І ось.
Хірузен пішов.
Після того, як вони пішли третього шенобі-охоронця знову увійшли в кімнату.
Данзо повільно закрив очі.
Голова його швидко співображала.
Той чоловік...
Хто він?
Данзо відчував, як друкують Ліквідацію Проклятої мови!
Ця техніка унікальна.
Ніхто не має другого примірника.
Він завжди використовував цю техніку на інших людей, щоб контролювати їх, але кілька днів тому прокинувся і виявив таку саму печатку своєю мовою.
Данзо був заінтригований.
Но...
Він не міг про це розповісти.
До того ж.
Він більше не довіряв Хірузену так само, як колись, оскільки глибоко в душі відчував, що ця справа нерозривно пов’язана з ним.
***
Неособливо.
Минуло п'ять днів.
До початку екзамену залишився лише один день.
Раннього ранку.
Не встиг Аба прокинутися, як його розбудив стук у двері.
- Хто там? — У поганому настрої вигукнув Аоба.
Він інстинктивно відчував, що за дверима повинні бути його товариші з команди, але іспит завтра, і тоді ж вирішено зустрітися в Ічіраку Рамен. Чи вони занадто швидко б’ються?
І ось.
Егуд встав і підійшов до дверей.
За останні кілька днів він знову познайомився з дзюцу через клонів і прочитав більше книжок на цю тему, так що він був досить добре підготовлений.
І сподівався, що сьогодні буде хороший вихідний.
Але ні, його потремтіли.
Незабаром.
Аоба підійшов і відпер двері, зустрівши дуже знайомої людини.
Капітана відділу тортур.
Морино Итона.
- Брате Ітон, що привело тебе сюди? — Аоба, на мить завмерши, сказав: « Заходь!
— Ладно.
Ітон потім ступив в кімнату, і ввійшовши озирнувся, перш ніж сісти на стілець.
- Ти знаєш, чому я прийшов до тебе цього разу? - Він відразу пішов до справи Ітон, схрестивши ноги.
Його погляд через темні окуляри зупинився на юнаку.
— Не знаю.
Аоба відразу похитав головою і в його голові з'явився великий знак питання. Істинктивно він подумав, що це іспит, адже ніндзя з Іви вже повинні були прибути, але у нього було відчуття, ніби ітон не схожий на людину, яка звертає увагу на такі речі. Аоба не здогадувався, про що він думає.
Це через книжки?
Не настільки несерйозно, вірно?
Не може бути, щоб кожен раз, коли він був поруч останнім часом, то говорив тільки про Вчителя Академії Ніндзя!
Він же не такий, вірно?
Брат Ітон не тримає це в голові постійно, чи не так?
Спочатку Егуд думав, що він прийшов поговорити з ним про книгу. Але не подумав, ніби ця тема така стабільна, тому стримався від таких думок.
- Я знав, що ти не здогадаєшся!
На серйозному обличчі Ітона з'явилася усмішка збудження, потім він звунув руку в кишеню і дістав звідти червону книгу у тонкої обкладинки, точно таку ж, як та, яку він витягнув в той день, коли вони їли в якіні.
Не може бути!
Куточок рота Аби злегка смикнувся, побачивши обкладинки цієї книги.
— Да-да-так!
Ітон з захопленням підніс книжку до обличчя Аби і помахав нею перед ним: « Ого, поглянь! »
— Це... Що? — запитав Егуда, покрившись зморшками. Тепер він побачив, що не тільки обкладинка книжки виглядає знайомою, але й великі слова на ній.
- Учителі Академії ніндзя Широ̄-- Фугаку!
Аоба зрозумів. Коли Ітон звертається до нього, мова піде лише про одну роботу.
— Дивись, Аоба, це видала передмова копія твоєї книжки! Виробництво готова випустити її, і мені дали п'ять копій, я залишив собі одну, а решта чотири ти можеш використовувати для роздачі!
Відразу після цих слів Ітон дістав ще три однакові книги.
Просто.
Він не віддав три книги безпосередньо Аобе.
« Аоба, якщо тобі не потрібно, я можу розібратися з цими книжками », — сказав Ітон.
— Давай краще ти!
На обличчі Аби з'явилися зморшки, тільки в цей момент він зрозумів справжню мету візиту.
Перше — це поговорити про книгу.
Другий — як розпоряджатись трьома примірниками.
- Кому ти збираєшся віддати все це, брате Ітон?
— підозріло запитав Аоба. Він не цікавився цими трьома книжками, зрештою єдиними з яких він погодився подарувати цю книжку були клану Яманака. Їх занадто багато, і це не невідкладна справа.
— Я обіцяв копію для Мікото, одну Сакі і ще одну Рей, лише три роки, — сказав Ітон.
«...»
Морщини на обличчі Аби стали ще товстіші.
Ось це так!
Відразу троє дівчат.
Ця операція надто крута, якщо подумати.
Принаймні...
Аоба подумав про себе, що він не зміг би зробити такого.
— Добре, я вже придумав, кому віддати книгу - кивнув Аоба, і кутики його рота вигнулися в легкій усмішку, коли він дещо більш цікавим.
- Ти ж не збираєшся віддати її Фугаку? — З цікавістю припустив Ітон.
— Звичайно ж ні, Фугаку - автор. Чи він повинен читати це знову? — Усмішка на обличчі Аоби стала дивною. — Якщо Фуґаку хоче прочитати роман, то йому краще чекати на вихід і купити книжку самому!
- Ти занадто жорстокий! — Він сказав, що це надто сильний удар. Він не тільки використав ім’я Фугаку, але й просив його заплатити за книжку самому. Але він подумав, скільки заробив Фугаку, зрештою отримав можливість стати автором такої божественної праці.
- І кому ти збираєшся її віддати?
Цікавість Ітона було пробудження, і його голова швидко співображала, намагаючись знайти кілька можливих варіантів.
Но...
Спираючись на те, що він знав про Аоба.
Окрім Фугаку.
Про кого ще він міг подумати?
— Може, Течі з Ічираку Рамен?
Ітон пильно втупився на Аобу, його цікавість була повністю активізована у цей момент.
— Я віддам її пану Данзо, — байдуже сказав Аоба, і після його слів обличчя Ітона раптом різко змінилося.
— Хс-з...
Ітон втягнув повітря, а його очі спалахнули у крайній шок, оскільки він не вірив своїм вухам. Як це можливо?
— Це...
— Аоба.
— Кхм-кх...
- Пан Данзо все ще перебуває в важкому стані!
- І тобі надто небезпечно повертатися в якості ніндзя-медика!
- Ти дійсно хочеш цього?
На обличчі Ітона було написано здивування, оскільки він відчував, що слова Аби настільки обурені, щоб не зрозуміти їх.
бо пан Данзо поранений. інакше буде не так весело.
Аоба взяв книгу і поклав її в підсумок, він все ще думав про те, як зустрітися з Данзо. Та цього у нього не було для цього особливого шансу.
Тепер така можливість нарешті з'явилася.
Негайно.
Аоба подивився в сторону Ітона.
— Брате Ітон, я піду першим і не соромся використовувати книжки.
Закінчивши говорити.
Аоба відразу залишив кімнату.
Він підійшов до виходу з гуртожитку, і Ітон втратив його з поля зору.
— Це...
Ітон завмер на мить і в жахі зупинявся у ту сторону, куди пішов юнак.
- Я все ще недооціню тебе!
- Ти занадто безжалісний!
— У кращому випадку я передам книгу трьом дівчатам!
— А ты!
- Ти підеш і передаси книгу пану Данзо!
Вираз обличчя Моріно Ітона був вражаючим. Він дізнався, що Аоба був учнем пані Цунаде і зрозумів, ніби юнак не може бути таким простим.
До цього часу.
Його враження про Абу знову і знову змінювалось.
Цей, здавалося б, звичайний молодий чоловік постійно дивувався йому! Його здатність писати книги, досягнення в медичних дзюцу або його неортодоксальний стиль ведення справ, все це продовжувало змінювати враження про Аоба.
— Неважно.
Ітон перестав думати про це, відразу встав і вийшов на вулицю, щоб піти передати книги. Зрештою, він обіцяв зробити це.
***
Вийшовши з гуртожитку, Аоба йшов прямо в напрямку офісу Хокаґе. Йому було дуже важливо побачити Данзо при першій же нагоді.
Десять хвилин потому.
Аоба підійшов до дверей резиденції.
Біля входу стояли два ніндзя-охоронці.
Цього разу все пройшло не так гладко, як раніше: ні Фугаку не довелося використовувати свої очі, щоб заплутати цих двох чоловіків, ані Ітон не міг просто вийти і залякати їх.
— Стой!
Як тільки Аоба дістався дверей, його шінобі відразу зупинили.
Незнайоме обличчя!
Не постійний відвідувач резиденції Хокаґе.
— Це офіс Хокаґе, безробітним вхід заборонено, тримайте дистанцію.
Шинобі негайно покликали Абу, їхній тон був майже байдужий, з такою ситуацією вони зустрічалися щодня. Нічого особливого.
— У мене є дещо до пана Данзо, будь ласка, проінформуйте - простодушно сказав Аоба.
- Ти шукаєш пана Данзо?
Шинобі замерли, це питання з'являлося їм незрозумілим. Данзо був поранений і не варто було приходити до нього, а цей підліток шукав його, що за збіг?
— Ти тут жартуєш?
- Розігруєш нас?
Охоронці відразу припустили, що Аоба прийшов до справи, щоб принести неприємності; врешті-решт, у Данзо зараз ніхто майже не приходив, а всі його дії були передані Орочимару.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno