Дуже шокований Данзо!
Сказавши ці слова, третій Хокаґе зимно подивився на Аобу. Тепер він не знав, які цілі має цей чоловік.
Данзо дійсно дуже важливий для нього!
Він дуже надіявся на одужання, і Данзо зможе допомогти йому в наступній світовій війні шінобі.
Звичайно.
За умови, що це можна вилікувати.
Якщо Данзо не одужає...
Це зовсім інша справа.
Тепер третій Хокаґе не міг бути впевненим, які саме плани несе ніндзя з клану Удзумаки. Він вагався і не наважувався безрозсудно дозволяти цьому контактувати з Данзо, хоча саме ця людина вилікувала його рани.
— Ладно.
Аоба лише кивнув і не втягався у суперечки з Хокаґе. Крім того, сьогодні він мав гарний настрій. В інший час, коли йому довелося б заговорити в такому тоні до третього дня, він, мабуть, не лікував би ран Данзо.
— Пойдём.
Аоба заходив до дверей кабінету Хокаґе. Він вже лікував рани Данзо раніше і прекрасно знав, що прямо навпроти цього кабінету знаходиться кімната, де той відновлюється.
З огляду на сьогоднішній стан ран Данзо...
Він досі лежить там.
І навряд чи його так просто можна перевезти.
Адже це пов’язано з величезним ризиком.
Що ж стосується бажання третього Хокаґе за цим спостерігати...
Аоба не приписував цьому значення. Хоче - нехай дивиться. Все одно він по-справжньому збирався лікувати Данзо, а не провертати якісь махати. Крім того, всі попередні маніпуляції з печатками він вже закінчив і тепер не бачив причин для занепокоєння.
Хірузен уважно спостерігав за Аобою і дивився, як той спокійно проходить далі без слів.
Через мить...
Він перевернув погляд на Нара Шікаку.
— Шікаку, тут ти вже не потрібен. Повертайся, а далі я сам розберуся, — похмуро вимовив Хокаґе.
- Так!
Нара Шікаку коротко кивнув і відразу ж пішов з кабінету Хокаґе, прямуючи до коридору.
Він не вимовив жодного зайвого слова.
Однак він був справжнім сумбуром.
І все це через слова Аоба.
На перший погляд вони несли в собі нічого особливого...
Але ці слова були наче крихітний камінь, який викинули в тихну річку.
— Чи я дійсно занадто довіряв власним розсудкам?
Нара Шікаку сам не розумів чому, але в пам'яті вислизла історія з Аобою: тоді він був абсолютно впевнений у своїй правоті і вирішив, що той шахрує. Однак подальші дослідження виявили, що реальність дуже відрізняється від його ідей.
А тепер з'явилася ця людина, яка легко розкрила його Техніку Тіневого наслідування, та ще й сказав все це ...
І це тільки сильніше спантеличило його думки.
У цей момент...
Нара Шікаку вже виходив з кабінету Хокаґе, але в його голові досі крутилися слова Аоби.
« Якби я тоді не зайшов...»
"Невже Хокаґе б атакував?"
"Але чому?"
"Хіба клан Удзумакі не був найкращим союзником Конохи?"
"Але..."
"Я чітко відчув у третьому сильному напруженні та ворожості."
"Може, тут все не так просто?"
Нара Шікаку продовжував думати. Він був би радий зупинитися і не ламати голову, але не міг стримати себе.
Зовсім нічого не виходило.
Думки просто не давали йому спокою.
І головне...
Слова Аоби в певному розумінні перекрутили його уявлення.
Не тільки про себе, але й про Хокаго. Все це напрочалося з тим, яким він його бачив раніше.
- Може, варто переосмислити все це?
Нара Шікаку глибоко зітхнув. Йому всього шістнадцять, він ровесник Аоби. Хоча він дуже розумний, юнацький запал не давав йому бути стриманим і свідомим. Тому в багатьох випадках його судження були надмірними суб’єктивними.
Але після цієї ситуації...
Ніби в голові задзвонив тривожний дзвін.
Нара Шікаку зовсім не був впертим, він просто раніше не помічав того, що відбувається. І тепер ця подія відкрила йому очі на такі проблеми.
***
Відхід Нара Шікаку ніяк не вплинув ні на Аобу, ані на Хірузена. Невдовзі вони обидва дійшли до кімнати, де перебував Данзо.
Аоба підняв руку, збираючись просто штовхнути двері. Але, вловивши всередині якісь звуки, він трохи шевнув вухом, стиснувши руку в кулак і замість поштовху постукав.
*Тук-тук...*
Звук стуку пролунав і відразу ж привернув увагу тих, хто всередині.
— Хто там?
За дверима пролунав спокійний, впевнений голос — це була рада Конохі, Кохара Утатане. Аоба вже кілька разів чув її голос і знав його.
Тут же.
Егуд відступив на крок.
Потім він опустив голос.
Споконцентрував чакру в горлі...
...і глибоким тоном змитував голос третього Хокаґе.
— Це я, Хирузен.
Слова Аби і інтонація, а також тембр були майже невідмінними від голосу третього Хокаґе.
Такий несподіваний поворот...
...заставив Хірузена широко відкрити очі.
Він не міг повірити власним вухам.
— Ты...
Раніше Хокаґе ніколи не бачив, щоб хтось міг так точно видати себе за іншу людину - не просто змінити свій голос, аби його не дізналися, а в точності імітувати інших. Це виходило за межі його розуміння.
- Це всього лише невелика здатність.
Абба негайно розкрив цю здатність Хірузену, не для хвастощів чи цілей, а щоб підготувати ґрунт для подальших планів.
Знаєте...
Можна сказати, що він посадив у розумі Хокаґе маленьке насіння.
І йому зовсім не потрібно було « поливати » його далі...
Адже у відповідний момент...
...це насіння саме пустить коріння і дасть входи - можливо, зовсім несподівані.
«...»
Хірузен не вимовив ні слова, але його обличчя помітно помаранчело. У глибині душі прокинувся страх перед цією невідомою здатністю.
Можливості ніндзя з клану Удзумаки вже викликали в нього інстинктивний жах.
Це вже не дрібниця.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno