- Що це?
Ніндзя здригнувся, відчувши, як щось пропливає над його головою, але коли він спробував доторкнутися до цього, то нічого не виявив.
— Жук, напевно?
Врешті-решт, вони біля лісу, працюючи або тренуючись, тут нікуди немає комах, і не було нічого дивного в тому, що на них час від часу щось падало.
З такими думками.
Цей ніндзя продовжував йти вперед.
Но.
Чого він не знав...
На голову йому впав не жук, а листочок паперу з тіла Аби.
І в момент контакту з головою ніндзя спрацювала система читання свідомості.
У цей момент.
В голові Аби пролунав чіткий електронний сигнал.
[Динь! Читання свідомості пройшло успішно! Нагорода: Вірш Води: Водяний Тіло!]
Разом з цим електронним звуком Аоба відчув незвичне відчуття, за яким пішов потік спогадів в його свідомість.
І ось.
Аоба не зволікав.
І відразу почав переглядати спогади цього чоловіка.
Він дивився в сторону, ніби заціпенів, але насправді зосередився на тому, щоб поринути у спогади ніндзя.
І швидко відшукав у пам'яті людини частину спогадів про другий етап екзамену.
Через кілька хвилин.
Аоба відразу знайшов суть.
Паралельно с этим.
Він відчув, як хтось торкнувся його, і відразу ж повернувся в реальність.
— Аоба, про що ти так довго думаєш? Навіть не чуєш, коли я кличу тебе? — У вухах Аби голос Саки пролунав. У її тоні сквозила розгубленість, а великі очі моргали. Їй було дуже цікаво.
— А?
Аоба "застигл" на мить, створювало відчуття, що він щойно відреагував:
- Що ти щойно сказала?
- Бачиш, він дійсно ворон вважав! — Казала Сакі, зробивши розумний жест, і підняла руку на вхід. - Ворота дев'ятнадцять вже тут, якщо ти продовжуватимеш подорож, то досягнеш двадцятих.
- Ха-ха-хо, ось воно що, задумався ... — Розсміявся Аба, щоб приховати збентеження, потім пішла за Сакі і встав біля входу.
- Тепер ми можемо увійти? — запитала Сакі, повернувшись до ніндзя біля входу.
- Поки що ні.
Ніндзя похитав головою, подивився на свій наручний годинник, а потім сказав: - Залишилося ще сім хвилин і ви разом увійдете всередину, але поки почекайте трохи біля дверей.
— Зрозуміло.
Саки кивнула. Сім хвилин - це не довго, але вона більше ніж трохи нервувала.
— Аоба...
Сакі негайно повернула голову в сторону хлопця, але виявила, що він знову впав у заціпеніння і стоїть на місці, не збираючись продовжувати розмову.
— Рей... Давай поболтаем...
Сакі думала, що це може бути пов'язано з наближенням випробування. Аоба дуже хвилюється і він хоче побути наодинці.
Итак.
Вона відразу ж перевела тему розмови на Рей, залишивши Аобу на семи хвилинну перерву.
Вона це добре розуміла.
Потрапивши на територію випробування.
Кожна людина приділяє їй всю свою увагу.
Сакі не турбувала Аобу, тоді як юнак загубився у спогадах ніндзя.
Лише на день раніше.
Заряд ніндзя ретельно обстежував цю територію давно запечатаною тридцять восьмий майданчиків, щоб переконатися, що в ній немає нічого поганого.
І зараз.
Ці ж ніндзя сховали на території сувоїв.
Серед інших.
Ніндзя, який зараз вів їх до 19-х воріт був відповідальним за один з сувоїв.
Скажімо, випадково...
Свиток неба дійсно виявився схований біля паркану з колючим дротом коло 19-го входу, як і планувала Сакі.
— Ну...
Якби він не бачив цього в пам’яті, то міг би впевнено сказати.
— Сакі, я тільки що ретельно все обдумав, ти дуже вірно підмітила, сувій неба дійсно з великою вірогідністю може бути поміщений поруч зі входом, — раптово пролунав голос Аоби. Особливо дивним було обличчя ніндзя, який привів їх сюди.
Насправді.
Зовсім недавно.
Коли Сакі вже згадала це.
Обличчя цього ніндзя також стало дивним, але тоді він йшов в авангарді, ведучи за собою, так що вони не могли бачити його вирази.
— О?
Сакі подивилася на очолюючого Аобу, і на її обличчі раптово з'явилася маленька усмішка.
— Ти так думаєш, Аоба?
Сакі ожила, почувши, що Аоба погоджується з нею. Її ставлення змінилося до нього через цей іспит, і вона стала цінувати Аобу більше.
У цей час.
До початку екзамену залишилося менше трьох хвилин.
Якби це була будь-яка інша команда.
Такі речі вважалися б ненадійними.
Однак.
Сакі, отримавши схвалення Аби, виявила ще більшу зацікавленість місцем проведення рукописів.
— Думаю, ты права. Я ретельно обдумав карту, поставивши себе на місце екзаменатора і подумав, де можуть бути сувої. Йому потрібно було сказати це в обличчя цього ніндзя, щоб було цікавіше.
— Поставив себе на місце? — запитала Сакі, чи не так. Очевидно, вона хотіла почути більше його думок.
Рей також не зводила очей з хлопця. У її очах було те ж цікавість.
— Я обдумав это...
Погляд Аби впав спочатку на Саки, потім на Рей і, нарешті, на ніндзя, який відвів їх сюди.
— Я подумав, якби я був іспитатором, як би сховав сувої?
Аоба зробив задумливий вираз обличчя, зробивши паузу.
Сакі і Рей роздумували разом з ним.
Тільки у цього ніндзя.
Обличчя стало не таким приємним.
- Прячаючи їх, я повинен дозволити кандидатам знайти їх. Поєднання сувоїв неба і землі є єдиним способом пройти другий етап, отже, якщо всі не зможуть їх знайти, то немає сенсу в цьому іспиті. Ми повинні знайти їх, але не надто просто. Що ж тоді вирішити з місцем? — Сказав Егуда на одному диханні, зробивши невелику паузу. Він ґрунтувався на багатьох висновках, що ми знаємо з пам’яті.
Можливо...
Висновок конкретних причин на основі результатів і процесів.
Просто.
Присутні.
Вони не знали, що Аобе все відомо, просто думали, ніби він поставив себе на місце екзаменатора.
У цей момент.
Всі задумалися.
— Ліс смерті просто завеликий, а у нас всього сто двадцять годин на іспиті, так що крім пошуку сувою ми повинні впоратися з загрозою від звірів та інших загонів!
— Не тільки це, але ми також зіткнемося з нестачею їжі і, можливо, нам доведеться виживати у дикій місцевості. Це буде великим випробуванням для нас як розумово, так і фізично. Перед закінченням екзамену можна сказати, що фізичний стан кожного досягне критичної точки. Цього не уникнути.
— И так...
- Якби я був відповідальним за цей іспит...
— Я поклав би сувій у таке місце, де його можна знайти, але не випадково!
— Наприклад, поставити його біля одного з входів, щоб загін пропустив сувій після того, як потрапить всередину.
— Наприклад, у пташиному гнізді на дереві, яке не помітно, але його цілком можна знайти.
— Отже...
— Я думаю, що ці сувої повинні бути заховані в несподіваному місці, але не прихованому. І не буде підроблених сувоїв, щоб звести нас.
— Все-таки...
- Свиток неба — це перевірка нас на цьому іспиті, але він не повинен заплутати нас. Мета перевірки — знайти сувій!
Аоба аналізував одну пропозицію за іншою, викладаючи теорію. Все це Сакі та Рей, і, звичайно ж, ніндзя, який привів їх сюди, слухали з захопленням.
- Аоба, я розумію, про що ти. Та все ж ти більш передбачливий, ніж я. Я думаю, що ймовірність розміщення сувою біля входу ще вища, бо багато хто не подумає, ніби він може бути прямо перед нами. Дівчина розумна, але не надто, її здібності відкриваються, якщо знаходиться людина, яка направляє її думки в потрібне русло.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno