Прости.
- Чому ти ніяк не реагуєш?
Після цих слів очі Ітона не відпадали від Аоби, і він не бачив того результату, якого хотів.
— Яка твоя реакція?
Аоба безпорадно підбив губи. Він не мав жодного значення для свого провідника, так що він зовсім не турбувався про нього.
Більше того...
Тепер він і Ітон залишилися у відділі тортур.
Якщо Ітон отримає підвищення...
Тоді він залишиться тут сам.
Скажімо так.
Чи має значення, чи він капітаном підрозділу тортур?
Аоба не знаходив цієї справи привабливим, навпаки, воно привернуло б до нього увагу ще більшої кількості людей, і в цілому це не дуже добре.
Однак.
Він також розумів.
Оскільки Ітон прийшов спеціально повідомити про це.
В цілому це вже розв'язана справа.
— Ну... ну... Поки ти капітан Підрозділу тортур, ти будеш більш-менш вільний і задоволений!
У серці Ітона, без жодної причини, з’являється почуття втрати, коли він побачив, як Аоба так вороже дивиться на його місце.
Це відчуття.
Змусити його трохи подушити.
Схоже, він не настільки цінний в якості капітана цього відділу тортур.
— Брате Ітон, давай перейдемо до наступної теми, чи є ще якісь новини? — Сказав Егуда, переходячи прямо до теми.
«...»
Кутики рота Ітона злегка подерглися. Він подумав, що Абе може не сподобатись місце командира, але він не думав, ніби Егуд буде байдужим до цього місця.
— Наступна тема...
— Добре...
— Верно!
- У мене є для тебе ще дещо!
— Я хочу запитати...
— Які твої здібності тепер справді?
Ітон озвучив питання, яке весь цей час вертілось у його голові, запитання, що турбувало його вже довгий час.
Не так давно.
В його очах.
Аоба був підлітком, який потребував догляду.
Но.
Після битви з Деревнею Скритого Камня.
Його погляд на Аба сильно змінився. Тепер він відчував, що щось сильно не так, і що Аоба зовсім не такий слабкий, як йому здавалося.
Цей хлопець настільки непримітний і стриманий, що це лякає!
Якби він не запитав Аобу, чи можна вилікувати рани пана Данзо, то міг би зробити собі пару. А так він вилікував рани Данзо одним махом.
Якби не той факт, що Третьому Хокаґе довелося пустити їх у бій, він би не дізнався, як Аоба може створити такий потужний бар'єр і тим більше не зрозумів б, чи є в перешкоді ще й надзвичайно складна просторова техніка.
Проблема цієї сили...
Її неможливо пояснити простим читанням книги.
Тут є велика проблема.
Ітон було дуже цікаво, а Аоба явно щось приховувати, але він не питав, стримуючи цікавість у своєму серці.
- Брате Ітон, ти впевнений, що хочеш знати?
Коли Аоба промовив ці слова, його обличчя стало серйозним, а очі пильно дивилися на Ітона.
— Я хочу знати, — кивнув Ітон.
— Брате Ітон, я хочу порадити тобі ще раз, чим менше ти знаєш, тим краще. Зараз ти і так багато знаєш, якщо хочеш дізнатися щось ще, боюся, доведеться заплатити ціну. Сподіваюсь, що ти добре подумаєш - повільно вимовив Аоба.
— Ціну? — Ітон на мить застиг. Він не був упевнений, чи існує така ціна, яку він не зможе винести, більше того, він ніколи не міг зрозуміти, якою ціною Аоба може змусити його заплатити. - Я все ще хочу знати, поки ти готовий говорити, я хочу почути.
- Зрозумів.
Аоба кивнув, зрозумівши, що Ітон готовий до цього, тому більше нічого не сказав.
Раптово.
Фігура Абби мілина і на величезній швидкості з’явилася перед Ітоном.
Така швидкість перевершила всі сподівання.
Не кажучи вже про ухилення.
Він не встигав за нею поглядом.
Інстинктивна реакція тіла була занадто запізненою, щоб зробити хоч якийсь рух.
*Пух!
Аоба гримнув Ітона по плечу з різким звуком. Його рука була не дуже сильною, він просто плескав по плечу, звільнивши чакру.
Ця сила здавалася чарівною.
Ніякого болю.
Але через неї Ітон застиг і не міг рухатися.
«...»
Ітон був абсолютно не в змозі рухатися. Він не тільки не міг поворухнутися, але й не зміг навіть мобілізувати чарку і говорити, тому просто мовчки дивився на Аобу перед собою, і в голові у нього випливала ціла купа питань.
Це ціна, яку треба заплатити?
Ітон поступово розумів, що мав на увазі Аоба, але він не був упевнений в тому, щоб юнак збирався зробити.
— Брат Итон.
Аоба повільно заговорив, складно дивлячись на Ітона.
- Весь цей час...
- Ти завжди дбав про мене.
— Це мене дуже зворушило.
- І хоча ти знаєш багато моїх секретів.
що ти нікому нічого не розповіси!
— Я ніяк не втручався.
- Якщо ти хочеш знати більше, мені доведеться контролювати твої слова, інакше це поставить мене в дуже скрутне становище.
Аоба говорив пропозицію за пропозицією, його тон був дуже спокійним, без різких слів, здавалося, що він просто говорить у звичайній манері.
Однак.
Почувши ці слова.
Ітон раптово зрозумів.
Аоба виглядає так, ніби збирається викласти карти на стіл.
Можливо, він дізнається ще більше секретів.
У той момент.
Він чекав цього з ще більшим нетерпінням.
- Насправді...
Голос Аби знову задзвонив, очевидно досягши вух Ітона, не змінюючись.
аби ти не помітив. Це вийшло б дуже природно.
— Зрештою я не зміг встояти.
- Ітон, ти був дуже добрий до мене!
— Итак...
- Мені доведеться заткнути тобі рот!
— Мне жаль...
— Прости!
Завершивши останню фразу, Егуда ще раз мікнув і з'явився прямо перед Ітоном, вдаривши рукою йому по шиї.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno