Поразка для сторін не рівнознана!
Онокі, побачивши гарбуза, відчув натхнення, але в нього не було способу використовувати його самому.
— Я...
Почувши слова Онохі, Аоба посміхнувся, похитав головою і сказав: « Навчився цього у маленької дитини.
— У кого?
Очі Онохі розширилися, бо він вловив у словах Аоби досить багато важливої інформації.
Дитина.
Це означало, що є молодий чоловік з великим талантом.
Навчився.
Це означало, що він також мав Вірші Магнетизму.
Схоже...
У Деревні Скритого Песка є той, хто піде її слідами!
Цей момент.
Це біль у серці Хонокі.
Ставши старшим, він вже почав шукати нового кандидата в Цучінґі і зрозумів, що настав час змін.
Но...
Він побачив велике лихо.
Село Скритого Кам'яна розбито!
Немає ніндзя, який зможе це зробити!
Жодних!
Навіть сила Джинчууріки була середньою!
І тільки він, людина з розширеним геномом продовжував вести їх вперед!
Він навіть не зміг знайти другого власника Віршії Пілі.
Через це він дуже турбувався про майбутнє села, хотів розширити її якомога більше, поки він ще живий, щоб внести свій вклад у майбутнє.
Він відрізнявся від третього Хокаґе.
За спиною Хірузена було безліч потенційних новачків.
Він просто не хотів поступитися своєю владою.
Через це.
Коноха змінила епоху достатку талантів на добу, коли таланти помирали за наказом третього Хокаґе.
Якщо Хірузену дозволили перейти до сьогоднішньої ситуації в Іві, він був би щасливий: так він міг би і далі домінувати у становищі Казі, не турбуючись про будь-які несподівані зміни.
Аоба ошелешенно подивився на Онокі.
Яка несподіванка.
Він просто недбало кинув відповідь.
Але його дійсно запитали.
Він же не може сказати про Гаару!
— Калабаш, — недбало сказав Аоба, навіть не почервонів. Він був старим досвідченим актором і міг увійти в роль за секунду без зайвих емоцій.
А втім, Калабаш (вона ж горлянка) — це тиква, з кори якої роблять різні вироби, у тому числі трубки. Можливо ще й відсилка на Братів Калабаш, такий старий китайський мультфільм.
Такі речі, як вигадка інформації.
Для нього.
Простіше, ніж є.
— Калабаш?
Оночі втупився на нього широко розкритими очима, коли почув це ім'я. Йому стало смішно, що так необдумано назвали хлопчика, який дуже по-дитськи. Але поступово він щось зрозумів, відчувши владу цього імені. Чим більше він думав про це, тим жахливіше почувався.
Що це за хлопчик?
Якого назвали.
На честь гарбуза?
Цього не слід недооцінювати.
Схоже...
Село Сукритого Песка не так просто, як здавалося.
У той же момент.
Онокі замовк.
Не знаю, що сказати.
— Пойдёмте!
Аоба подивився на Онокі, якого шокувало ім’я Калабаш.
— Ідіть за мною.
Онохі безпорадно похитав головою. У його очах з’явилася заздрість, коли він подивився на Аобу. Тепер навіть у Кезекаґе народився наступник і залишився єдиною людиною, яка не мала спадкоємця, щоб піти на відпочинок.
Домовив.
Онохі вирушив до третього поверху офісу Цучікаґе.
Аоба слідував за ним, не знаючи, що Онокі думає про приймачів, але він міг сказати, ніби Онохі чимось стурбований. Але Аоба вирішив, що це через його присутність.
Через кілька хвилин.
Аоба сидів у кріслі в кабінеті Цучікаґе, а навпроти нього сидів Онохі.
« Пане Казекаґе, тепер, коли поряд нікого немає, крім нас з вами, ви можете говорити те, що хотіли, — Онохі говорив жорстко, бо все це його втягнуло силою.
— Об'єднайтеся зі мною і натрапите на Коноху, — легко й невимушено сказав Аоба.
— Як об’єднатися? Коли Онохі побачив, що його співрозмовник відразу перейшов до справи, він позбувся зайвих балачок і думок: зрештою Казекаґе прийшов особисто, і говорити якісь туманні слова було б безглуздо.
- Я бачу, що ваші ніндзя, яких я спіймав у пастку, були досить добрими, чому вони відступили? — З усмішкою запитав Аоба.
— Відступили... — Ховаючись, вони підстрибнули і він безпорадно похитав головою. — Я щойно отримав інформацію з лінії фронту, наш табір був спалений ніндзя Конохі.
— Коли ви знову туди підете? — Просто запитав Егуда, почавши водити Оночі за ніс.
— Ну... - Оноки нахмурився ще сильніше. Йому не хотілося відповідати на таке запитання, але він не міг так просто образити його. Незважаючи на роздратування, йому довелося щось сказати: - Ми повинні провести зустріч, щоб вирішити це питання.
— Так...
Аоба підняв палець і легонько постукав по столі перед собою, у звукі відчувався дуже сильний ритм.
— Я договорюсь с вами.
— Побудіть цих ніндзя відразу після їхнього повернення.
— І негайно вирушайте на передову.
Аоба вимовляв одну пропозицію за іншою, і коли він закінчив, обличчя Онохі вже було нахмуреним та похмурим.
— Боюся, це не спрацює. Онохі вважав, що нічого не вийде, але він не хотів слухати умовки Казекаґе і тому виправдовувався. - Я маю дати цим ніндзя відпочити кілька днів.
- Ситуація на війні швидко змінюється. Зараз ви домінуєте над Конохою, і вони напевно відправлять ніндзя на передову якомога швидше. Якщо ви підете звідти, ситуація змінюється, — похитав головою Аба.
- Навіть якщо ніндзя Конохі будуть першими, вони не почнуть війну. Цей старий лисець Хірузен не хоче війни, він також похитав головою Онохі.
— А що, коли війна вже почалася? — куточок рота Аби скручився в холодному усмішку. Він зрозумів чому Іва програла на ранніх стадіях, коли мала перевагу. Їх Каге не був настільки хороший, як міг би бути. - Хірузен не хоче, щоб війна сталася, але ви коли-небудь думали, якщо війни не уникнути, він захоче вийти переможеним?
- Хіба можна хотіти програти? — безпомічно сказав Онокі.
— Не в цьому справа.
Аоба покачав пальцем перед Онохі і сказав: « Битва для обох сторін не рівнознана!
- Що ви маєте на увазі? — Онокі був приголомшений.
— Якщо ви програєте, то залишитеся Цучінґе. А якщо він програє, це втратить поста Хокаґе. Так... Що скажете? - Аоба посміхнувся ще ширше.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno