головою.
Він чудово знав, що в процесі задрижання мозку Чорному Зецу не можна надто поспішати.
Він вже досяг великого прогресу...
Але якщо перегнути палицю, то все може розвалитися.
До того ж...
Аоба робив це просто заради розваги.
Він не збирався використовувати Чорного Зецу в якихось серйозних планах.
Йому просто хотілося побачити, чи вийде його зламати.
Чорний Зецу — це головний маніпулятор світу ніндзя!
Якщо він сам попадеться на удочку - це буде неймовірно весело.
Це не питання вигоди.
Це питання чистого задоволення.
Тому чорний Зецу ніяк не міг зрозуміти, чого він добивається.
— Я ж уже казав... — Аоба зробив вигляд, що втомився пояснювати одне і те ж.
Ніби він розмовляв з людиною, яка просто не хоче розуміти слова.
— Я натрапив на тебе випадково. Просто стало нудно - ось і вирішив побалакати, показати тобі, хто ти такий.
- А твоя мати...
- Неважливо, що ти зробиш.
- Я все одно звільню її раніше, ніж сюди дійдуть двоє із клану Ооцукі.
Аоба говорив твердо і впевнено.
Але насправді...
Він взагалі не збирався її звільняти.
Просто базікав заради задоволення.
Слова - це просто слова.
Ніякої відповідальності за них він не несе.
Чорний Зецу теж був великим брехуном.
Він намовив Учихе Мадаре стільки дурні...
Він віддав усе своє життя заради нездійсненного миру.
Тож...
Чому б не поговорити на рівних?
Хто кого переговорить?
— Ты... Ты... Ты...
Чорний Зецу запнувся.
Він майже назвав його «дей".
Майже.
Тому що його емоції захлинули його.
« Якщо ти теж хочеш врятувати матір...»
"Значить, ти мій союзник!"
Він так довго був один...
І раптом з'явився хтось, хто думає так само, як він.
Це було занадто несподівано.
Занадто тепло.
Його навіть трохи зворушило...
Но...
Десь глибоко всередині...
Звучав тихий голос сумнівів.
"А якщо він бреше?"
"А що, якщо він з клану Ооцукі?"
"А що, якщо він просто хоче забрати матір назад?"
Якщо це правда...
То не дозволити їй відродитися - це єдиний спосіб її захистити!
Цей голос був слабким...
Але не зникав.
— Яка твоя мета?
Голос Чорного Зецу став холодним.
- Чому ти це робиш?
Він занадто добре знав, як влаштований світ.
Відколи з'явився...
Він жив, спостерігаючи за людьми.
Він бачив, як навіть найміцніші узи руйнуються.
Навіть найближчі люди...
Зраджували один одного задля користі.
Така була природа світу.
І він знав це краще, ніж будь-хто інший.
Ніякої « сімної любові» не існує.
Якщо навіть рідні сини зрадили матір...
Що тоді сказати про якогось брата?
Отже, ця людина повинна мати мету.
Абсолютно вірно.
Просто Чорний Зецу поки її не зрозумів.
Чорний Зецу не міг точно сказати, чи дійсно цей таємнича людина його дядько.
Але в одному він був упевнений...
Ця людина точно може бути з клану Ооцукі.
Інакше звідки він знає стільки інформації?
— У мене немає ніякої мети.
Аоба злегка посміхнувся, почувши питання Чорно-Зецу, а потім спокійно відповів:
— Я просто хочу врятувати свою сестру.
- Чому я повинен тобі вірити? — Чорний Зецу задав питання знову.
- Тобі не потрібно мені вірити.
Аоба похитав головою.
Його думка була проста, він просто робить те, що хоче робити.
Чорний Зецу тут ні до чого.
- Я не розумію... — Чорний Зецу похитав головою. - Я не вірю, що ти дійсно не переслідуєш жодної вигоди. У цьому світі все робиться заради чогось. Люди не встають з ліжка просто так.
- Тоді скажи мені...
Аоба раптом перевернув питання назад.
- А заради чого ти хочеш врятувати свою матір?
— Я...
Чорний Зецу завис.
Але потім швидко відповів:
— У мене немає ніякої мети!
— А чому я повинен вірити тобі? — Аоба злегка посміхнувся під маскою.
— Я... Я...
Чорний Зецу запнувся, але потім рішуче вдарив себе по грудях.
- Я її син! Звичайно, я повинен врятувати свою матір! Це моя відповідальність!
- Тобто ти можеш не мати мети, а я — зобов'язаний її мати?
Аоба хмикнув.
— Подвійні стандарти, проте.
Сучасна розмова вже цілком залагодила його.
Завдання виконано.
Він встиг закласти насіння сумнівів в голову Чорного Зецу.
Тепер...
Можна трохи почекати і подивитися, що з цього виросте.
Аоба недбало махнув рукою.
*ЖУМ!
Чорні печатки, які злили Чорно-зецу, миттєво зникли.
Простір очистився.
- На сьогодні вистачить.
- Віриш чи ні, мені все одно.
- Ти мені не цікавий.
- Можеш йти.
- Даю тобі час все обміркувати.
Аоба махнув рукою, показуючи Чорному Зецу, що він може бути вільним.
—...
Чорний Зецу застиг на місці.
Він не знав, що робити.
Ще хвилину тому він ламав голову, як вибратися звідси ...
А тепер його просто так відпустили?
Це було занадто дивно.
Він дивився на Егуда в повному замішанні.
— Ах да...
Аоба вже збирався піти, але раптом згадав дещо.
Він різко повернув голову і подивився прямо на Чорного Зецу.
- Я знаю, що ти спостерігаєш за Учхою Мадарой.
- Ти вже активував його Рінеган і тепер шукаєш того, хто зможе продовжити його план "Глаз Місяця".
— Так от...
- Запам'ятай одну річ.
— Третя світова війна шінобі - це моє творіння.
— Тому...
- Якщо ти дійсно хочеш врятувати свою матір...
- Не заважай під ногами.
Після цих слів Аоба навіть не чекав реакції Чорного Зецу.
Він просто пішов.
Тому що знав...
Що цього достатньо.
Він посіяв зерно сумнівів.
Тепер час зробить все інше.
*ФШ-Ш!*
Навколо Аби закрутилася чакра...
У наступну мить він зник.
Це була Техніка, що літає від Бога.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno